Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 3.3.5.15. Заходи протидії рекету, замахам, захопленню заручників. Правила поведінки особи під час її захоплення як заручника

Рекет, або здирство, - найпоширеніший вид злочинів проти бізнесменів. Кращий захист від здирства - злиденність. Але оскільки бізнесмен до жебраків не належить, розглянемо два види рекету:

1. Підприємця шантажують, погрожуючи розголосити або направити в "компетентні органи" якісь небезпечні для нього відомості. Наприклад, повідомити до податкової інспекції про те, що він приховав від неї вельми значну суму або купив крадений товар (варіанти: бракований, закінчився термін його придатності, некондиційний тощо).

У цьому разі треба передусім "тягнути" час, щоб з'ясувати, наскільки обізнаний шантажист із реальним станом ваших справ, і спробувати виявити його (за допомогою фахівців, звичайно). Наприклад, у розмові можна пристрасно й аргументовано доводити, що сума, яку він вимагає, немислимо велика, у вас таких грошей просто немає, принаймні зараз. Ви можете також зволікати з виплатою під цілком розумним і переконливим приводом перевірки серйозності документів, які є в шантажиста.

Цілком імовірно, що відомості ці не такі вже й страшні, а то й зовсім помилкові. В жодному разі не поспішайте радісно повідомляти анонімному ворогові про те, що його загрози вам не страшні. Використовуйте інформаційну перевагу в своїх інтересах. Бажано записати телефонні переговори на магнітофон. Сучасна техніка дає змогу із 100%-ю точністю ідентифікувати голоси людей, до яких би хитрувань вони не вдавалися для маскування.

Ще один хороший засіб захисту - дезінформація. Якщо у вас є хоч тінь підозри, що хтось полює за компрометуючими матеріалами, зробіть "мисливцеві" послугу: поширюйте відповідні чутки, зробіть фальшиві документи і все для того, щоб "охочі" змогли ознайомитися з ними. Цим ви швидше за все спровокуєте вимагача зробити перший крок і, отже, зможете визначити його особу і отримаєте "зброю" проти нього, нічим не ризикуючи. Шантажисти, як правило, перебувають серед найближчого оточення бізнесмена. Це можуть бути колишні співробітники, партнери у справах, сусіди, навіть родичі, незадоволені вами і своїми заробітками; службовці, допоміжний персонал.

2. Злочинці вимагають заплатити їм за те, щоб вони не вчинили щось погане бізнесменові, його близьким, його фірмі. Популярні варіанти в цьому разі - нав'язування "охорони" або пропозиція "взяти на роботу" з величезним окладом. У тому, що виникає подібна ситуація, іноді винен сам бізнесмен. Наприклад, коли він звертається до "крутих хлопців" з проханням вибити борги у злісних неплатників або просить залагодити справу, не зовсім нормальну з огляду на закон.

Якщо "наїжджає" велике злочинне угруповання, то воно насамперед обмежиться "накладенням данини"в розмірі 10-20% доходу підприємства. А невеликі банди ("беззаконня") прагнуть "вибити" максимальну суму, аж до повного розорення підприємця. Але в обох випадках слід мати на увазі, що виконання первинних вимог (часто досить поміркованих) - це лише спосіб підчепити вас на гачок. Потім вони вимагатимуть ще більше і ставитимуть нові умови.

Як їм протистояти? Передусім треба максимально тягнути час, щоб з'ясувати, хто на вас "наїжджає" і яким є ступінь реальної загрози. Обов'язково слід звернутися до фахівців з охоронної фірми або в міліцію. Найефективніший спосіб протидії рекетирам - зустрічний рекет. Проте він найскладніший і дорогий. Набагато простіше обмежитися рішучою відмовою, підкріпленою демонстрацією колективної сили: появою на горизонті міліції, охоронців, здійсненням комплексу заходів безпеки, виявленням джерел інформації, пошуком підслуховувачів, розробленням плану дій ваших рідних і співробітників у кризовій ситуації (захоплення заручників, викрадення дітей, акції залякування). Кризовий план допоможе максимально пом'якшити удар, якщо його все-таки буде завдано, уникнути паніки, непродуманих рішень. Якщо ж ваші справи зовсім кепські, то заспокойтеся хоча б на кілька хвилин і добре подумайте, що для вас дорожче: власне життя чи гроші?

Вибухи в офісі, в під'їзді, автомобілі, магазині стають частиною повсякденного життя наших міст. Наприклад, у Києві у 2003 р. сталося понад 100 вибухів гранат, мін, вибухових пристроїв. Результат-десятки вбитих і поранених людей, значні матеріальні збитки.

Арсенал у злочинців досить різноманітний: від саморобних вибухових пристроїв до гранат Ф-1, РГД-5, протипіхотних і протитанкових мін. Ось два приклади: 1) фанату Ф-1 (або зв'язку гранат РГД-5) прикріплюють до автомобіля, що стоїть у гаражі чи на відкритій стоянці. У кільце чеки гранати протягують волосінь, кінець якої прикріплений до нерухомого предмета за автомобілем. Машина починає рух, чека висмикується - і граната вибухає; 2) пляшку з-під вина заповнюють високооктановим бензином і закупорюють корком, покритим речовиною, чутливою до тертя. Під час витягування корку виникає займання, потім вибух, і той, хто це робив, гине від опіку. Відомі випадки, коли злочинці підривали керовані по радіо міни. Чим складніший спосіб вибуху, тим більше потрібно часу на його підготовку, тим він дорожчий і тим вища вірогідність невдачі через технічні неполадки.

Здебільшого об'єктом підриву є особистий або службовий автомобіль бізнесмена. Основні місця для мінування в машині - сидіння водія, днище під передніми сидіннями, бензобак, капот. Зрідка заряд вибухівки вкладають у багажник, під заднім сидінням, у "бардачок" та інші місця. Крім того, міну великої потужності можуть установити недалеко від автомобіля або в машині, що стоїть поряд. Але в цьому разі потрібне керування нею ззовні по радіо або підрив за допомогою електричного дроту. Тобто злочинець повинен перебувати недалеко від місця злочину і спостерігати, що завжди вважається небажаним.

Мають насторожувати такі ознаки:

o поява якоїсь нової деталі всередині або зовні автомобіля;

o залишки пакувальних матеріалів, ізоляційної стрічки, обрізки дротів недалеко від автомобіля або всередині салону;

o натягнута волосінь, дріт, шнур, мотузка, прикріплені до будь-якої частини автомобіля;

o чужа сумка, коробка, валіза, пакет, згорток усередині салону або поряд з машиною.

Залишаючи машину на тривалий час без нагляду (на ніч, на час роботи, на дачі та ін.), навіть у "надійному" гаражі або на автостоянці, що охороняється, використовуйте так звані "контрольки" - вузькі смужки липкої стрічки (ізоляційної, лейкопластиря, паперової і т.ін.) під колір поверхні між крилами і капотом, на дверцях салону, кришці бензобака, між сидінням і рамою. Замість стрічок іноді приклеюють волоски, уламки сірників. Якщо ця "сигналізація" виявиться порушеною, не заводьте машину, нічого не відкривайте в ній (наприклад, не намагайтеся підняти подушку сидіння) до моменту, поки не проведете ретельний візуальний огляд. У разі виникнення підозр звертайтеся до фахівця-сапера.

Краще, щоб машину обстежував, відкривав, заводив, розігрівав і рушав з місця хтось інший, а не ви (ваш водій, охоронець, службовець автостоянки або кооперативного гаража, сусід по будинку).

Із сучасних вибухових речовин (на зразок радянського пластиту, чехословацького семтексу) і засобів підривання "фахівці", що мають армійську підготовку, конструюють найрізноманітніші мініатюрні міни-пастки.

Для замаху на бізнесмена може бути використаний і поштовий канал. Вибухові пристрої, що переправляються в листах, спрямовані не на вбивство, а на залякування одержувача. Адже 20-40-грамовий заряд вибухівки може тільки поранити і викликати сильний шок. Для знищення застосовують не листи, а бандеролі й посилки.

Вибухові пристрої, які закладають у конверти, бандеролі та посилки, можуть бути як миттєвої, так і сповільненої дії. Детонатори миттєвої дії викликають спрацьовування вибухового пристрою при натисканні, ударах, проколюванні, знятті навантаження, руйнуванні елементів конструкції, просвічуванні яскравим світлом і т.ін. Наприклад, вибухові пристрої, що діють за принципом музичної листівки, вибухають під час її розкриття, вміщені в бандеролях - або під час відкриття, або при спробі витягнути книгу чи коробку з упаковки, вибухові пристроїв посилках - зазвичай при порушенні кришки ящика посилки.

Детонатори сповільненої дії із зазначенням заздалегідь установленого терміну (від кількох годин до кількох діб) або викликають вибух, або приводять вибуховий пристрій у бойове положення, після чого вибуховий пристрій спрацьовує миттєво у разі дії на нього ззовні. Проте, незалежно від типу детонатора і вибухового пристрою, листи, бандеролі й посилки з такою "начинкою" обов'язково мають ознаки, за якими можна їх відрізнити від звичайних поштових відправлень. Розрізняють основні і допоміжні ознаки. До основних належать:

o товщина листа від 3 мм і більше, є окремі потовщення;

o зміщення центра ваги листа (пакета) до однієї з його сторін;

o наявність у конверті предметів, що переміщуються, або порошкоподібних матеріалів;

o наявність у вкладенні металевих або пластмасових предметів;

o наявність на конверті масляних плям, проколів, металевих кнопок, смужок тощо;

o наявність незвичайного запаху (мигдалю, марципана, паленої пластмаси та ін.);

o "цокання" в бандеролях і посилках годинникового механізму (один із найпростіших і найпоширеніших детонаторів роблять за допомогою звичайного будильника);

o у конвертах і пакетах, ящиках посилок під час їх перевертання чути звук переміщення предметів або шурхіт порошку, що пересипається.

Наявність хоч би однієї з перелічених ознак (а тим більше кількох) дає змогу припустити, що в поштовому відправленні міститься вибухова "начинка".

До допоміжних ознак належать:

o особливо ретельне заклеювання листа, бандеролі, посилки, в тому числі липкою стрічкою, паперовими смугами та ін.;

o наявність написів типу "особисто в руки", "розкрити тільки особисто", "вручити особисто", "таємно", "тільки директорові (власникові, голові)" і т.ін.;

o відсутність зворотної адреси або прізвища відправника, нерозбірливе їх написання, явно вигадана адреса;

o саморобна нестандартна упаковка.

З урахуванням зазначеного дотримуйтеся трьох обов'язкових правил: всю пошту має розкривати тільки секретар, охоронець, а не керівник; робити це треба в спеціально відведеному приміщенні, віддаленому від кабінету директора; у разі отримання підозрілої кореспонденції секретар має проінформувати про це керівника фірми чи начальника СБ, які й вирішують, чи варто викликати фахівців.

Усе сказане про сторонні предмети, залишки ізоляції, дроти тощо стосується також офісів, квартир, дач, під'їздів, навіть вхідних дверей, якщо ви користуєтеся ними систематично. Крім того, звертайте увагу на сліди ремонтних робіт, свіже фарбування (особливо окремих ділянок) стін і підлог, на перестановку меблів, на появу будь-яких нових предметів. Наприклад, 200 г семтексу неважко заховати в корпус факсу, в квітковий горщик, радіотелефонну трубку. Але цих 200 г більш ніж достатньо, аби автомобіль типу "Вольво" разом зі всіма пасажирами перетворився на палаючий катафалк, а в кімнаті площею 24 м2 не залишилося жодної живої людини!

Деякі заходи загальної безпеки:

o Уникайте виходити з будинку й офісу поодинці. Пересуватися в групі людей завжди безпечніше.

o Намагайтеся уникати постійних маршрутів поїздок на роботу і назад. Досвід показує, що злочинці зазвичай ведуть спостереження за своєю жертвою, щоб вибрати найбільш зручне місце і час для нападу. Виберіть хоча б чотири різних маршрути і користуйтеся ними за принципом випадкового вибору. Непередбачуваність - ваш кращий захист.

o Прагніть їздити жвавими дорогами, уникати пустинних вулиць. Перевіряйте, чи не переслідує вас якийсь автомобіль. Під час руху по шосе з кількома смугами займайте місце в середньому ряду, щоб не дати можливості притиснути ваш автомобіль до узбіччя.

o Коли їдете в машині, зачиняйте всі дверці на кнопки, залишайте відкритою лише кватирку. Якщо вас зупинили (наприклад, ДАІ), не виходьте із машини, нехай виходить охоронець, особливо якщо місце пустинне, а час доби темний. Машину тримайте на передачі, щоб мати можливість у будь-який момент втекти.

o Якщо вам здається, що за вами стежать з іншої машини, перевірте це, раптово змінивши напрям руху або швидкість, різко перебудовуючись з ряду в ряд, несподівано роблячи зупинки. Якщо в підозрілій машині перебувають злочинці, їм доведеться відповідно діяти.

o Якщо ваші підозри реальні, негайно зв'яжіться з міліцією або зі своєю власною "бригадою швидкого реагування". У цьому разі у вас обов'язково має бути мобільний телефон.

o Якщо машина із злочинцями перегородила вам шлях (найчастіше при цьому використовують "ножиці": одна машина перекриває дорогу спереду, друга - ззаду), на великій швидкості бийте в місце, що становить третину машини (за переднім колесом або перед заднім). У жодному разі не зупиняйтеся. Якщо місцевість дозволяє, їдьте на швидкості по узбіччю, по бездоріжжю.

o Якщо злочинець готується почати стрілянину по вашій машині, збільшуйте швидкість і спрямуйте автомобіль прямо на нього. Від куль сховайтеся, пригнувшись нижче лобового скла, але продовжуючи тримати кермо руками у вибраному напрямку. Збивши злочинця машиною, не витрачайте час на з'ясування того, в якому він стані. Негайно їдьте на максимальній швидкості.

o Необхідно, щоб в усіх місцях в автомобіля (а не тільки в передніх) були пояси безпеки. Бажано також укріпити салон зсередини додатковим ребром жорсткості, що запобігає його сплющенню у разі падіння під укіс або тарану. За бажання автомобіль будь-якої марки можна за допомогою умільців так обладнати для "війни на дорогах", що він стане свого роду "броненосним крейсером". І тоді ви зметете зі шляху будь-який автомобіль, хто б ним не керував.

o Якщо в салон автомобіля кинули пляшку із запалювальною сумішшю, не зупиняйтесь. Температура всередині салону не перевищуватиме 55-60 °С, тобто не є небезпечною для життя. На граничній швидкості їдьте від місця події, адже пляшку кинули саме для того, щоб "викурити" вас із машини. Якщо хочуть знищити, то кидають гранату типу Ф-І, а сам злочинець негайно ховається.

o Приїжджайте на роботу і виїжджайте з неї в різний час. За можливості користуйтеся різними входами в будівлю. Якщо вхід у ваш офіс тільки один, забезпечте постійний контроль за ним.

o Уникайте приїжджати в офіс в години, коли там нікого немає. Остерігайтеся будь-якої сторонньої людини, яка без діла тиняється біля будівлі або по коридору. Вимагайте від своєї охорони з'ясування його особи.

o Не стійте безцільно біля вікон. Не влаштовуйте поряд з вікном своє робоче місце, якщо його можна проглядати з вулиці, з вікон (у тому числі горищних) найближчих будівель.

o Обережно ставтесь до прохань про фотографування або інтерв'ю у себе. Заздалегідь визначте час візиту, його тривалість, що ви дозволите сфотографувати або що скажете. На час візиту забезпечте себе охороною. Не впускайте більше людей, ніж це було заздалегідь обумовлено. У будь-якому разі їх не повинно бути більше двох.

o Зробіть так, щоб ваші діти ходили в школу і зі школи в супроводі дорослих. Попередьте вчителів, що ваших дітей ні за яких обставин не можуть зустрічати, відвозити додому сторонні люди, зокрема жінки.

o Завжди припускайте, що ваш телефон прослуховується. Будьте

дуже обережні в телефонних розмовах. Це стосується як службових телефонів, так і домашнього, а тим більше - радіотелефону,

o Попередьте рідних і близьких вам людей, щоб вони не впускали в будинок незнайомих, нікому нічого не повідомляли про вашу діяльність, про місцезнаходження (крім офісу, зрозуміло), не приймали ніяких пакетів або предметів, якщо не знають, від кого вони прислані.

o Ставтесь насторожено до осіб, що видають себе за працівників міських комунальних служб, за ремонтних робітників, за роздрібних торговців, що раптом з'явилися в районі вашого будинку або офісу (був випадок, коли вбивця замаскувався під вуличного продавця фруктів і встановив свій візок поряд з будинком жертви. Бізнесмен вийшов з під'їзду і дістав кілька куль).

o Не обговорюйте плани ділових поїздок і зустрічей у присутності сторонніх людей. Не ведіть ділових переговорів по телефону в присутності відвідувачів. Якщо вам у цей час телефонують, пропонуйте передзвонити пізніше.

o Підтримуйте дружні взаємини із сусідами, особливо з немолодими. Саме пенсіонери (особливо жінки) проводять цілі дні на лавках біля будинку, можуть першими вас попередити про підозрілих осіб, про те, що хтось цікавиться вами або вашою машиною, вашими дітьми, намагався проникнути у квартиру і т. ін.

o Обговоріть із членами сім'ї, що вони повинні робити у випадку, якщо вас або когось із них викрадуть. Зробіть необхідні фінансові та інші розпорядження на цей випадок, вкажіть номери телефонів, з якими треба дзвонити, взагалі розробіть свій "кризовий план". Якщо біду очікуєш, то від неї менше шкоди, ніж коли вона приходить неочікувано.

Викрадення бізнесмена або членів його сім'ї з метою викупу є одним з поширених видів кримінальних злочинів. Крім того, стати заручником можна випадково, наприклад під час пограбування банку, магазину, квартири, заміського котеджу або при захопленні людей терористами.

Заручник-це людина, яка перебуває "в полоні" у злочинців. Сказане не означає, що він взагалі позбавлений можливості боротися за благополучний вихід із тієї ситуації, в якій опинився. Навпаки, від його поведінки залежить багато що. Вибір правильної лінії поведінки вимагає наявності відповідних знань, якими повинні володіти як сам бізнесмен, так і всі члени його сім'ї.

Класична схема викрадення є такою: планування, підготовка, захоплення, укриття заручника, спілкування й допити, ведення переговорів, отримання викупу, звільнення або вбивство жертви.

На етапі планування злочинці намічають об'єкт для викрадення, суму передбачуваного викупу, учасників операції, відповідні місця викрадення, ведення переговорів, отримання викупу.

Найважливішими моментами етапу планування є: вибір відповідної жертви та визначення суми викупу.

Найбільший викуп нашого часу становив $60 млн. Він був сплачений злочинцям у 1975 р. в Аргентині за звільнення двох братів Борн. Найбільший із відомих викупів у Росії був сплачений банді Яшиянця (5 осіб), яка захопила у грудні 1989 р. 30 школярів разом із вчителькою, - $3 млн.

Не завжди викрадення в бізнесі пов'язане з викупом. Іноді таким способом намагаються отримати якусь важливу інформацію, змусити бізнесмена піти на небажану для нього співпрацю, відмовитися від реалізації намічених планів тощо.

Превентивні заходи захисту бізнесмена на цьому етапі полягають у здійсненні комплексу загальних заходів безпеки. Особливе значення серед них мають замовчування інформації про свій добробут, маскування та дезінформація, наявність особистої охорони, проведення оперативної роботи з виявлення потенційних нальотчиків.

На етапі підготовки злочинці приділяють велику увагу детальному вивченню способу життя наміченої ними жертви (і всіх членів її сім'ї), ваті місця, де вона найчастіше буває, на ті заходи безпеки, яких вживає. Вони ретельно вивчають місцевості, уточнюють маршрути руху між будинком і роботою, іншими місцями, які відвідує бізнесмен, з'ясовують розташування приміщень у квартирі чи офісі, сектори огляду з вікон і т.ін. Так, напередодні викрадення одного московського бізнесмена він виявив, що протягом кількох днів по дорозі на роботу його обганяла одна й та сама іномарка, яка довго була на стоянці біля його офісу. Люди звідти не виходили, залишаючись на своїх місцях. Бізнесмен не надав значення побаченому, а служби безпеки у нього не було.

Вивчають злочинці і близьких друзів, ділових партнерів наближених співробітників бізнесмена. Це роблять для визначення тих осіб, які можуть виявитися корисними при веденні переговорів. Уточнюють їх імена і прізвища, адреси помешкань, квартирні телефони та реєстраційні номери особистих автомобілів, зовнішні прикмети для швидкого й точного розпізнавання.

Заходи захисту на цьому етапі аналогічні до попередніх, з тією лише особливістю, що ще більше значення має оперативна робота служби безпеки. За наявності кваліфікованих працівнику у її штаті вони обов'язково викриють стеження, підвищену увагу до бізнесмена, його сім'ї й фірми. На те вони й професіонали.

Захоплення є центральною частиною операції. Аналіз подібних акцій, що траплялися на заході, показав, що 90% всіх викрадень бізнесменів відбувається у той момент, коли жертва перебуває по дорозі на роботу або з роботи, недалеко від квартири чи офісу. Інакше кажучи, для захоплення зазвичай обирають таке місце, де неможливо змінити маршрут руху, навіть якщо вдається міняти час приїзду та від'їзду.

За розповідями колишніх жертв і учасників, типова акція із захоплення здійснюється так. Один із злочинців повідомляє по радіо або телефону про те, що об'єкт покинув місце роботи (або квартиру), інший - про те, що автомобіль об'єкта наближається до наміченого пункту. Тут вулицю блокують, спеціально влаштувавши автомобільний інцидент, або перекривають автофургоном (вантажівкою), що "раптово" зламався.

Захоплення проводять у момент, коли автомобіль об'єкта зупиняється біля штучно створеної перешкоди. Тут починає діяти група захоплення, яка може ховатися в автомобілі, що їде за машиною об'єкта, маскуватися серед пішоходів або ж перебувати в автофургоні, що блокував вулицю. На відкритих дорогах, за містом злочинці можуть маскуватися під працівників ДАІ, дорожніх робітників та ін. Якщо є охорона,її розстрілюють, нейтралізують електрошокерами, виводять з ладу газовою зброєю. Незалежно від того, на якому автомобілі відвезли жертву з місця події (її власному чи на машині злочинців), через кілька кілометрів транспортний засіб міняють на інший.

Викрадення з будинку - складніша операція, оскільки пов'язана з проникненням у квартиру. Для цього злочинці зазвичай маскуються під працівників комунальних, побутових, ремонтних служб, телеграфу, міліціонерів. Ще важчим вважається викрадення із внутрішніх приміщень офісу, особливо якщо там є охорона, передбачені блокування дверей, сигналізація.

Як показує практика, захоплення часто проводиться тоді, коли об'єкт виходить з під'їзду будинку (офісу), прямуючи до свого автомобіля, або. навпаки, виходить із автомобіля і прямує додому (в офіс).

Організовуючи операції із захоплення, злочинці намагаються використовувати в своїх інтересах стійкі звички поведінки об'єкта викрадення. Наприклад, один із петербурзьких бізнесменів, викрадений з метою викупу, обідньої пори разом зі своєю секретаркою відвідував один і той самий ресторан, розташований недалеко від офісу. Удвох їх і викрали. Інший об'єкт мав звичку довго затримуватися на роботі увечері, а потім покидати будівлю через запасний вихід, що вів у тихий провулок. Цим скористалися злочинці, вони зуміли схопити його і відвезти так, щоб ніхто не помітив. Бувають випадки захоплення бізнесменів, котрі мали звичку щодня рано вранці робити фіззарядку на спортивному майданчику сусідньої школи. Там їх і брали прямо у спортивному костюмі і кросівках.

Крім звичок своїх жертв, злочинці використовують будь-які обставини, котрі допомагають їм виграти час та відтягнути момент виявлення факту викрадення. Наприклад, у Москві був випадок, коли дружина бізнесмена пішла з дому разом із донькою по магазинах, а він попередив її, що після роботи має намір відвідати спортивний зал. Телефон прослуховувався. Тому у спортивному клубі ніхто не звернув уваги на його відсутність, а вдома спохватилися тільки через три години. Цього часу злочинцям вистачило, аби надійно сховати свою жертву.

Здебільшого ретельно сплановані й добре підготовлені операції з викрадення людей здійснюються дуже швидко. Так, італійські терористи з "червоних бригад" кілька місяців готували викрадення прем'єр-міністра Альдо Моро, а на виконання операції їм вистачило лише однієї хвилини.

Головну роль у нейтралізації спроб захоплення бізнесмена повинна відігравати його охорона. Вона має діяти наперед відпрацьованими типовими схемами, що визначають грамотне прикриття клієнта, постійну готовність до несподіваного нападу (зокрема, із застосуванням вогнепальної зброї), використання додаткових засобів захисту (світлозвукових гранат, собак, сигналізації тощо).

У момент захоплення злочинці діють безцеремонно, навіть жорстоко. Іноді жертві завдають удару по голові, і вона втрачає свідомість, або вводять їй сильнодіючі медичні препарати. Це роблять для того, щоб об'єкт не чинив опору, не намагався втекти, не привертав уваги сторонніх людей і не міг зрозуміти, куди його везуть. Надто емоційним жертвам нападу вводять наркотики, щоб вони заспокоїлися, занурившись у сон.

Проте набагато частіше жертву просто позбавляють можливості рухатися, використовуючи для цього мотузки або наручники. Очі й рот заліплюють лейкопластирем. Викраденого зазвичай розмішують на підлозі салону автомобіля (під ногами викрадачів) або в багажнику. Він може опинитися в мішку, ящику, бочці, навіть у великій валізі. Декого при цьому охоплює напад клаустрофобії (боязнь замкнутого простору), що супроводжується неприємними фізіологічними відчуттями. Потрібно стійко витримати всі незручності, пам'ятаючи, що ситуація є тимчасовою, триватиме максимум кілька годин.

Реальна можливість вирватися із рук злочинців є на початку захоплення, у момент нападу. Несподівані для злочинців і рішучі дії об'єкта нападу (особливо в поєднанні з аналогічними діями охорони) можуть сприяти порятунку. В Росії й за рубежем траплялися випадки, коли об'єкти нападу збивали машиною кількох злочинців, відкриванні вогонь з особистої зброї, проривалися крізь відкритий по них вогонь і залишалися живими. Але якщо безуспішність спроб звільнитися є очевидною, краще не вдаватися до крайніх заходів, а діяти залежно від обставин.

Від моменту захоплення потрібно контролювати свої дії і фіксувати все, що може сприяти звільненню. Потрібно запам'ятати всі деталі транспортування з місця захоплення: час і швидкість руху, підйомні спуски, круті повороти, зупинки біля світлофорів, залізничні переїзди, характерні звуки. За можливості всі ці відомості треба повідомляти натяком або запискою тим, хто веде переговори із злочинцями. Зрозуміло, що така нагода може не трапитися, але в будь-якому разі пам'ятайте, що навіть незначна інформація про "в'язницю для заручника" може виявитися корисною для його звільнення і викриття злочинців. Треба запам'ятовувати все побачене і почуте за час перебування в ув'язненні - розміщення вікон, дверей, сходів, колір шпалер, специфічні запахи, не кажучи вже про голоси, а також про зовнішність і манери злочинців. Слід спостерігати за їх поведінкою, уважно слухати розмови між ними, запам'ятовувати розподіл ролей. Тобто потрібно скласти в думці чіткий психологічний портрет кожного злочинця.

Відомі випадки, коли викраденим людям вдавалося залишати у місцях зупинок автомобіля умовні знаки, викидати назовні записки, тим чи іншим способом зробити помітки у місці свого ув'язнення. Проте робити подібні речі слід дуже обережно, оскільки в разі їх виявлення злочинцями неминучим є суворе покарання.

Людина стає жертвою з моменту захоплення. І хоча це відбувається в різних умовах, жертва завжди переживає психічне потрясіння (шок), зумовлене раптовим різким переходом від фази спокою до фази стресу. Люди реагують на такий перехід по-різному: одні стають буквально паралізовані страхом, інші намагаються дати відсіч. Тому життєво важливо швидко впоратися зі своїми емоціями, щоб поводитися раціонально, збільшуючи шанси свого порятунку.

Злочинці "працюють" із заручником так, щоб якомога повніше використати його в своїх інтересах. Зокрема, вони всіляко демонструють свою перевагу і владу над жертвою, навіть якщо та не чинить опору, прагнуть придушити волю свого полоненого і залякати його. Тому заручник має визначити для себе власну позицію у стосунках зі злочинцями. З практики відомо, що безвольна поведінка, благання про пощаду, поступливість реальної користі не дадуть. Злочинці в будь-якому разі діють відповідно до своїх планів та залежно від обставин.

Тому зовнішню готовність до контакту зі злочинцями та обговорення питань, які цікавлять їх, потрібно поєднувати з головним правилом: допомагати не злочинцям, а собі. Адже отримана від заручника інформація кінець кінцем використовується на шкоду йому самому, його близьким, товаришам по службі, працівникам правоохоронних органів. Продумано слід підходити до запитань бандитів про можливу реакцію свого оточення на викрадення, про суму викупу, про можливість задоволення інших вимог.

Надзавданням при цьому є - допомогти своїми відповідями людям, які намагаються знайти і звільнити заручника, а не поставити їх у скрутне становище. Зокрема, аргументоване переконання злочинців у нереальності тих чи інших їхніх вимог може сприяти розв'язанню інциденту "малою кров'ю". Разом із тим не можна діяти за принципом "все або нічого". Реакція бандитів на очевидність факту нездійсненності їх задуму в поєднанні зі збудженим психічним станом, в якому вони часто перебувають під впливом наркотиків, у стані алкогольного сп'яніння, буває дуже жорсткою.

Треба намагатися пом'якшити ворожість бандитів до себе, шукати можливості встановити індивідуальні контакти з деякими із них. Це необхідно хоча б для того, щоб уникнути фізичних страждань або поліпшити умови утримання. Але зовнішня готовність знайти спільну мову із злочинцями, участь в обговоренні проблем, що хвилюють їх, не повинні суперечити згаданому головному принципу: допомагати собі, а не бандитам.

Допит. Практично завжди викрадених людей допитують. Допит може мати характер майже дружньої бесіди, а може супроводжуватися звірячими тортурами. Досвідчені злочинці намагаються справити враження прихильності, і деякі заручники вірять цьому, потребуючи хоч якоїсь психологічної підтримки. Часто бандит, що веде допит, загрожує викраденому, що в разі непоступливості передасть його жорстокій людині. Тому краще не впиратися, а погодитися на співпрацю.

Для того щоб зламати заручника психологічно, використовують різні заходи тиску:

o обмежують його рух, зір, слух (тримають зв'язаним або в наручниках, на ланцюзі, із зав'язаними очима, заткнутими вухами);

o погано годують, виснажують голодом і спрагою, не дають палити;

o створюють погані умови перебування (тіснота, бруд, сморід, шум, вогкість, холод, щури).

Для слабкої натури вже переліченого буває достатньо для того, щоб виконати будь-які вимоги викрадачів. Проте в запасі у злочинців є ще й такий засіб, як тортури. За свою історію людство розробило величезну кількість видів їх. Багато які із тортур є вельми дієвими. Загалом розрізняють дві групи тортур: ті, що завдають сильного болю, і ті, що викликають страх. До перших належать побиття, стискання статевих органів і натискування на больові точки, викручування суглобів, свердління і виривання зубів, порізи й розриви шкірного покриву, встромляння голок, дія окропом і розжареними предметами, електричним струмом та ін. Друга група тортур - це переважно загрози задушити, втопити, скинути з великої висоти, завдати фізичних пошкоджень, зґвалтувати. Як не дивно, на перший погляд тортури першої групи витримати легше, ніж другої, оскільки варто переступити так званий "поріг больової чутливості" - і організм перестає сприймати біль. Крім того, відомий такий психологічний прийом: якщо людина хоче витерпіти фізичне страждання, вона розслабляється і переконує себе "полюбити біль", тобто ніби перетворюється на мазохіста, збочення, котрий має насолоду від відчуття болю.

Щодо засобів психологічного залякування, то щоб їх витримати, потрібно забути про своє "Я" в цьому місці і цей момент. А добитися такого стану мало хто вміє: потрібно тренуватися. Тому, коли людині надівають на голову пластиковий пакет або занурюють з головою у ванну, вона починає задихатися і відчуває жах. Жінку легко залякати, погрожуючи груповим зґвалтуванням або демонстрацією спроб знівечити їй обличчя. Вельми ефективним способом "допитів із пристрастю" є той, коли у присутності однієї людини піддають тортурам іншу, особливо якщо це близькі люди. Інакше кажучи, викрадачі робитимуть усе, аби примусити заручника говорити. Тому він має визначити:

а) наскільки важливою є приховувана ним інформація;

б) наскільки далеко можуть зайти злочинці у своїх звірствах (чим вище загроза "б" і чим нижче важливість "а", тим менше сенсу терпіти страждання);

в) що треба приховати від бандитів у будь-якому разі.

Слід пам'ятати що мова дана людині для того, щоб приховувати свої думки. Тому потрібно керуватися такими правилами:

1. Перед кожною відповіддю на чергове запитання робити якомога довшу паузу, щоб зрозуміти, куди хилить злочинець, а також для того, щоб він не зміг з'ясувати ваші слабкі місця. Паузи пояснюйте тим, що ви згадуєте подробиці, думаєте, як краще сказати.

2. Говоріть, максимально використовуючи професійні терміни і будь-який відомий вам специфічний жаргон, щоб вас менше розуміли.

3. Насамперед висловлюйтеся нечітко, двозначно, багатозначно.

4. Більше зупиняйтеся на неістотних деталях, на різних дрібницях, які безпосередньо не стосуються суті поставленого запитання.

5. За кожної слушної нагоди повторюйте, що ви не маєте потрібної інформації, оскільки це не входило в сферу ваших обов'язків, інтересів, компетенції.

6. Прикидайтесь, що через біль, страх, хвилювання ви не здатні зібратися з думками, логічно міркувати, послідовно висловлюватись.

7. Іноді можна вдавати, ніби ви не розумієте поставлених запитань через акцент злочинця, використання ним блатного жаргону, нечітку вимову тощо.

8. Говоріть монотонно, без емоцій, без жестикуляцій, щоб важче було зрозуміти, де правда, а де - брехня. Уникайте дивитися в очі злочинцям.

9. Будьте ввічливими у розмові, не ображайте бандитів, не говоріть з ними про те, про що вони не хочуть чути, не сперечайтеся, не критикуйте. Проводьте свою лінію не запереченнями, а удаваною згодою.

Збереження психологічної стійкості під час тривалого перебування в ув'язненні - одна з найважливіших умов порятунку заручника. Тут корисними будуть будь-які прийоми та методи, що відволікають від неприємних відчуттів і переживань і дають змогу зберегти ясність думки, адекватну оцінку ситуації. Корисно засвоїти і такі правила:

o Намагайтеся, наскільки це можливо, дотримувати вимоги особистої гігієни.

o Робіть доступні за цих умов фізичні вправи. Як мінімум, напружуйте і розслабляйте почергово м'язи тіла, якщо неможливо виконувати звичайний гімнастичний комплекс. Подібні вправи бажано повторювати не менше трьох разів на день.

o Корисно проводити аутотренінг і медитацію. Подібні методи допомагають тримати психіку під контролем.

o Згадуйте подумки прочитані книги, вірші, пісні, послідовно обдумуйте різні проблеми, які відволікають (вирішуйте математичні завдання, згадуйте іноземні слова тощо). Ваш розум повинен працювати. Віруючі можуть шукати втіху в молитвах.

o За можливості читайте все, що опиниться під рукою, навіть якщо текст абсолютно вам не цікавий. Можна також писати, незважаючи на написане. Важливий сам процес, оскільки допомагає зберегти розум.

o Важливо стежити за часом, тим більше що викрадачі зазвичай відбирають годинник, відмовляються говорити, який зараз день та година, ізолюють від зовнішнього світу. Ведіть календар, відзначайте зміну дня і ночі (за активністю злочинців, за звуками, за режимом харчування та ін.).

o Прагніть ставитися до того, що відбулося, ніби з боку, не приймаючи його близько до серця, до кінця сподівайтеся на благополучний результат. Страх, депресія і апатія - три ваших головних вороги, і всі вони - всередині вас.

o Не викидайте речі, які можуть вам стати в пригоді (ліки, окуляри, олівці, хустки тощо), намагайтеся створити хоча б мінімальний запас питної води і продовольства на випадок, якщо вас надовго кинуть одного або перестануть годувати.

Викуп. Злочинці розуміють, що найбільша небезпека загрожує їм у м