Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 10.2. Аналіз маржі покриття (маржинального прибутку)

Маржа покриття (маржинальний прибуток) - різниця між виручкою від реалізації продукції, товарів і послуг та змінними витратами, віднесеними на реалізовану продукцію, - дуже цінний показник при аналізі фінансових результатів. За її допомогою можна ранжирувати окремі види продукції й окремі сегменти підприємства за рівнем їх дохідності. Вона служить основою для визначення беззбиткового обсягу продажів за кожним видом продукції в цілому по підприємству, а також для обґрунтування оптимального варіанта різноманітних управлінських рішень.

Маржа покриття на одиницю продукції показує внесок кожної додатково виготовленої одиниці продукції у загальну суму маржинального прибутку, що є джерелом покриття постійних витраті генерації прибутків. Порівняння маржинального прибутку з сумою постійних витрат організації відбиває фінансовий результат від операційної діяльності. її величина залежить від таких факторів:

o на одиницю продукції (питомий маржинальний прибуток):

Ш7^0Д=р,-&,;

o на весь обсяг продажів і-го виду продукції:

МЛ_і = УРЛ_ги>_і-Ь_і);

o в цілому по підприємству:

МП^^УРЩр -Ь)°ІУРП.-вв.(А -*іА

де МП - сума маржі покриття; Р - ціна одиниці продукції;

Ь - змінні витрати на одиницю продукції (усічена собівартість);

УРП - фізичний обсяг реалізованої продукції; ПВі - питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі продажів.

Розрахунок впливу цих факторів продемонструє внесок кожного з них у формування загальної суми маржі покриття звітного періоду. За цими моделями можна оцінювати ступінь чутливості її величини до зміни відповідних факторів у прогнозному періоді.

Визначення усіченої собівартості за змінною частиною витрат і маржі покриття з кожного виду продукції дає змогу більш пра* вильно визначити дохідність кожного продукту І Його внесок в генерування загальної маржі покриття та прибутку підприємства порівняно з традиційним методом калькулювання повної собівартості продукції. При повному калькулюванні собівартості продукції, як правило, допускається значне перекручування її рівня внаслідок того, що дуже важко правильно вибрати базу розподілення накладних витрат, в результаті чого собівартість одних видів продукції явно завищується, а інших - занижується. Прийняті на основі цього зміни у структурній політиці можуть виявитися хибними, тобто можуть бути зняті з виробництва вироби, які вносять насправді значний внесок в загальний дохід підприємства. Це можна продемонструвати на прикладі (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Порівняльний аналіз дохідності виробів, заснований на повній і усіченій їх собівартості

Як видно з наведених даних, найбільшу суму маржинального прибутку забезпечує виріб А. Проте оскільки постійні витрати були розподілені пропорційно прямій заробітній платі, частка якої в загальній сумі цього виробу висока, то його повна собівартість виявилася вище ціни, а виробництво - збитковим. Зважаючи на те, що на сьогодні немає ідеальної бази для розподілення накладних витрат, більш об'єктивну оцінку дохідності окремих видів продукції отримуємо на основі маржі покриття, що підтверджують дані табл. 10.2.

Таблиця 10.2. Фінансовий результат при різних варіантах структури продукції

Скоротивши виріб А, який був збитковим за методом калькуляції повної собівартості, але мав позитивну маржу покриття, підприємство втрачає значну суму прибутку. Отже, таке рішення було б хибним. Обчислення усіченої собівартості і маржі покриття дає змогу уникнути цієї помилки.

Таким чином, показник маржі покриття у відсотках до виручки є важливим інструментом прийняття рішень. Якщо підприємство збільшить продажі продукції з більш високими значеннями цього показника, то воно одержить більш високу суму покриття, а відповідно і більш високу суму прибутку. Тому планування виробництва й збуту продукції має орієнтуватися саме на цей критерій з метою досягнення оптимального фінансового результату.

Особливо велике значення має багаторівневий порядок розрахунку маржі покриття, коли постійні витрати періоду враховують за місцями їх виникнення: для кожного виду продукції; загальні для кількох однорідних видів продукції; загальні для структурного підрозділу і загальні для підприємства в цілому. Порядок багаторівневого розрахунку маржі покриття і кінцевого фінансового результату подано на рис. 10.1.

Рис. 10.1. Багаторівневий порядок визначення фінансового результату

Такий порядок визначення фінансового результату покаже участь кожного центру витрат у формуванні його величини, дасть змогу виявити й конкретизувати причини збитків, визначити основні напрями їх зниження.