Екологічне управління - Шевчук В.Я. - Законодавчі основи і функції забезпечення екологічної безпеки

Законодавчі основи і функції забезпечення екологічної безпеки визна­чені законом України "Про охорону навколишнього природного середови­ща"; Основними напрямами державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; Концепцією національної безпеки України.

Згідно із законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека — це такий стан навколишнього природно­го середовища, при якому забезпечується запобігання погіршенню еко­логічного стану та виникненню небезпеки для здоров'я людей.

Основні напрями державної політики в галузі екологічної безпеки передбачають такі пріоритетні завдання:

• проведення екологічного аудиту кризових територій України, що включає визначення контрольних рівнів забруднення територій, які є нормами для територій на найближчі 1—3 роки, та можливість їх реального досягнення; першочергове проведення еко-аудиту у високо-урбанізованих районах і містах;

• здійснення перебудови техногенного середовища, технічного пере­оснащення виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвід­ходних та екологічно безпечних технологічних процесів, застосуван­ня відновлюваних джерел енергії, вирішення проблем знешкодження й використання всіх видів відходів;

• налагодження ефективного екологічного контролю за науково-до­слідними роботами зі створення об'єктів штучного походження, їх проектуванням, побудовою та функціонуванням для управління тех­ногенними навантаженнями, раціональним використанням природ­них ресурсів і розміщенням продуктивних сил;

• проведення класифікації регіонів України за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення карт техногенно-екологічних навантажень;

• розробка методології визначення ступеня екологічного ризику для довкілля, зумовленого техногенними об'єктами;

• проведення досліджень для створення системи моделей моніторингового контролю за об'єктами спостережень у промисловості, енерге­тиці, будівництві, транспорті й сільському господарстві;

• комплексне очищення газових викидів і стічних вод з одночасною утилізацією вилучених продуктів та подальшою переробкою їх;

• розробка та здійснення програм створення високоефективних систем очищення газових викидів і стічних вод;

• здійснення програм комплексної переробки відходів;

• здійснення програм щодо виведення з експлуатації виробництв з еко­логічно недосконалими технологіями в усьому технологічному циклі;

• розробка та впровадження систем запобіжного технологічного моні­торингу навколишнього природного середовища на об'єктах із підви­щеним екологічним ризиком;

• розробка та впровадження технологічних процесів і обладнання для використання енергетичного потенціалу шахтного метану;

• розробка та впровадження технологічних схем очищення й викорис­тання мінералізованих шахтних вод;

• розробка та впровадження екологічно безпечних способів консервації шахт.

Зазначимо, що екологічну безпеку підприємств ядерної галузі слід оцінювати на всіх етапах проектування, побудови, експлуатації та зняття з експлуатації. Наслідки впливу таких підприємств слід визначати на весь життєвий цикл з урахуванням усіх видів небезпечних (радіаційних, хімічних, теплових), а також синергічних ефектів. Потрібно також враховувати вплив наслідків Чорнобильської аварії.

До основних принципів екологічної безпеки належать:

• вибір місць розташування підприємств ядерної галузі з урахуванням геологічних, гідрологічних, ландшафтних та метеорологічних характе­ристик майданчиків, біогеоценозів, щільності розміщення населення;

• науково обгрунтований вибір ядерних технологій, устаткування та об­ладнання;

• зменшення впливу на здоров'я населення дії природних джерел іонізуючого випромінювання;

• зменшення впливу на здоров'я населення і природне середовище інших шкідливих чинників під час роботи підприємств ядерної галузі в проектному режимі;

• врахування наявності сукупного впливу підприємств ядерної та інших галузей господарської діяльності на здоров'я населення та довкілля під час вибору місця їх розташування.

Щоб обмежити вплив на довкілля різних видів забруднювачів, треба розробити системи екологічних нормативів, які мають враховувати кон­кретні природно-географічні особливості регіону, та заходи щодо зниження вмісту штучних радіонуклідів у біосфері.

Пріоритетними завданнями радіаційної безпеки є:

1) розробка заходів щодо забезпечення радіаційного захисту населення України, які мають передбачати:

• встановлення дозових рівнів втручання, спрямованих на запобігання виникненню детермінованих ефектів, шляхом обмеження опромінен­ня до рівнів, значно нижчих від порога виникнення цих ефектів (нор­мування річної дози), та вжиття необхідних заходів щодо зниження ймовірності виникнення віддалених стохастичних медичних наслідків з урахуванням економічних і соціальних чинників;

• проведення оперативної оцінки радіаційного стану території України, зокрема мінімізації сукупного впливу іонізуючого випромінювання та екологічних, соціально-психологічних і економічних наслідків реалізації заходів щодо переселення, обмеження споживання про­дуктів харчування місцевого виробництва, зміни традиційного спосо­бу життя населення тощо;

• оптимізацію комплексу заходів щодо радіологічного захисту населення*,

• забезпечення соціальної захищеності населення, яке проживає на

територіях радіаційного забруднення;

2) розробка заходів щодо забезпечення радіаційного захисту населення України у зв'язку з Чорнобильською аварією, які мають передбачати:

• мінімізацію дозових навантажень і радіаційних уражень;

• екологічний, медичний і соціальний захист, реабілітацію населення України, яке потерпіло внаслідок Чорнобильської аварії;

• розвиток промисловості, сільського та лісового господарств, поліп­шення соціальної інфраструктури на територіях із підвищеним рівнем радіоактивного забруднення та в місцях компактного проживання переселених громадян;

• удосконалення законів та інших нормативних актів, прийнятих у зв'язку з Чорнобильською аварією;

3) розробка заходів щодо зменшення радіаційного навантаження на населення України від природних джерел іонізуючого випромінювання.

Програма зменшення сумарної дози впливу на населення різних регіонів і України в цілому передбачає виконання таких робіт.

• районування території України згідно з розташуванням джерел радону;

• визначення вмісту радону в повітрі підземних виробок для зменшен­ня радіаційного навантаження на робітників, зайнятих на гірничодо­бувних роботах;

• зменшення радіаційного навантаження на населення за рахунок ви­користання в будівництві матеріалів, які мають обмежену кількість природних радіонуклідів, коригування архітектурних рішень та прин­ципів розташування будівель відносно місць із підвищеним природ­ним радіаційним фоном тощо.

Для збирання та обробки інформації про радіаційну обстановку на те­риторії України здійснюється поступове створення системи радіаційного моніторингу раннього оповіщення. її створення дає можливість запровади­ти автоматичний контроль за радіаційними аварійними ситуаціями та опе­ративним надходженням інформації про радіаційний стан, необхідної для раннього оповіщення про радіаційну аварію, щоб розробити та ефективно вжити заходи щодо захисту населення та довкілля.

У цілому для забезпечення ефективної державної системи екологічної та ядерної безпеки передбачається:

• створення умов для ефективної дії правового забезпечення політики екологічної та ядерної безпеки;

• вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення природоохо­ронної діяльності і здійснення політики регулювання екологічної та ядерної безпеки;

• розробка політики регулювання ядерної безпеки;

• ліцензування і страхування екологічно небезпечних видів діяльності;

• державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

• державний контроль за дотриманням природоохоронного законодав­ства, у тому числі в галузі ядерної та радіаційної безпеки;

• забезпечення екологічної безпеки як складової національної безпеки. Механізм організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки

являє собою сукупність державно-правових засобів, спрямованих на регу­лювання діяльності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, на запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для населення і природних систем, на локалізацію проявів екологічної небезпе­ки (визначення зазначеного механізму прийнято за В. І. Андрейцевим). До функцій такого механізму належать організаційно-превентивні, регулятив­но-стимулюючі, розпорядчо-виконавчі, забезпечувальні та охорон-відловлювальної.

Організаційно-превентивні функції — це комплекс юридично значущих дій, спрямованих на виявлення екологічно небезпечних об'єктів, зон, тери­торій і видів діяльності, впровадження і застосування важелів шодо запобігання виникненню екологічної небезпеки.

Регулятивно-стимулюючі функції — це система юридичних норм і пра­вил, спрямованих на врегулювання відносин, забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі еколо­гічної безпеки.

Розпорядчо-виконавчі функції — це цілеспрямована діяльність спеціаль­но уповноважених органів чи служб щодо реалізації функцій і заходів у галузі екологічної безпеки.

Забезпечувальні функції — це система юридично значущих дій, спрямо­ваних на запобігання екологічним правопорушенням, захист прав людини на екологічно безпечне життя і пов'язаних із ним інших екологічних прав та застосування до осіб засобів державно-правового примусу в разі пору­шення ними вимог і норм екологічної безпеки.

Охоронно-відновлювальні функції — це комплекс організаційно-право­вих засобів, спрямованих на локалізацію проявів екологічної небезпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику і встановлення статусу осіб, які потерпіли від наслідків екологічної небезпеки.