Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б.Є. - Типові види оцінки рухомих об'єктів оцінки

Типові види оцінки машин і обладнання з часткою державного майна регламентується відповідною методикою [26], згідно якої метою оцінки може бути:

— приватизація (корпоратизація);

— створення підприємств (господарських товариств) на базі державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному фонді та у разі відчуження такого майна у випадках, встановлених законодавством, крім випадків відчуження майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14);

— визначення вартості внесків учасників (засновників) господарських товариств у разі, коли до статутних фондів зазначених товариств вноситься державне (комунальне) майно, майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному фонді;

— визначення вартості цілісних майнових комплексів господарських товариств, до статутних фондів яких вноситься державне (комунальне) майно;

— виділення або визначеній часток майна у спільному майні, в якому є державна (комунальна) частка;

— застави державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному фонді;

— повернення об'єктів приватизації у державну власність, у тому числі за рішенням суду.

Оцінка майна фізичних та юридичних осіб може бути пов'язана з операціями розподілу майна, купівлі-продажу (при ліквідації підприємства, скороченні обсягів виробництва, зміні виду діяльності чи продукції, виведенні за технічним переозброєнням обладнання, скорочення запасів та незавершеного будівництва), дарування, спадкування, безоплатної передачі, страхування, застави, оренди, ліквідації зношеного обладнання, переоцінки з визначенням зносу, визначення бази нарахування амортизації, оцінка як вартості внеску до статутного фонду, визначення витрат за інвестиційними проектами та інше.

В практиці оціночної діяльності у залежності від складу оцінюваного об'єкту та аспекту оцінки розрізняють наступні види оцінки [56,105,174]:

Оцінка машин і обладнання, як часткових елементів, для цілей діагностики функціональних систем цілісного об'єкту. Виконується власником чи покупцем (або за їх дорученням) у ході планування вартості заходів, спрямованих на підтримку в робочому стані та подальший розвиток машин і обладнання. Сама діагностика виконується за частковими елементами функціональних систем у специфічних натуральних та вартісних одиницях виміру. Вартість окремих функціональних систем не розраховується. Вартість часткових елементів буде впливати на розмір витрат, необхідних для відшкодування їх морального та фізичного зносу. Обов'язковою вимогою до діагностики є аналіз зміни процесів у часі.

Оцінка машин і обладнання в складі основних фондів та оборотних засобів з урахуванням зносу. Така оцінка може реалізуватися як:

Один з етапів оцінки вартості підприємства в цілому. Така оцінка виконується у тих випадках, коли немає повного аналогу для оцінки підприємства загалом. Для оцінки універсального обладнання поширених моделей можливо застосування порівняльного підходу. Спеціальне та унікальне обладнання може оцінюватися за результатним, рідше — за витратним підходом.

Складова частина процедури переоцінки основних фондів для потреб бухгалтерського та податкового обліку, не дуже формалізована процедура, яка в купі з індексацією основних засобів призвела до викривлення реальної вартості окремих об'єктів основних фондів, в першу чергу, нерухомості. Щодо машин та обладнання, то переоцінка в умовах кризи стає необхідним елементом регулювання їх вартості, оскільки фінансові ресурси більшості великих промислових підприємств не дозволяють замінити повністю амортизовані об'єкти, то їх експлуатація подовжується з переоцінкою.

Складова частина процедури розподілу майна колективної власності з виділенням відокремлених підрозділів або самостійних підприємств. У цьому випадку має значення не стільки абсолютна величина оцінки (ціна одиниці), як правильне співвідношення оцінки вартості окремих елементів. Взагалі, у таких випадках оцінюються не окремі одиниці, а технологічні комплекси, що складаються з агрегатів, машин, вбудованих транспортних і допоміжних пристроїв з урахуванням зв'язків окремих елементів та інженерно-технічної інфраструктури виділеного фрагменту у часі та просторі. Це необхідно з тієї точки зору, що така складна система, за рахунок синергії, придбає додаткові властивості, що теж потребують оцінки. Такі комплекси виділяються за єдністю принципу технології обробки (ланка), за участю у єдиному технологічному процесі (лінія) або за комплексом усіх операцій виготовлення кінцевої продукції (виробництво). У даному випадку має місце "системна оцінка" або "оцінка виробничо - технологічних систем" [51,105].

Оцінка окремих одиниць та зв'язаних комплексів машин і обладнання для встановлення ціни роздрібного продажу. Така оцінка використовується у тих випадках, коли підприємство як цілісний об'єкт не в змозі виконувати основну функцію з випуску готової продукції з належним прибутком, тоді як окремі часткові його елементи (машини та обладнання) ще придатні до виконання своєї часткової функції, або при виведенні з експлуатації окремого обладнання за невідповідністю вимогам виробництва. Найчастіше вказана оцінка виконується по окремим інвентарним одиницям, якщо підприємство ще функціонує, або виконується для продажу "розсипом", без врахування попереднього засобу використання. Інколи таким чином визначається ринкова вартість окремих видів машин і обладнання з метою здачі в оренду, під заставу й таке інше. З оцінкою складної техніки зв'язана також проблема оцінки цієї техніки не тільки в цілому, як однієї інвентарної одиниці, але й по вузлам та агрегатам, які окремо на бухгалтерському обліку підприємства не знаходяться.

Оцінка парку машин і обладнання загалом, як частини основних фондів, як правило, застосовується у тих випадках, коли точність визначення немає великого значення (наприклад, для нарахування амортизації за відповідними нормами для групи у обліку). Така оцінка майже непридатна для визначення реальної ціни продажу устаткування, тому оцінюється кожен окремий об'єкт.

Останнім часом усе частіше реалізуються міжнародні угоди з купівлі-продажу не тільки такої готової продукції як машини, обладнання але й майна, що було у вжитку. При здійсненні міжнародних угод купівлі-продажу майна не можна користуватися лише Національним законодавством з оцінки, оскільки міжнародні стандарти використовують показники, які відмінні не тільки за назвою але й за змістом. Затвердженим текстом Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) є той, котрий виданий МКСФО англійською мовою. За цим документом визначається [117]:

Чиста вартість реалізації — це розрахункова продажна ціна в ході звичайного бізнесу за винятком витрат на завершення об'єктів й кошторисних витрат, необхідних для здійснення продажу (МСФЗ 2). Чиста вартість реалізації використовується тільки в контексті МСФЗ 2 ("Запаси"), і для умов України буде ототожнюватися з ринковою вартістю за винятком витрат по реалізації, коли виконуються всі вимоги визначення ринкової вартості. Зокрема, це умова забезпечення достатнього часу для повного здійснення угоди по ринковій вартості.

Ринкова вартість — "номінальна вартість" до відрахування витрат по реалізації.

Інвестиційне майно являє собою майно (земельна ділянка або будова, або частина будови, або й те, й інше), що тримають (власник або орендар за умовами фінансової оренди) з метою одержання орендних платежів, приросту вартості капіталу, але не для:

— використання у виробництві або поставках товарів або послуг або для адміністративних цілей;

— продажу в ході звичайного бізнесу.

Інвестиційне майно підлягає обліку в індивідуальному порядку відповідно до МСФЗ 40 і відповідає тим же ознакам, що й інші не поточні або довгострокові активи у балансовому звіті. За винятком випадків, коли підприємство вибирає витратну модель обліку, воно також повинне розкрити справедливу вартість інвестиційного майна. Є дві відмінності в обліку інвестиційного майна відповідно до моделі справедливої вартості:

На нього не нараховується амортизація.

Зміни справедливої вартості включаються у звіт про прибутки й збитки, а не в прибуток від переоцінки.

У зв'язку з переліченими типовими видами оцінки, звичайно розглядають процес локалізації об'єктів. Під локалізацією машин і встаткування розуміється виділення первинних об'єктів оцінки, від найдрібніших до агрегованих комплексів. Як правило, у якості таких беруться окремі інвентарні одиниці, виявлені й оприбутковані в процесі останньої інвентаризації майна розглянутого підприємства або безпосередньо в ході оцінки (так звана оцінка "розсипом"). Однак, залежно від цілей, мотивів і масштабів роботи первинними об'єктами оцінки можуть виступати й так чи інакше скомпоновані групи інвентарних одиниць (групова оцінка).

Окремі інвентарні одиниці можуть об'єднуватися у групи, в яких виділяється об'єкт, як типовий представник, що найкраще репрезентує відповідну групу за основними параметрами. Результат його оцінки поширюються на групу. Якщо типовий представник обрано правильно, помилка при визначенні ринкової ціни будь-якої одиниці у групі буде незначною. Даний підхід знижує трудомісткість процесу оцінки.

Системна оцінка у якості первинних об'єктів передбачає виділення комплексів обладнання, об'єднаних за технологією виробництва у поточні, прямоточні, автоматичні лінії, центри обробки, ланки виконання однорідних процесів обробки тощо. Вибір первинного об'єкта оцінки суттєво впливає на результати оцінки.

Оцінка, виконана з урахуванням часткового потенціалу окремих машин та одиниць обладнання, групи таких об'єктів, комплексу машин у комплексі з діагностикою функціонального потенціалу системи виробництва підприємства в цілому, може підвищити обґрунтованість визначення ціни таких об'єктів продажу, як машини та обладнання, за будь-якою ситуацією оцінки, її типу та цілей у порівнянні з традиційними методами.