Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І. - Методичні вказівки до вивчення теми

Методичні вказівки до вивчення теми

Розпочинати вивчення теми варто з розгляду системи трудових показників, яка враховує особливості вітчизняної економічної ситуації.

Трудові показники

Трудові показники — це сукупність якісних і кількісних вимірників ступеня ефективності використання живої праці в процесі виробництва. В умовах ринку їхня роль і значення суттєво підвищились. Вони прямо впливають на кінцеві результати діяльності підприємства, а саме на обсяг виробництва, собівартість, прибуток, рентабельність. Тому аналіз трудових показників має надзвичайно важливе значення при плануванні економічного і соціального розвитку підприємства.

Науковці вирізняють дві групи трудових показників: узагальнювальні та часткові (рис. 11.1).

Узагальнювальні показники відображають трудовий потенціал підприємства, ефективність та продуктивність праці, рівень матеріального стимулювання та оплати праці, а також ступінь використання фонду робочого часу.

Рис. 11.1. Система трудових показників оцінки ефективності використання робочої сили

Розрізняють певні групи узагальнювальних показників. 1. Показники чисельності працюючих:

— на календарну дату (облікова, явочна чисельність);

— у середньому за календарний період (середньооблікова чисельність).

Облікова чисельність — охоплює постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на термін понад один день, незалежно від того, перебувають вони на роботі, у відпустці, відрядженні або звільнені від праці через хворобу чи інші обставини, і розраховується:

— для окремих категорій працівників (облікова чисельність робітників, керівників, спеціалістів, службовців);

— для працівників основного та допоміжного складу виробництва;

— для професійних та кваліфікаційних характеристик працівників.

Важливими є показники структури облікової чисельності (частка працівників окремої категорії, професії в обліковій чисельності працівників підприємства).

Явочна чисельність — це кількість працівників облікового складу, що в середньому з'являлись на роботу щодня протягом розрахункового періоду, яка визначається відношенням кількості людино-днів явок на роботу до кількості днів роботи підприємства за період.

Різниця між середньообліковою та явочною чисельністю характеризує кількість працівників облікового складу, які не з'являлись на роботу через відпустки, хвороби, відрядження, порушення дисципліни тощо.

Важливим, у процесі аналізу є порівняння явочної чисельності з обліковою з метою визначення об'єктивних чи не виправданих причин невиходів працівників на роботу.

Середньооблікова чисельність — це сума щоденної чисельності, віднесена до кількості днів розрахункового періоду:

_

до Ч — середньооблікова чисельність працівників підприємства за певний період часу (місяць, квартал, рік); Чяв — явочна чисельність працівників; Чнеяв — чисельність працівників, що не приступила до праці; К — кількість календарних днів у досліджуваному періоді.

2. Показники фонду робочого часу (ФРЧ) є основою для обґрунтування виробничої програми підприємства (порівняння трудомісткості виробничої програми і нормативного фонду робочого часу працівників основного виробництва).

Розрізняють такі види фондів робочого часу робітників:

— календарний (ФРЧкал);

— номінальний (ФРЧном);

— явочний (фактичний) {ФРЧяв);

— ефективний (ФРЧеф.):

де Дкал — кількість календарних днів за період; Двих, Дсв — кількість вихідних і святкових днів; Двідп, Дхв, Дін.невих — кількість днів відпустки, хвороби та інших невиходів на роботу; Вз.в — внутрішньозмінні простої; Чп.р — тривалість понаднормових робіт; Тзм — тривалість робочої зміни, год.

Для розрахунку фондів робочого часу розробляється баланс робочого часу.

Потрібно мати на увазі, що баланси робочого часу складаються для такої категорії персоналу, як робітники, і є основою для аналізу використання робочого часу.

8. Показники продуктивності праці характеризують ефективність праці, кількість та якість виконаної роботи за одиницю часу або витрати часу па виконання одиниці роботи.

Вирізняють два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу.

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю затрат праці на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Розрізняють такі види трудомісткості:

— технологічна трудомісткість (Тт) — визначається витратами праці основних робітників;

— трудомісткість обслуговування (То) — визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва;

— виробнича трудомісткість (Тв) — складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи;

— трудомісткість управління (Ту ) — визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців;

— повна трудомісткість продукції (Тп) — відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою:

Тп=Тт+То+Ту=Тв+Ту.

4. Показники витрат на оплату праці віддзеркалюють:

— суму витрат на оплату праці;

— структуру витрат на оплату праці;

— рівень витрат на оплету праці.