Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 11.9. Аналіз і прогнозування ринкової вартості власного капіталу

Ефективне використання основного та оборотного капіталу сприяє результативному функціонуванню підприємства на ринку товарів і послуг, що великою мірою визначається ефективністю обраних методів корпоративного управління й виражається максимально отриманим прибутком і забезпеченням максимального доходу його власникам. Це зумовлює актуальність оцінювання впливу систем фінансування активів і розподілу прибутку, що діють на підприємстві, на ринкову вартість власного капіталу підприємства, його бізнесу, яка відображається у ринковій вартості корпоративних цінних паперів. Таким чином, виникає можливість прогнозувати й регулювати вартість бізнесу підприємства шляхом підвищення ефективності використання основного та оборотного капіталу. Лише за певних умов розмір власного капіталу, відображений у балансі, ідентичний ринковій вартості підприємства. Це пояснюється тим, що у ринковому середовищі підприємство – це не просто сукупність активів і пасивів, а системне утворення, комплекс майнових прав, які здатні приносити економічну вигоду.

Ринкова вартість капіталу підприємства визначається здатністю підприємства, яке здійснює господарську діяльність, утворювати чисті грошові потоки (прибуток). Отже, аналіз вартості капіталу безпосередньо пов'язаний з визначенням дохідності корпоративних цінних паперів (акцій).

Поточна ринкова вартість акцій залежить від сумарної теперішньої вартості дивідендів, які будуть виплачені за акціями:

,

де – ринкова вартість акцій, грн.;

– дивіденди, які виплачуються за акції протягом року, грн.;

k – річна дохідність альтернативних інвестицій;

t – час, рік.

Поряд із цим, можливість застосування методу дисконтування дивідендів обмежена, оскільки дивіденди і річна дохідність альтернативних інвестицій, як правило, – це рівень позикового відсотка на ринку капіталів або зрівняльна дохідність акцій однотипних підприємств, є важкопрогнозованими. Але рівень реальних цін формується під впливом прогнозних оцінок, джерелом яких є – наявна інформація про ефективність діяльності підприємства та його дивідендної політики.

Застосовувати метод дисконтування дивідендів на практиці й одночасно спростити завдання оцінювання ринкової вартості акцій можна за допомогою оцінювання ефективності використання основного й оборотного капіталу підприємства. Володіючи цією інформацією, потенційний інвестор має змогу об'єктивно оцінити розмір майбутніх дивідендів.

Основою для прогнозування дивідендів є запланований розмір чистого прибутку та його частка, яка спрямовується на їх виплату, тобто коефіцієнт дивідендних виплат. До чинників впливу на величину чистого прибутку можна віднести рівень фінансових результатів до оподаткування в аспекті видів діяльності, ставки податку на прибуток. Коефіцієнт дивідендних виплат залежить від фінансового стану підприємства, який характеризується такими показниками: рівень рентабельності й забезпеченості активами, рентабельність акціонерного капіталу, забезпеченість запасів власними обіговими коштами, забезпеченість акцій активами, рівень платоспроможності, фінансової стійкості та незалежності підприємства.

Поряд із цим, оцінка ринкової вартості акцій лише за одним критерієм прогнозованої дохідності може бути не зовсім об'єктивною, оскільки вона не враховує наслідків високого коефіцієнта дивідендних виплат на подальшу діяльність підприємства.

З цього можна зробити висновок, що ринкова вартість цінних паперів залежить від багатьох чинників, які впливають на його фінансовий стан. Проте слід пам'ятати, що в певний момент курси цінних паперів визначаються не лише реальною ситуацією на підприємстві й в економіці загалом, а й очікуваннями і намірами інвесторів. Тобто не менш важливими є чинники довіри з боку інвесторів та біржової спекуляції.

Більшість учених розрізняє три групи чинників, які формують ринкову вартість корпоративних цінних паперів: об'єктивні, спекулятивні й суб'єктивні. їх вплив різний, а іноді й протилежно спрямований, а його вивчення виходить за межі наших досліджень. Кількісно оцінити вплив усього комплексу чинників практично неможливо. Отримати обґрунтовані оцінки стану підприємства можна на основі комплексного аналізу, який передбачає застосування спеціальних способів і засобів обробки економічної інформації, що формуються під впливом обраної системи показників, які відображають наявні господарські процеси та результати господарської діяльності.

Вивчення бухгалтерської звітності передбачає аналіз ресурсів та їх структури, результатів господарювання, ефективності використання власних і позичених коштів.

Основою аналізу є вибір та систематизація показників, які характеризують майновий та фінансовий стани суб'єкта господарювання (підприємства) та їх динаміку, можливості розвитку цього підприємства в перспективі.

Процедура аналізу передбачає таку послідовність дій.

1. Оцінювання й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання:

• оцінювання майнового стану;

• оцінювання фінансового стану.

2. Оцінювання й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання:

• оцінювання основної діяльності;

• аналіз рентабельності;

• оцінювання стану на ринку цінних паперів.

Майновий стан оцінюють у процесі аналізу величини і структури активів. Найбільш повну характеристику наявних за звітний період змін у структурі активів та їх джерел, а також їх динаміки можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу показників бухгалтерської звітності.

Наступний етап деталізованого аналізу фінансового стану підприємства – оцінювання його стану на ринку цінних паперів, тобто визначення ринкової вартості корпоративних цінних паперів і прогнозування її змін. Цей етап аналізу вважають за доцільне проводити на підприємствах, що зареєстровані на фондовому ринку, і які котирують свої цінні папери. Це пояснюється необхідністю додаткової інформації, відсутньої у фінансовій звітності підприємства. На нашу думку, залучення обігових коштів для розвитку підприємства шляхом емісії власних корпоративних паперів – один із шляхів розвитку ринку капіталів у вітчизняній економіці, а це, до певної міри, приведе й до зниження позикового відсотка, що сприятиме розширенню підприємницької діяльності.

Тому вважаємо доцільним розраховувати систему показників, які характеризують стан підприємства на ринку цінних паперів (табл. 11.11).

Таблиця 11.11. Система показників оцінювання стану підприємства на ринку цінних паперів

Як було зазначено, коефіцієнт дивідендних виплат, який не завжди свідчить про стабільність і майбутню прибутковість підприємства, але його доцільно застосовувати в просторовому

зіставленні, зокрема, щоби при порівнянні різних підприємств однієї галузі відрізнити відносно "дешеві" акції від відносно "дорогих".

На підставі проведених аналітичних досліджень можна дійти висновку, що не лише ринкова вартість акцій підприємства визначається виключно політикою управління підприємства й результативністю його господарювання. Підприємство має змогу регулювати курс акцій за допомогою зміни політики мобілізації капіталу, капіталізації його доходів, залучення довготермінових позик і підвищення ефективності функціонування на ринку товарів і послуг.

Безпосередньо впливають на ринкову вартість акцій такі показники:

• частка обігових коштів у покритті запасів;

• коефіцієнт поточної ліквідності;

• коефіцієнт маневреності власного капіталу;

• коефіцієнт співвідношення власного й залученого капіталу;

• оборотність власного капіталу;

• оборотність запасів і засобів у розрахунках;

• рентабельність продажу;

• рентабельність акціонерного капіталу;

• коефіцієнт дивідендних виплат;

• величина прибутку на акцію;

• величина дивідендів на акцію.

Для вивчення та кількісного оцінювання вибраних чинників, на наш погляд, доцільно провести стохастичний аналіз, який ґрунтується на застосуванні прийомів кореляційно-регресійного аналізу.

Вирішення завдань стохастичного факторного аналізу можливе при застосуванні програми електронних таблиць Excel за умови:

а) обґрунтування достатності вибраного обсягу сукупності даних з метою встановлення стійкого взаємозв'язку між чинниками й результативними показниками;

б) вибору регресії, яка б якнайкраще виражала дійсний взаємозв'язок між показником дослідження та сукупністю чинників;

в) розробки моделі, яка б надала змогу визначити вплив кожного чинника на результативний показник і розрахувати його прогнозне значення.

У процесі розробки методики формування цільової структури капіталу, яка б дала можливість забезпечити його використання, ми дійшли висновку, що кількісне співвідношення у цій структурі має визначатися для кожного підприємства на основі вказаних критеріїв, але індивідуально, з безперервним обліком об'єктивних і суб'єктивних взаємозалежних чинників, зокрема:

• кон'юнктури товарного ринку;

• кон'юнктури фінансового ринку;

• рівня оподаткування прибутку;

• галузевих особливостей операційної діяльності підприємства;

• стадії життєвого циклу підприємства;

• рівня й динаміки рентабельності операційної діяльності;

• відносин із кредиторами;

• фінансового менталітету власників і менеджерів підприємства.

Враховуючи зазначені чинники, на наш погляд, доцільно сформувати два основних напрями цільової структури капіталу:

• встановлення оптимальних для цього підприємства пропозицій використання власного та залученого капіталу, які відповідають критеріям максимізації ринкової вартості акцій;

• забезпечення залучення на підприємство необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.