Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 3.3.5.11. Купівля, зберігання і використання зброї для забезпечення діяльності служби безпеки підприємства

Для запобігання кризовим ситуаціям служба безпеки повинна:

o розробляти запобіжні плани можливої евакуації персоналу, матеріально-технічних цінностей і документів з об'єкта;

o здійснювати координацію дій служби безпеки із заходами державних правоохоронних органів

o формувати групи з надзвичайних ситуацій;

o приділяти підвищену увагу працівникам, яких приймають на роботу, оцінювати насамперед секретарів, шоферів;

o підтримувати дружні стосунки між керівниками і працівниками;

o мінімізувати прояви конфліктів серед працівників;

o перевіряти працівників на можливу належність до терористичних угруповань;

o передбачати швидке ввімкнення сигналу тривоги і прийняття охоронних заходів для запобігання втечі терористів чи грабіжників.

Якщо стався випадок грабежу і злодії втекли з місця злочину, то служба безпеки має вжити таких заходів:

o добитися, щоб не зник жоден доказ;

o вимагати, щоб жодна особа, яка була присутня під час події, не покинула фірму;

o не давати жодних повідомлень у пресу, попередньо не порадившись з адвокатом;

o опитати свідків і дати їм змогу заповнити наперед підготовлену анкету з описом нападників;

o усіх постраждалих доставити в лікарню.

3.3.5.11. Купівля, зберігання і використання зброї для забезпечення діяльності служби безпеки підприємства

Купівлю, зберігання, перевезення зброї здійснюють відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 р. "Про право власності на окремі види майна". Право купівлі мисливської гладкоствольної зброї мають громадяни України, які досягли 21 року, а право купівлі мисливської нарізної і комбінованої зброї - з 25 років. Право на купівлю газових пістолетів, холодної і пневматичної зброї калібром понад 4,5 мм і швидкістю польоту понад 100 м/с мають громадяни України з 18 років. Кількість мисливської зброї, яку може мати в користуванні громадянин України, необмежена, але її власник повинен забезпечити належний її захист (наприклад, тримати в сейфі).

Для отримання в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської зброї треба подати такі документи: заповнену картку-заявку; квитанцію про оплату послуг за отримання дозволу.

Дозвіл на купівлю зброї видається громадянам за місцем їх проживання органами внутрішніх справ після пред'явлення паспорта.

Протягом 10 днів від дня купівлі зброї вона має бути зареєстрована в ОВС з отриманням дозволу на її зберігання.

Для отримання дозволу на зберігання зброї подати власникові до ОВС:

o заповнену картку-заяву;

* корінець документа на купівлю зброї з відміткою магазину,

* дві фотокартки розміром 3x4 см;

o квитанцію про оплату послуг за видачу дозволу. Дозволяється оформлення ОВС документів на передачу мисливської зброї від одного власника іншому. У разі втрати чи крадіжки зброї власник має негайно повідомити про це ОВС.

Законодавство України дозволяє громадянам використовувати для самозахисту пневматичну і газову зброю. На першу не потрібно ніякого дозволу. Проте користі від неї немає ніякої. Це - іграшка. На газову зброю потрібно отримати "добро" в міліції. Щоправда, відомство зробило все, що від нього залежить, щоб відбити бажання звертатися за відповідним документом. Але якщо ви терплячі, енергійні й наполегливі, то зможете купити газову "гармату", точну копію бойової моделі. Швидше за все, це буде "Маузер", "Вальтер" або якийсь інший зразок виробництва Німеччини. Ціни для багатих більш ніж доступні: $200-300.

Ось тут і виникає запитання: яка вам від газового пістолета (або револьвера) користь? Користь майже нульова, шкода дуже велика. Справа в тому, що, коли ви дістаєте з кишені або кобури свою незабійну зброю, зовні вона має вигляд бойової. Отже, будь-який злочинець вирішить (і суто технічно буде цілком правий), що ви зібралися його пристрелити. Отже, йому не залишається нічого іншого, як застосувати свою зброю першим - вистрілити, метнути ніж, запустити у вас "дурисвіт" (с така мерзотна штука), збити з ніг. Після цього ви вже не зможете йому довести, що хотіли лише "полякати", а не калічити і тим більше не вбивати. Запам'ятайте: газова зброя в руках особи, що обороняється, провокує злочинців на більш рішучі й жорсткі дії.

Що стосується характеристик, то вони у газової зброї вкрай низькі. Особливо на відкритому повітрі, де газ швидко розвіюється і де відбувається більшість нападів на бізнесменів. А в закритому приміщенні, відбившись від стіни або від меблів, газова хмара діє на того, хто стріляв, не гірше, ніж на того, у кого він цілився. Невипадково застосування газової зброї в закритих приміщеннях заборонено інструкцією МВС.

Зазвичай прагнуть придбати "справжню" зброю, наприклад, пістолет "ТТ", "Макаров" або чеський 43-85.

У яких випадках стрілок здатний використовувати пістолет належно і ефективно? Фахівці давно це сформулювали. Насамперед тримати свою зброю на випадок нападу де-небудь у ящику столу, в аташе-кейсі або внутрішній кишені піджака. Навіть у художніх фільмах, вельми далеких від правди, персонажам украй рідко вдається своєчасно витягнути пістолет із цих місць. Насправді подібної можливості взагалі немає, адже грамотний напад здійснюється стрімко, раптово, у найбільш невідповідний момент.

Напади зрідка відбуваються в квартирі чи на роботі. Звичайне місце для них - дорога туди або назад, інакше кажучи - на повітрі. Чи вміє особа стріляти не в тирі, а під відкритим небом чи з незручного положення, наприклад, сидячи або лежачи, на бігу, під вогнем у ваш бік, по людях, нехай навіть злочинцях; по рухомих у різних напрямах "мішенях", зокрема по тих, що біжать на вас? Щоб усе це стало можливим, слід щодня як мінімум тридцять хвилин (краще годину) приділяти тренуванню з вихоплювання пістолета звідти, де він міститься, і прицілюванню в мішень. Спочатку мішень може бути нерухомою, проте максимум через місяць слід перейти до прицілювання по рухомих мішенях. Ролі таких мішень можуть виконувати домашні тварини (кішки, собаки, птахи), члени сім'ї, товариші по службі, перехожі. В останньому випадку треба бути вкрай обережним, інакше справа може закінчитися дуже неприємно. Краще за все щодня відвідувати спеціально обладнаний тир, якщо такий с. Попри все, якщо не розвинути в собі навичок миттєвого вихоплювання пістолета і точного наведення його на мішень у спокійній обстановці, то в екстремальних умовах свідомо нічого не вийде.

Потрібно також не рідше ніж двічі на тиждень стріляти зі свого пістолета. Саме зі свого, бо особиста зброя обов'язково має бути простріляна власником. Кількість пострілів за тренування - від 10 (мінімум) до 30 (максимум). Задоволення не з дешевих, адже один патрон коштує приблизно $1. Стрілецькі вправи треба час від часу ускладнювати. Наприклад, за 6 с уразити 5 мішеней, розміщених віялом перед вами на відстані від 5 до 25 м, або вцілити в три мішені, що рухаються на вас з різних місць і з різною швидкістю.

Нарешті, у влучного стрільця має бути тверда рука і чіткий окомір. Отже, алкоголь у великих чи малих дозах або часті нічні посиденьки, навіть сигарети снайперові протипоказані.

Озброєння охоронців. Через високу вартість підготовки й ліцензування озброєних охоронців багато організацій вважають за краще не озброювати свою охоронну службу. Озброювати або не озброювати охоронців - це спірне питання. Деякі представники комерційних організацій, що представляють підприємства всіх розмірів, наполягають на тому, що забезпечити хорошу охорону може тільки озброєний охоронець. Інші представники підприємств аналогічного розміру, що мають такі самі проблеми захисту, говорять про те, що озброєння охорони є помилкою. Отже, управлінню кожної організації потрібно визначити, чи повинні охоронці бути озброєні. Якщо вони повинні бути озброєні, то в цьому разі керівництво фірми, компанії, організації нестиме відповідальність за належну підготовку тих, хто буде озброєний.

Охоронці повинні досконало опанувати навички поводження із зброєю до того, як їм дозволять носити її. Це потребує проведення регулярних занять, пов'язані цільовим тренуванням і належним доглядом за вогнепальною зброєю.

Аргументами на користь відмови від озброєння охоронців можуть стати такі факти:

o приватні охоронні підприємства і служби безпеки фірм не повинні досягати рівня відповідних державних структур або підміняти їх собою;

o типова комерційна або громадська організація не є місцем, де можливий тяжкий злочин;

o незахищеність від ризику випадкової смерті внаслідок поранення у разі використання вогнепальної зброї в місцях великого скупчення людей.

Проте якщо ухвалюється рішення щодо озброєння охорони, то аргументами на користь озброєння можуть бути:

o при використанні зброї загроза життєвій безпеці менша;

o може трапитися так, що охороні цілком обґрунтовано доведеться скористатися зброєю на поразку або залякування.