Місцеві фінанси - Ніколаєва О.М. - 6.5. Підходи до вдосконалення формули розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів

Прогнозування доходів місцевих бюджетів на основі формульного підходу створює певні стимули до мобілізації додаткових фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Закріплення за місцевими бюджетами на довготривалій основі конкретних дохідних джерел та їх розмежування на ті, що враховуються і не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, дозволило визначити власні джерела доходів бюджетів місцевого самоврядування, нарощування яких не впливає на обсяг трансферту. Тим самим долається головна перешкода на шляху нарощування доходів на місцевому рівні і розв'язується основна проблема невизначеності міжбюджетних відносин. Якщо орган місцевого самоврядування розширює базу оподаткування, у нього залишається певна частина приросту доходів, оскільки індекс відносної податкоспроможності фіксується на тривалий період (три роки). Будь-яке нарощування доходів у наступному бюджетному періоді не призведе до відповідного скорочення належного йому трансферту. Можливе скорочення трансферту буде залежати від того, якою мірою додаткові доходи вплинуть на обсяг доходів наступного року в розрахунку на душу населення.

Результати виконання місцевих бюджетів в останні роки дають підставу окреслити серйозні проблеми, які виникають ще на стадії формування місцевих бюджетів і поглиблюються вже в процесі їх виконання.

З об'єктивних факторів на формування доходів місцевих бюджетів найбільш істотно впливає рівень соціально-економічного розвитку регіонів, а також окремих міст і районів, що пояснюється різницею в рівні життя населення, господарською спеціалізацією територій, а також різними податковими потенціалами.

У той же час слід зазначити, що забезпеченість органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами значною мірою визначається не тільки рівнем соціально-економічного розвитку тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці, а й підходами до розрахунків показників доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Нова редакція Бюджетного кодексу України 2010 р. значно змінила підходи до формування дохідної бази місцевих бюджетів. Так, плату за землю включено до складу доходів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Суттєво розширено перелік надходжень бюджету розвитку, а обсяги надходжень збільшено, в основному, за рахунок єдиного податку, який зараховується до бюджетів сіл, селищ, міст. Таким чином, "перший кошик" доходів місцевих бюджетів був фактично позбавлений альтернативних джерел доходів і останнім часом формується за рахунок податку на доходи фізичних осіб, у структурі якого 90 % становить податок на доходи у вигляді заробітної плати.

Крім того, практика показує, що формула розрахунку міжбюджетного трансферту містить велику кількість параметрів, деякі з котрих викликають труднощі в їх розумінні. Розрахунок обсягу дотації вирівнювання Міністерством фінансів України за таких умов носить суб'єктивний характер.

Учені-економісти та представники органів місцевого самоврядування акцентують увагу на тому, що чинна методика не створює стимули для нарощування доходів, а також не враховує обмежені можливості окремих територій, їх економічні, демографічні та інші особливості.

Проблеми формування доходів місцевих бюджетів відображаються на його виконанні. Так, у зв'язку з нерівномірним наповненням доходами бюджетів окремих міст і районів, де бюджетоутворюючими є сільськогосподарські підприємства, а також завищеним розрахунковим показником доходів, органи місцевого самоврядування в останні роки змушені брати коротко - та середньострокові позики за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку з метою недопущення заборгованості із заробітної плати працівникам бюджетної сфери та інших соціальних виплат, погасити які з окремих місцевих бюджетів найближчим часом неможливо.

Крім того, структура органів державної податкової служби не відповідає адміністративно-територіальному устрою, тому не завжди є можливість отримати від так званих об'єднаних податкових інспекцій достовірні дані навіть на рівні міст обласного значення та районів області.

Зміни в порядку зарахування окремих загальнодержавних податків (адміністративних штрафів, єдиного податку тощо), що сталися протягом останнього року, призвели до змін податкоспроможності адміністративно-територіальних одиниць і зумовили необхідність здійснення численних коригувань даних про надходження доходів за базовий та поточний роки для визначення більш реальних розрахункових показників доходів.

Недоліки спостерігаються й у формульному розрахунку видаткової частини місцевих бюджетів. Так, розрахункові показники видатків не повною мірою забезпечують мінімально необхідну потребу по галузях соціально-культурної сфери. Незважаючи на постійне зростання їх абсолютних показників, рівень забезпечення фінансовими ресурсами мінімальної потреби на надання послуг у системі освіти, охорони здоров'я фактично погіршився. Це пов'язане, в першу чергу, з необхідністю утримувати велику мережу бюджетних установ і працівників, що обумовлює збільшення видатків на оплату праці. Оскільки питома вага фонду заробітної плати у загальному обсязі видатків досягає понад 70-80 %, на інші видатки, які забезпечують життєдіяльність бюджетних установ, коштів хронічно не вистачає. Це виключає можливість зберегти обсяг надання соціальних послуг.

Спрямування останнім часом значних бюджетних коштів на поточне утримання об'єктів соціально-культурної сфери і, насамперед, на виплату заробітної плати працівникам зазначених установ, оплату інших першочергових витрат і енергоносіїв унеможливило розв'язання окремих питань соціально-економічного розвитку регіону: поліпшення надання соціальних послуг населенню, забезпечення стабільної роботи підприємств житлово-комунального комплексу тощо.

Залишається не до кінця розв'язаним питання забезпечення коштами для завершення передачі в комунальну власність об'єктів відомчої соціальної інфраструктури підприємств і приведення їх у робочий стан.

Таким чином, методика прогнозування видатків місцевих бюджетів потребує доопрацювання та вдосконалення.