Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І. - Аудит у трудовій сфері

Аудит у трудовій сфері — це система заходів зі збору інформації, її аналізу й оцінки на цій основі ефективності діяльності підприємства з організації праці та регулювання соціально-трудових відносин та їхньої відповідності критеріям чинного українського законодавства.

З переходом до ринкових відносин метою аудиторської діяльності стають проблеми економічного й ефективного використання ресурсів робочої сили. Аудиторська діяльність покликана виявляти проблеми, що виникають в організації, досліджувати їхні причини та розробляти рекомендації щодо їх усунення.

Об'єктом аудиту в трудовій сфері є трудовий колектив, персонал підприємства та його діяльність.

Джерелами для аудиторського розгляду та аналізу є:

— інформація відділів праці й заробітної плати, планового відділу, бухгалтерії;

— акти ревізій, перевірок;

— документи відділу кадрів — пояснювальні записки, протоколи виробничих нарад, листи, догани, заяви і скарги працівників, а також опитування, інтерв'ю і соціологічні тести.

Аудит у трудовій сфері класифікується за такими ознаками:

— періодичністю проведення;

— повнотою охоплення об'єктів, що вивчаються;

— залежно від методів аналізу.

Відповідно до періодичності проведення аудит поділяють на:

— поточний — здійснюється згідно зі встановленим регламентом за певний період часу;

— оперативний — передбачає оперативне розпорядження керівництва;

— систематичний — проводиться у визначений час і повторюється через певний проміжок часу;

— разовий — передбачуваний у період зниження ефективності функціонування підприємства.

Залежно від повноти охоплення об'єктів, що вивчаються, аудит може бути:

— повним — охоплює аспекти використання праці;

— локальним — здійснюється за певними об'єктами;

— тематичним — аналізуються всі об'єкти, а аудит відбувається в зв'язку з виникненням певної проблеми.

Залежно від методів аналізу аудит поділяють на:

— комплексний — застосовується весь арсенал відомих методів;

— суцільний — аналізується обсяг виконаних робіт усіма працівниками підприємства;

— вибірковий — дослідженню підлягають працівники, обрані за спеціальною методикою.

Основні напрями аудиту конкретизуються для кожного окремого підприємства і залежать від цілей аудиту. Тому аудит У трудовій сфері здійснюється в трьох напрямах:

— економічному — визначення конкурентоспроможності підприємства у трудовій сфері, оцінка ефективності функціонування служб управління трудовими ресурсами та доцільності проведення аудиту;

— соціально-психологічному — передбачає оцінку соціально-трудових відносип на підприємстві;

— організаційно-технологічному — перевірка документації та аналіз показників, що засвідчують легітимність і ефективність діяльності підприємства.

Аудит трудових показників здійснюється за планом і зазвичай у чотири етапи:

— підготовчий етап, що передбачає розробку внутрішньофірмових документів (наказів, розпоряджень, у яких визначені терміни, завдання, виконавці й учасники аудиту), а також планів і програм розгляду аналізованої інформації;

— збір інформації — спостереження, виміри, опитування, обробка статистичних даних, зіставлення бухгалтерських та інших даних;

— обробка інформації — порівняння організації праці на аналогічних підприємствах, з'ясування причин плинності кадрів, виявлення та обґрунтування втрат робочого часу тощо;

— узагальнення і представлення оцінних результатів, висновків і рекомендацій замовникові.

Існує безліч методичних прийомів аудиту, що передбачає використання різноманітних схем поєднання методів аналізу і, загалом, характеризують інфраструктуру аудиту в трудовій сфері

Саме тому аудит у трудовій сфері охоплює:

— аудит ефективності управління персоналом, в якому використовується безліч методик, що дає змогу оцінити ефективність кадрових управлінських заходів у вартісному виразі. За допомогою таких категорій, як втрати і упущені можливості, аудитор показує адміністрації й керівникові підприємства серйозність економічних втрат від непрофесійного управління соціально-трудовими процесами, зокрема від втрат робочого часу, можливість нових підходів до управління персоналом;

— аудит ефективності використання персоналу — припускає аналіз чисельності, структури, руху працівників на підприємстві загалом і його підрозділами у динаміці; аудит використання робочого часу, продуктивності праці; витрати фонду оплати праці; навчання і соціальні потреби;

— аудит використання робочого часу — розпочинається з аналізу планового обсягу робочого часу. Порівняння планових (розрахункових, базисних) показників з фактичними дає змогу виявити неефективні втрати робочого часу;

— аудит якості праці — охоплює велику кількість умов і показників, зокрема: певний рівень кваліфікації працівників, відсутність порушень техніки безпеки тощо. Як показник трудової діяльності якість праці можна застосовувати, переносячи її зміст на якість продукції;

— аудит продуктивності праці — має на меті з'ясування ступеня виконання виробничих планів зі зростання продуктивності праці та її динаміки, вивчення впливу підвищення продуктивності праці на обсяг господарської діяльності, впливу факторів — на продуктивність праці;

— аудит витрат коштів на оплату праці — передбачає низку послідовних розрахунків: визначення розмірів заробітної плати за категоріями персоналу; обґрунтування форм і систем оплати праці; аналіз ефективності систем преміювання; аналіз розподілу і використання засобів, що спрямовуються у фонд споживання.

Дані аудиту й аналізу дають змогу виявити резерви ефективнішого використання робочої сили на основі розвитку прогресивних форм організації та стимулювання праці, а також чинники, що забезпечують кількісну і якісну зміну трудових показників і показників соціального розвитку трудових колективів.

Отже, використання авторами запропонованої системи аналізу трудових показників є одним із засобів удосконалення практики планування та господарського керівництва у сфері праці, позаяк припускає вивчення рівня і динаміки будь-якого окремого показника в тісному зв'язку й взаємозалежності від зміни рівня і динаміки всіх інших.