Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 15.4. Оцінювання ефективності використання позикового капіталу. Ефект фінансового важеля

Сутність ефекту фінансового важеля. Порядок його розрахунку. Фактори зміни його величини. Методика розрахунку їхнього впливу.

Одним із показників, що застосовуються для оцінювання ефективності використання позикового капіталу, є ефект фінансового важеля (ЕФВ):

ЕФВ = (ВЕР-Щ_К)(Х-К_Л)?± (15.1)

або

_т(ЧП + Проц{1-К_а) Проц(1-К_п))ЗК ₌ [ Акт ЗК )ВК

-(лаА-ДЬ)Ц, (15.2)

де ЧП - сума чистого прибутку;

Проц - нараховані проценти й інші витрати" пов'язані із залученням позикового капіталу;

Акт - середня сума сукупних активів у звітному періоді;

ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу після сплати податків (відношення суми чистого прибутку і процентів за кредит з урахуванням податкового коректора до середньорічної суми всього сукупного капіталу), %;

Дзк - уточнена середньозважена ціна позикових ресурсів з урахуванням податкової економії, %;

Д|_к - номінальна ціна позикових ресурсів, %;

Кп - рівень податкового вилучення з прибутку (відношення податків із прибутку до суми прибутку після сплати процентів);

ЗК - середня сума позикового (залученого) капіталу;

ВК - середня сума власного капіталу.

Ео>ект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується сума власного капіталу за рахунок залучення позикових засобів в оборот підприємства. Позитивний ЕФВ виникає в тому разі, якщо рентабельність сукупного капіталу вища від середньозваженої ціни позикових ресурсів, тобто якщо ROA > Дзк* Наприклад, рентабельність сукупного капіталу після сплати податку становить 15 %, тоді як ціна позикових ресурсів -10 %. Різниця між вартістю позикових засобів і прибутковістю сукупного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ROA < Цвк " виникає негативний ЕФВ (ефект "кийка**), у результаті чого відбувається "проїдання" власного капіталу, що може стати причиною банкрутства підприємства. З цього випливає, що позикові засоби можуть сприяти як нагромадженню капіталу, так і розоренню підприємства. Тому недарма борги образно порівнюють із зарядженою рушницею, що при вмілому поводженні з нею може захистити, а при необережному - вбити.

Щоб визначити, як змінився ЕФВ за рахунок кожного фактора обраної вами моделі, можна скористатися методом ланцюгової підстановки, послідовно замінюючи базовий рівень кожного фактора на фактичний у звітному періоді і порівнюючи ЕФВ до і після зміни відповідного фактора.

У нашому прикладі (табл. 15.5) на кожну гривню вкладеного капіталу підприємство одержало в поточному році прибуток у розмірі 29,68 коп., а за користування позиковими засобами воно сплатило реально по 9,11 коп. У результаті вийшов позитивний ЕФВ, який дорівнює 19 %, що нижче торішнього рівня на 0,3 %.

Таблиця 15.5. Вихідні дані для розрахунку ефекту фінансового важеля

Тепер визначимо зміну його величини за рахунок кожної складової моделі (16.1), послідовно замінюючи їхній базовий рівень на фактичний звітного періоду:

ЕФВо -[ДЕРо-ОДи^І-Я..)'

ВКо

= (46,25-1б,17)(1-0,2б) ^1^ = 19,3 %; ЕФВ^_Л =[ВЕРі -Д|_Ко](1-^п")|§- =

ІО 1 оп

= (40,0-15,17)(1-0,25)-^щ = 1б,4 %;

£ФВ_ум.₂=[В£Р_І-Д|_Кі]-(і-Я_П0).^- =

= (40,0-12,28)(1-0,2б)^|^ = 17,2 %;

ЯФВ,"., = [ВВВ, - Д|_Кі ].(і - к_ві =

1Я 120

= (40,0-12,28)(1-0,258).2^у|^=:17,0 %;

Зі?!

= (40,0-12,28)(1-0,258)|і§Ц = 19,0 %.

Загальна зміна ЕФВ становить: 19,0 - 19,3 = -0,3 %, у тому числі за рахунок:

а) рівня рентабельності сукупного капіталу:

15,4-19,3 = -3,9%;

б) середньозваженої ціни позикового капіталу:

17,2 -15,4 = +1,8%;

в) рівня податкового вилучення прибутку:

17,0-17,2 = -0,2%;

г) плеча фінансового важеля:

19,0-17,0 = +2,0%.

Сума власного капіталу підприємства за рахунок залучення позикового капіталу збільшилася на 4942 тис. грн (25 975 х х 19,0256 %). Цей самий результат можна одержати і так:

/±ВК = (ВЕР-Щ_К)(1-К") ЗК = = (40-12,28)(1-0,258)-24 025:100 = +4942 тис. грн.

Отже, в умовах, що склалися, вигідно використовувати позикові засоби в обороті підприємства, тому що в результаті цього збільшується обсяг власного капіталу.

Ефект фінансового важеля можна розраховувати не лише в цілому за всім позиковим капіталом, ай за кожним його джерелом (довго-, короткостроковими кредитами банку, позиками, товарними кредитами, кредиторською заборгованістю, безпроцентними позиковими ресурсами і т. ін.). Тоді у вищенаведену формулу слід підставляти не середньозважену ціну позикового капіталу, а ціну конкретного його джерела, наприклад середню ставку процента за короткострокові кредити банку чи середній процент купонних виплат за облігаціями і т. ін.

Використовуючи дані табл. 15.5 і 15.6, розрахуємо ЕФВ:

а) за довгостроковими кредитами банку;

ЕФВ, =[ВЕРг-Щ_Кі}(1-К_щ) -2ШЬ- =

= (40,0-20,99)(1-0,258) ^^ = 2,74 %;

б) за короткостроковими кредитами банку:

£ФВ₁=[В£Р₁-Д|_к,](і-іС_1І1).^- =

=(40,0-19,71)(1-0,258).^^ = 5,56%;

в) за безпроцентними ресурсами:

_{г п} . БПРі

ЕФВ₁=[ВЕР₁-Ц§_Кі}(і-К_аіУ^_Е~ =

= (40,0-0).(1-0,258)-^р_ = 10,72 %.

Одержані результати, подані в табл. 16.б, дозволяють оцінити частку кожного виду позикових засобів у формуванні рівня ЕФВ.

Таблиця 15.6. ЕФВ за видами позикових ресурсів за звітний рік

Таким чином, залучаючи позикові ресурси, підприємство може збільшити власний капітал, якщо рентабельність інвестованого капіталу виявиться вищою від ціни залучених ресурсів. Ефект залежить також від співвідношення позикового і власного капіталу.