Економічна теорія - Мочерний С.В. - Теорія неокласичного синтезу

Концепція державного регулювання економіки Дж. Кейнса помітно вплинула на розвиток економічної думки та економічної політики, але родоначальникові вчення так і не вдалося створити цілісної теорії циклу. Послідовники Кейнса не з'ясували динаміки основних компонентів ефективного попиту, не розглянули значну частину так званих автономних інвестицій (не пов'язаних з рухом національного доходу). Вони аналізували економіку винятково з боку макроекономічних, народногосподарських величин, а дослідження мікроекономічних категорій теж було вкрай необхідним. Традиційна економіка інерційна, пасивна, затратна, що є наслідком втручання політичної влади в економічний процес. Потреба в змінах була втілена у теорії неокласичного синтезу, яку запропонував Хікс у 1937 році, ще до того, як на основі теорій економічного зростання органічно поєдналися кейнсіанський та неокласичний напрями економічної теорії. Згодом такий підхід остаточно обґрунтував П.-Е. Самуельсон, її творець і пропагандист. Учений зробив вагомий внесок у розроблення багатьох проблем: теорії цін, теорії економічного циклу, принципів прикладної економіки, теорії оптимального економічного зростання тощо. У1970 р. П.-Б. Самуельсону за наукові роботи з розвитку статичної і динамічної економічної теорії та активний внесок у підвищення рівня аналізу в економічній науці було присуджено Нобелівську премію.

Самуельсон Поль Ентоні народився у 1915році (м. Гера, штат Індіана, США). Навчався у Гайд-паркській вищій школі. Диплом Чиказького університету отримав у 1935 р., через рік — диплом Гарвардського університету. З 1940 р. — на викладацькій роботі в Массачусетському технологічному інституті. Засновник знаменитого факультету економікс у цьому інституті. У 1941 р. П.-Е. Самуельсону присуджений вчений ступінь доктора економіки, одночасно за свою дисертацію отримує премію ім. Д. Уеллса.

Автор найпопулярнішого в західних країнах підручника "Економікс". Він став класичним, перекладений на десятки мов, витримав 16 видань. Певний вплив учений мав на вироблення політики Білого дому. Протягом семи років (1961—1968) виконував функції радника з економічних питань президентів Дж. Кеннеді й Л. Джонсона, брав активну участь у розробленні економічної програми уряду демократів. Зокрема, очолювана ним група економістів підготувала доповідь "Перспективи і політичні настанови щодо розвитку американської економіки на 1961 рік".

У 1961 р. обирався президентом Американської економічної асоціації (у 1947 р, ця асоціація нагородила його медаллю Дж.-В. Кларка), а в 1968 р. — головою Міжнародної економічної асоціації.

Член Американської академії мистецтв і наук, Британської академії наук, Національної академії наук США, Американського економетричного товариства. Йому присвоїли почесні вчені ступені університети Гарварда, Чикаго, Індіаяи, Мічигану, Кейо, Південної Каліфорнії, Пенсільванії, Рочестера, Східної Англії, Північного Мічигану, Массачусетса, Католицького університету Лувена. Лауреат Нобелівської премії (1970).

У 50—60-ті роки XX ст. під впливом суперечливої взаємодії ринкового механізму з монопольним та державним регулюванням західні економісти, використавши кейнсіанські рекомендації щодо регулювання і неокласичні теоретичні положення про стимулювання виробництва, розробили теорію неокласичного синтезу, щоб поєднати досягнення сучасної науки і позитив* ний доробок попередників. Такий синтез, на думку Самуельсона, полягає в узгодженні теорії трудової вартості та теорії граничної корисності, аналізу на мікро- та макрорівні, підходів до вивчення статики і динаміки, взаємопов'язаного аналізу рівноваги та відхилень від неї, плавного та дискретного розвитку. Характерною ознакою стає запровадження різних способів економічного аналізу, широке використання економіко-математичних методів. Математичні моделі та розрахунки допомагають уточнити логічні обґрунтування, виявити функціональні взаємозв'язки, перевірити висновки та передбачення.

Учений запропонував поєднати ринкове регулювання з державним впливом на економіку, а саме: в період глибокого спаду використати бюджетні важелі, а в умовах піднесення — кредитно-грошові. П.-Б. Самуельсон порівнює ознаки ринкової та адміністративної економіки і віддає перевагу ринковому механізму, що здатний, на його думку, автоматично підтримувати економіку в стані рівноваги. Він зазначає, що ринкову економіку підпорядковано дії природних сил і вона є економікою суворого порядку. Однак на певному етапі стає необхідним втручання держави, яке має відповідати трьом принципам: бути ефективним, стабільним та справедливим. Цю необхідність зумовлюють виникнення монополій, недосконала конкуренція, загострення економічних та соціальних суперечностей. Дії держави мають спрямовуватися проти монополізації економіки, на стабілізаційні заходи щодо пом'якшення ділового циклу, стримування безробіття та інфляції, стимулювання економічного зростання. Самуельсон підтримує впровадження державних програм перерозподілу національного доходу з метою ліквідації соціальних конфліктів.

Аналізуючи механізми ринкової економіки, її здатність до саморегулювання з неокласичних позицій, П.-Б. Самуельсон наголошує, що держава має здійснювати і макроекономічне регулювання стабільності за методом Кейнса та його послідовників. Ринковий механізм визначає ціни та обсяги виробництва, а держава регулює ринок за допомогою податків, державного субсидування та інших економічних методів.

Значну увагу вчений приділяє характеристиці кейнсіанської моделі регулювання економіки, узагальнює висновки кейнсіанської теорії та доповнює їх. Проаналізувавши ефект мультиплікатора на основі положень своєї праці "Взаємозв'язок між мультиплікатором і принципом акселерації (1989), в якій уперше було подано різні варіанти взаємодії мультиплікатора і акселератора, він робить висновок: зростання купівельної спроможності може впливати на коливання інвестицій (ефективного попиту), наслідком чого є коливання в розвитку економіки у циклі кон'юнктури. Запровадивши до аналізу коефіцієнти мультиплікації й акселерації, західна економічна наука зайняла вихідні позиції для розроблення теорій і моделей економічного зростання.

Крім того, П.-Б. Самуельсон звернувся до невирішених проблем кейнсіанського аналізу, зокрема до вірогідності інформації про стан кон'юнктури. Регулюючі дії держави ґрунтуються на цій інформації, але її недостатня вірогідність може спричиняти розбалансування економіки та посилення кон'юнктурних коливань. Він також значну увагу приділив впливу зовнішньоекономічних зв'язків на стабільність розвитку, чого не враховувала кейнсіанська модель.

Відповідно до кейнсіанської моделі безробіття та інфляція несумісні явища, але цьому суперечить явище стагфляції, природу та способи подолання якої з монетарних позицій досліджує П.-Б. Самуельсон. Він доходить висновку, що для відлагодження господарського механізму необхідно поглибити аналіз функціонування ринкової економіки на рівні її основної ланки — підприємства. Вчений зазначив, що без розуміння умов, які впливають на цикл ділової активності суб'єкта, неможливі макроекономічні узагальнення.

У межах макроекономічного аналізу Самуельсон досліджує проблему попиту та пропозиції як факторів ділової активності. Він формулює основи теорії споживчої поведінки, яка, на його думку, регулює попит на товари і через нього — обсяги виробництва, граничні та сумарні витрати. Вчений вивчає вплив конкуренції на ділову поведінку фірм, конкурентної пропозиції на граничні витрати, а у зв'язку з цим аналізує форми конкурентної боротьби, вплив монополізації виробництва на стабільність економічного стану фірми. Самуельсон робить висновок про недостатню ефективність законодавчого втручання держави у процес формування монополій та наголошує на доцільності використання економічних важелів.

За теорією неокласичного синтезу світова економічна система є сталою незалежно від спрямування національних політичних курсів. Вона функціонує за законами ринкової економіки, які відображають зіткнення економічних інтересів. Тому умовою її успішного розвитку є досягнення ринкової рівноваги за мінімального державного регулювання, отже, доцільне обмеження протекціоністського втручання, яке заважає вільному рухові капіталів.

Школу неокласичного синтезу вирізняє різноманітність тематики досліджень. Вчені зосереджують увагу на проблемах економічного зростання, розвитку теорії загальної економічної рівноваги. Саме її послідовники запропонували методику аналізу безробіття та заходи щодо його регулювання, отримали суттєві результати у сфері теорії та практики оподаткування. У межах цієї школи розвинулися методи економіко-математичного аналізу, можливості їхнього застосування в політології. Неокласичний синтез націлений на пошук узгоджень та взаємоприйнятних висновків між різними, навіть суперечливими, концепціями, представниками різних шкіл і напрямів. Вів використовувався у практиці державного регулювання економіки багатьох розвинутих країн, передусім США.

Обґрунтування теорії неокласичного синтезу П.-Е. Самуельсона, завдяки якому було узагальнено тогочасні досягнення економічної теорії, певною мірою об'єднало різні школи та напрями загальною ідеєю макроекономічної рівноваги, можна вважати підбиттям підсумків цілого етапу розвитку економічної думки.