Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 2.2. Ринкова рівновага й аналіз її зміни

Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Така взаємодія веде до формування рівноважної ціни, за якої величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку^*3, за якого жоден з економічних агентів (за інших однакових умов) не змінює своє рішення щодо запланованої величини індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують.

*3: {Поняття "ринок" у цьому випадку розуміємо як певну систему обмінів (угод) між економічними елементами (покупцями і продавцями).}

Отже, ринок перебуває у рівновазі, коли за певного обсягу ринкових угод у фізичному вираженні ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.

За допомогою ринкового механізму реалізується тенденція до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, повернутися в цей стан під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.

Стан ринкової рівноваги не обов'язково має одну форму. Множинність станів рівноваги визначається наявністю аномалій у формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції – обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному вираженні за заданих попиту й пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.

У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, за яких діють чинники лише попиту або лише пропозиції. Набагато частіше виникають ситуації, за яких ці чинники діють одночасно. Наприклад, коли одночасно діють чинники, що збільшують попит і зменшують пропозицію, рівноважне значення ціни зростає більше, ніж під впливом одного чинника. Аналогічно, рівноважне значення ціни зменшується більшою мірою, коли одночасно діють чинники, що зменшують попит і збільшують пропозицію (рис. 2.3, а).

Якщо вплив чинників попиту і пропозиції протилежний, зміна рівноважного обсягу продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, за різноспрямованої дії чинників попиту і пропозиції зміна рівноважної кількості товару, як правило, менше виражена, ніж за умови впливу лише одного з названих чинників^*4. Як поодинокий випадок, тут можлива ситуація, за якої зміна чинників попиту нейтралізується дією чинників пропозиції, або навпаки, що не змінює рівноважну ціну товару (послуги) (рис. 2, 3, б).

*4: {Проте така ситуація (рис. 2.3, а) необов'язкова, оскільки може мати місце незначна зміна одного з чинників стосовно дії іншого. У такому випадку твердження про певне "пом'якшення" ситуації щодо першого чинника хибне. Разом із цим таке твердження стосовно другого чинника, що діє у тому ж напрямку, що й перший, цілком коректне.}

За однакової спрямованості одночасного впливу чинників попиту і пропозиції (у бік зменшення або збільшення), рівноважна кількість продукції змінюється на величину більшу, ніж під впливом кожної групи чинників, узятої окремо. Так, коли одночасно діють чинники, що збільшують і попит, і пропозицію, рівноважне значення кількості зростає більшою мірою, ніж під впливом одного з них (рис. 2.4, а).

Аналогічно рівноважне значення кількості зменшується більшою мірою, ніж під впливом одного з чинників, коли одночасно діють чинники, що зменшують і попит, і пропозицію.

Рис. 2.4. Односпрямована дія чинників попиту і пропозиції

За однакової спрямованості впливу чинників попиту і пропозиції зміна рівноважної ціни продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, за односпрямованої дії чинників попиту і пропозиції зміна рівноважної кількості товару, як правило, менше виражена, ніж за умови впливу лише одного з названих чинників. Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, за якої дія чинників попиту нейтралізується дією чинників пропозиції, або навпаки, що не змінює рівноважної ціни товару (послуги) (рис. 2.4, б).

Розглянуті вище ситуації стану рівноваги і його зміни не враховують чинник часу, тобто процес взаємного пристосування попиту і пропозиції, що, як правило, має місце на практиці. У ситуації, коли величина пропозиції реагує на зміну цін з деяким лагом, аналіз стабільності рівноваги суттєво ускладнюється, а графік попиту і пропозиції набуває павутиноподібного вигляду – утворюється "павутиноподібна модель". Стабільність рівноваги визначають за допомогою величин абсолютних нахилів ліній попиту і пропозиції (нахил ліній попиту і пропозиції має бути нормальним, тобто відображати обернену залежність величини попиту від ціни і пряму залежність величини пропозиції від ціни).

Перебої у механізмі координації попиту і пропозиції спричиняють появу надлишку та дефіциту товарів (послуг), що знижує ефективність ринкової економіки.

Потреба у державному регулюванні ринку зумовлена не лише недосконалістю окремих ринків (недосконалістю конкуренції), а й необхідністю вирішення макроекономічних завдань (зниження інфляції, забезпечення повної зайнятості тощо). Основними елементами державного регулювання ринку є система оподаткування і надання дотацій, а також установлення фіксованих цін.

Уведення непрямого оподаткування (наприклад, податку, який стягують із розрахунку деякої фіксованої в абсолютному значенні суми реалізованої продукції, незалежно від того, хто є його платником (продавець чи покупець)) призводить до зменшення обсягу рівноваги ринку, підвищення ціни, фактично сплаченої покупцями, і зменшення ціни, фактично отриманої продавцями. Введення потоварної дотацїі (податку з обороту "податку навпаки"), яку отримують, як правило, виробники, веде до зростання пропозиції, а відповідно, збільшення обсягу продажу, зниження ціни, сплаченої покупцями, і зростання ціни, отриманої виробниками.

Встановлення фіксованої ціни вищої за рівноважну призводить до надлишку пропозиції, а нижчої за рівноважну – до її дефіциту. В обох випадках обсяг продажів буде нижчий за рівноважний рівень.

Аналіз ситуації добровільного обміну (купівлі-продажу) з погляду вигоди, отриманого покупцями і продавцями дає змогу визначити величини надлишку споживача (покупця) і надлишку виробника (продавця) (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Надлишки споживача (покупця) і виробника (продавця)

Так, надлишок (чиста вигода споживача) – це вигода від торгівлі, одержана покупцем, обсяг якої дорівнює різниці між сумою, яку покупці згодні заплатити за цей товар, і реальними витратами на його придбання. При графічному зображенні величина споживчого надлишку дорівнює площі вертикально заштрихованого трикутника . Величина надлишку (чистої вигоди) виробника – це різниця між сумою, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію цього товару, та їх реальними доходами від його продажу. На рис. 2.5 величина надлишку виробника дорівнює площі горизонтально заштрихованого трикутника ВРеЕ.

Сума величин зазначених вище надлишків характеризує суспільну вигоду у що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто з наявністю ринку взагалі.