Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 10.6. Балансовий метод

Балансовий метод, або як його ще називають, балансове погодження – метод, який полягає у зіставленні врівноважуючих одна одну систем взаємопов'язаних показників. Як приклад можна навести такі системи показників: ресурси та їх використання, виробництво і споживання, грошові доходи і витрати, активи та пасиви, виробництво і розподіл тощо. Наприклад, "ув'язка" в балансі матеріальних ресурсів підприємства має вигляд такої рівності

Цей метод отримав назву балансового у зв'язку з тим, що першим в історії прикладом "ув'язки" великої кількості показників господарської діяльності шляхом виведення рівності двох їх підсумків був бухгалтерський баланс.

Балансовий метод відіграє надзвичайно важливу роль в економіці, оскільки виступає інструментом вимірювання пропорцій у натуральній і вартісній формах. Не менше значення має балансовий метод в економічному аналізі та плануванні, де він виступає як метод планомірного встановлення матеріально-речових і вартісних пропорцій, пропорцій у розподілі трудових ресурсів, використанні робочого часу та ін.

У практиці планування застосовується система таких балансів: натуральні (матеріальні), вартісні (грошові), трудові, баланс галузей економіки та міжгалузевий баланс.

Баланси призначені для:

– аналізу використання ресурсів, виявлення господарських резервів підвищення ефективності виробництва;

– планомірного встановлення ресурсних і вартісних пропорцій;

– вивчення функціональних адитивних зв'язків (детальніше див. у розд. 11);

– перевірки повноти та правильності зроблених розрахунків у факторному аналізі (загальна зміна результативного показника повинна дорівнювати сумі змін за рахунок окремих факторів);

– перевірки правильності розрахунків, зроблених за допомогою інших спеціальних аналітичних методів.

Балансовий метод виступає також основою для розробки і застосування методу пропорційного ділення або часткової участі, який є одним із прийомів факторного аналізу (див. розд. 11).

Крім того, різновидом балансового методу є сальдовий метод, який часто використовується в економічному, зокрема факторному, аналізі. За допомогою нього можна розрахувати значення останнього фактора, за умови, що вже визначений сумарний вплив усіх інших факторів (не враховуючи останній) і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод доцільно використовувати в тих випадках, коли прямий метод розрахунку впливу факторів надто трудомісткий, складний. Водночас слід пам'ятати, якщо була допущена помилка, то вона може бути непомітною (обмежені можливості математичної перевірки) і зберігатися до кінця розрахунків.

Рівність підсумків, яка встановлюється балансовим методом (баланс), свідчить про те, що в аналізі враховані всі взаємодіючі фактори та економічні показники, які їх характеризують, а також те, що зв'язок між ними відображений правильно.

Наприклад, для виявлення причин, що викликали зміни обсягів реалізації продукції порівняно з минулим роком можна використати залежність обсягу реалізації продукції від її випуску та змін залишків нереалізованої продукції за рік. При цьому баланс складають за такою схемою:

,

де – зміна обсягу реалізації продукції за рік;

– зміна обсягу випуску продукції за рік;

– нереалізований залишок готової продукції (на складах підприємства, в дорозі) на початок року;

– нереалізований залишок готової продукції на кінець року.

Аналогічно можна зробити аналіз залежності виконання плану реалізації від виконання плану випуску продукції та змін її залишків (табл. 10.30).

Таблиця 10.30. Показники фактичного та планового випуску і реалізації продукції на підприємстві, в оптових цінах підприємства, тис. грн

На основі даних таблиці отримано баланс відхилень від плану показників, що порівнюються з урахуванням їх взаємозалежності: понадпланова реалізація дорівнює понадплановому випуску продукції плюс збільшення нереалізованих залишків на початок року мінус збільшення залишків на кінець року:

820 = 800 + 40 – 20 (тис. грн), тобто 820 = 820 (тис. грн).

Баланс показує, що понадпланове зростання реалізації на 820 тис. грн досягнуто в результаті перевиконання плану випуску на 800 тис. грн і наявності на початок року більших залишків нереалізованої продукції, ніж передбачалося. Таким чином, не враховані у плані товарні ресурси (800 тис. грн + 40 тис. грн) дали змогу реалізувати продукцію понад план на 840 тис. грн. Проте план реалізації перевиконаний лише на 820 тис. грн, оскільки підприємство на кінець року перевищило план за залишками нереалізованої готової продукції на 20 тис. грн.

Отже, у цьому прикладі ліквідація надпланових залишків готової продукції на кінець року може розглядатися як резерв подальшого зростання обсягу реалізації продукції.

Використовуючи метод балансової узгодженості, аналізують та контролюють також наявність і розподіл продукції, матеріально-грошових засобів, зокрема виробництво і розподіл окремих видів промислової продукції, використання коштів на капітальні вкладення і капітальний ремонт, трудових ресурсів. Так, на виробництві, складаються баланси трудових ресурсів, кормів, платоспроможності підприємства. В них, з одного боку, відображається значення джерел – наявність робочої сили, корми, платіжні засоби, а з другого – показують потребу в них. Порівнюючи ці дві складові шляхом встановлення рівності визначають нестачу чи лишок цих ресурсів, аналізуючи таким чином забезпеченість ними.

Ефективність використання кадрів аналізується за допомогою балансу робочого часу підприємства чи організації, в якому детально відображаються дані щодо фактично відпрацьованого робочого часу, часу, не використаного з різних причин, а також щодо його втрат. Цей баланс, як і інші види, складається з двох частин. У першій з них відображаються ресурси фонду робочого часу, а у другій – їх розподіл. Причому такий баланс може складатися як у людино-днях, так і в людино-годинах.

Баланс робочого часу в людино-днях покажемо на прикладі трикотажної фабрики, але у спрощеному вигляді (табл. 10.31).

За допомогою цього балансу можна розрахувати основні показники використання робочого часу: календарний, табельний, максимально можливий фонд робочого часу, фонд робочого часу, різні коефіцієнти використання фонду робочого часу, середню фактичну, а також встановлену тривалість робочого періоду та ін.

Крім того, в балансі чітко видно втрати робочого часу (1150 люд.-год.) та їх причини (простої, прогули, неявки з дозволу адміністрації). Ці дані доцільно також використати для підрахунку впливу втрат робочого часу на продуктивність праці та обсяг випуску продукції підприємства. Виявлення фактів нераціонального використання робочого часу дасть змогу розробити відповідні заходи щодо кращого використання кадрів.

Таблиця 10.31. Баланс робочого часу трикотажної фабрики за звітний рік

Балансовий метод ефективний також для встановлення можливостей кращого використання обладнання. Для цього складається баланс використання режимного фонду робочого часу у верстато-годинах.

В умовах формування ринкових відносин особливої актуальності і значного поширення набув балансовий метод в аналізі фінансового стану підприємства, де головним джерелом інформації є бухгалтерський баланс. За допомогою цього методу здійснюється перегрупування статей балансу, в результаті чого він мовби поділяється на ряд окремих балансів: баланс нормованих оборотних засобів та їх джерел, баланс розрахунків підприємства з дебіторами і кредиторами та ін. Таким шляхом з'ясовується, чи всі ресурси підприємства використовуються за цільовим призначенням, чи відповідає сума власних оборотних коштів запланованій потребі в них, чи правильно розміщені оборотні засоби між окремими видами товарно-матеріальних цінностей, чи забезпечені довгострокові і короткострокові позички рівними їм за сумою об'єктами кредитування тощо.

Після цього складається зведена аналітична таблиця, яка характеризує розміщення залучених понад план оборотних засобів у статтях активу бухгалтерського балансу. У лівій частині цієї таблиці (в активі) показуються у вигляді окремих складових понаднормовані запаси нормованих товарно-матеріальних цінностей, дебіторська заборгованість, товари відвантажені та інші статті активу, які не плануються. У правій частині (пасиві) відображаються джерела збільшення засобів – понадплановий прибуток, позички банку, залишки спеціальних фондів, кредиторська заборгованість та ін. Підсумки таблиці мають балансуватися, оскільки в ній відображаються одні й ті самі додатково залучені оборотні засоби, але тільки у двох різних групуваннях.