Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. - Проблеми адаптації національної економіки та законодавства до вимог СОТ

Угода про заснування СОТ вимагає від країни, яка вступає в організацію, взяття на себе таких самих зобов'язань, які вже взяли на себе країни-засновники. Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства у відповідність із положеннями пакета угод Уругвайського раунду (з їхньою наступною ратифікацією законодавчим органом країни, що приєднується).

Отже, для вступу України до СОТ необхідно: гармонізувати національне торговельне законодавство з нормами і стандартами системи, привести у відповідність з ними систему митно-тарифного регулювання, розв'язати питання про суттєве обмеження і скасування ліцензування зовнішньоекономічних операцій та про державні дотації промисловості й сільському господарству відповідно до угод Уругвайського раунду. Слід також удосконалити митне законодавство України та створити міжнародну систему звітності. Інтеграція до СОТ має супроводжуватися прискоренням процесів приватизації й ринкової трансформації економіки в цілому та внутрішньої й зовнішньої торгівлі зокрема.

Мабуть, головною проблемою, пов'язаною з приєднанням України до системи ГАТТ/СОТ, є зниження тарифних і нетарифннх обмежень для захисту внутрішнього ринку. За цих умов багато наших підприємств потраплять у ситуацію реальної конкуренції, в якій їхня продукція може виявитися менш конкурентоспроможною. Проте, зовсім не стимулюючи конкуренцію і структурну перебудову, ми тим самим стимулюватимемо рутину і відсталість виробництва, і, зрештою,— його повне вмирання.

Наведемо приклади. Відновлення електронної промисловості (116 підприємств) за умови реалізації відповідних бізнес-планів на випуск високотехнологічної конкурентоспроможної продукції потребує інвестицій в обсязі 110—130 млн дол. США. Форсований вступ до СОТ, за висновками фахівців, створить проблеми залучення інвестицій для вітчизняних виробників електронних компонентів та приладобудівної галузі, особливо при виробництві спеціальної техніки. Таким чином, прийняття Україною зобов'язань у зв'язку з приєднанням до системи угод ГАТТ/СОТ може загальмувати розвиток електронної промисловості і призвести до втрати як власного ринку, так і позицій на ринках Росії та інших країн СНД.

За оцінками фахівців, доцільно було б перенести на 2005 р. і приєднання до секторальних ініціатив відповідно за товарними групами: хімічної продукції (29 "Органічні хімічні сполуки". 32 "Екстракти дубильні, красильні", 35 "Білкові речовини; клеї: ферменти", 36 "Вибухові речовини", ЗІ "Добрива", 38 "Інша хімічна продукція", 39 "Пластмаси і вироби з неї"); деревообробної продукції (44 "Деревина", 94 "Меблі"): продукції металургії (72—73 "Чорні метали, вироби з чорних металів", 74—81 "Кольорові метали").

За висновками Держкомзв'язку, термін повної лібералізації ринку зв'язку України може бути визначений не раніше 2007 р. Це зумовлюється такими факторами:

* чинне законодавство України в галузі зв'язку не дає змоги без можливих негативних наслідків приєднатися до СОТ — вступ до СОТ пов'язаний з інтеграцією мереж телекомунікацій України з інформаційними інфраструктурами інших країн-учасниць та передбачає ратифікацію договорів СОТ, які ставлять нові вимоги до правового забезпечення галузі, зокрема щодо гарантування відкритості ринків та прозорої регуляторної політики. Ці вимоги тягнуть за собою необхідність прийняття нових законів України "Про телекомунікації", "Про поштовий зв'язок", "Про використання радіочастотного ресурсу України" та низки нормативно-правових актів;

* необхідно розробити нову тарифну політику. Йдеться, зокрема, про поетапне подолання тарифного дисбалансу в напрямі збільшення місцевих та зменшення міжнародних тарифів на послуги зв'язку;

* підприємство "Укртелеком" уже зазнало збитків унаслідок конкуренції з боку численних операторів ринку телекомунікацій України. Зі вступом же України в СОТ це підприємство опиниться в умовах більш жорсткої конкуренції. Тому слід розширити перелік послуг, що надаються, забезпечити модернізацію та заміну застарілого аналогового обладнання на нове цифрове, впровадити новітні передові технології тощо:

* лібералізація торгівлі послугами електрозв'язку і реформа міжнародної системи розрахункових та взаєморозрахункових такс можуть справити певний вплив на рівень прибутку від міжнародного трафіку. Галузь може опинитися під наростаючим тиском вимог щодо встановлення орієнтованих на собівартість тарифів і розрахункових такс, у міру того як торговельні партнери намагатимуться домовитися про нижчі ставки.

Найімовірніше. Україна зазнаватиме збитків від будь-яких скорочень виплат за взаєморозрахунками, але остаточний висновок щодо негативних наслідків приєднання України до СОТ у галузі зв'язку можна буде зробити лише після завершення переговорів із приводу основних телекомунікацій.

Держкомзв'язок, з огляду на обов'язковість приєднання до Угоди про інформаційні технології при вступі до СОТ, уважає за доцільне приєднатися до цієї угоди у 2006 р. і пропонує взяти на себе зобов'язання поступово перейти до нульових значень тарифних ставок на продукти інформаційних технологій.

Вступивши в СОТ, Україна повинна значною мірою лібералізувати свій зовнішньоторговельний режим, реалізуючи принципи вільної торгівлі з країнами — членами СОТ. У найближчій перспективі основну частку українського експорту, як і раніше, становитимуть продукція первинної переробки металевої продукції, продукти органічної та неорганічної хімії, текстильні вироби. Українська промисловість, що перебуває в кризі, навряд чи зможе, за винятком деяких галузей, скористатися перевагами відкритого ринку.

Щодо виробництва окремих товарів, то внаслідок вступу до СОТ слід очікувати зниження виробництва в обсягах, еквівалентних збільшенню імпорту. Наприклад, при зниженні мита на шини для легкових автомобілів з 20 % до 10 %, що передбачено на 2005 р. Концепцією трансформації митного тарифу на 1996—2005 рр., прогнозується збільшення імпорту (за умови збереження експорту на рівні 1997 р.) на 11 млн дол. США і, відповідно, еквівалентне зниження обсягів виробництва. Це призведе до втрат бюджету на суму 2,7 млн дол. США та скорочення близько 200 робочих місць.

За допомогою засобів тарифного регулювання імпорту держава може впливати на рівень цін товарів, що імпортуються, а збалансований тариф може виявитися оптимальним із погляду національних інтересів. Основними аргументами на користь тарифу є захист молодих галузей та гарантування економічної безпеки — сфери, у яких перевага тарифів порівняно з іншими заходами економічної політики с визнаною в економічній теорії та практиці. Доцільність застосування тарифного регулювання імпорту зумовлюється й додатковим чинником — низьким рівнем ефективності економіки країни. Надходження від мита при цьому перетворюються на життєво важливе джерело фінансування соціальних програм та інвестиційної діяльності.

Проте зазначене є справедливим для ринкових економік на початковому етапі їх розвитку і, що найважливіше, для окремих їхніх сегментів. Враховуючи значний потенціал економіки України, в цілому їй більш відповідає модель тарифного регулювання, спрямована на формування оптимальних ринкових відносин на кожному окремому сегменті внутрішнього ринку з безумовним пріоритетом присутності на ньому національного товару. При цьому доцільно визначити критичний рівень (наприклад, 15—25%) присутності імпортних товарів у кожному сегменті внутрішнього ринку.

Згідно з аналізом рівня захищеності внутрішнього ринку України за умови приєднання до СОТ, близько 79,5 % чинних ставок ввізного мита, встановлених згідно з дев'ятизначними кодами ТН ЗЕД, відповідають граничному рівню, визначеному Концепцією трансформації митного тарифу України. Решта ставок мита перевищують граничний рівень. Це в основному специфічні ставки мита на товари 1—24-ї груп ТН ЗЕД та ставки, законодавчо встановлені на підакцизні та інші товари.

За розрахунками, середньозважені ставки чинного митного тарифу за повною товарною номенклатурою (за винятком країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю) та на промислові товари відповідають або близькі до граничного рівня, визначеного Концепцією. Водночас середньозважені ставки чинного митного тарифу на продукцію сільського господарства та харчової промисловості (за винятком країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю) виявилися суттєво вищими за граничний рівень (до 7,6 %).

Таким чином, ступінь захищеності окремих секторів внутрішнього ринку диференційований, а узгодження чинних ставок ввізного мита з рівнем ставок, передбачених Концепцією трансформації митного тарифу України, можливе за умови внесення змін до Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" та законів України про ставки акцизного збору і ввізного мита з одночасним внесенням змін до Закону України "Про Єдиний митний тариф України".

Трансформація митного законодавства України здійснюється шляхом його гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в європейській і світовій практиці нормами та стандартами. З цією метою Держмитслужбою було підготовлено та подано на розгляд до Верховної Ради України проект нового Митного кодексу України.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1998 р. N° 318-ВР проект Митного кодексу України, за винятком глави 65 (ст. 456—460) про оперативно-розшукову діяльність митних органів, прийнято в першому читанні. Проект передбачив порядок:

* визначення митної вартості відповідно до Угоди про застосування ст. VII ГАТТ,

* визначення країни походження товарів згідно зі ст. IX ГАТТ,

* справляння митних зборів (у відповідності зі ст. VIII ГАТТ).

Прийняття вказаного законопроекту означатиме законодавче закріплення на національному рівні положень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, що приведе до гармонізації митного законодавства України з відповідними нормами країн — членів СОТ.

Оцінки рівня митного тарифу України, зроблені експертами Європейського Союзу, в основному збігаються з підсумками викладеного аналізу. Згідно з цими оцінками, торговельний середньозважений тариф на імпорт нині становить в Україні 7,5 % (12,6 % — для неенергетичних товарів). Найвищі тарифи встановлено на імпорт товарів сільського господарства.

Середній тариф при експорті з ЄС до України, який становить 8,3 %, у випадку вступу України до СОТ знизиться. Наприклад, для промислової продукції поточне середнє мито для експортерів ЄС до України дорівнює близько 6,6 % і знизиться до 5,2 % після вступу до СОТ за умови збереження чинного рівня тарифів. Водночас середні тарифи в ЄС для українських експортерів промислової продукції нижчі: вже в 1997 р. середній тариф на промисловий експорт з України до ЄС становив близько 5 %.

Слід застережити, що для певної кількості видів текстилю та одягу, а також для листокатаних виробів зі сталі квота обмежена й істотно знижує обсяги торгівлі. Однак частина ринку ЄС, яка насичується імпортом з України, дуже невелика. Таким чином, вступ України до СОТ і лібералізація квоти не справлять значного впливу на ринок ЄС. Що стосується українських виробників, то квота на експорт одягу становить досить вагому частину (близько 10%) експорту Україною промислових товарів до ЄС. Тому лібералізація цієї квоти може стати доволі суттєвим чинником для українських експортерів у країни ЄС. У сільському господарстві експорт з України до країн ЄС складається головним чином із харчових продуктів, середній тариф для яких становить близько 3 %. Це пояснюється високою часткою одного продукту — соняшникового насіння, яке тимчасово ввозиться до ЄС без сплати мита. Середній тариф ЄС на перероблені харчові продукти вищий, але імпорт у ЄС з України становить невелику частку загального обсягу імпорту таких товарів до ЄС.

Таким чином, лібералізація імпорту з України до ЄС сільськогосподарської продукції при вступі України до СОТ не чинитиме суттєвого впливу на ринок сільськогосподарської продукції ЄС. Та й загалом зміна тарифів у торгівлі між Україною і ЄС не призведе до значних змін на ринку товарів.

Разом з тим слід зазначити, що вже тепер Україна на двосторонній основі має режим найбільшого сприяння з усіма основними торговельними партнерами, що входять у СОТ. Приєднання України до СОТ має стати засобом забезпечення її зовнішньоекономічних інтересів на основі дотримання правил, що діють у міжнародній торгівлі. Головне, щоб це приєднання не перетворилося на самоціль і Україна не виявилася в результаті беззахисною перед потужним тиском інших країн — членів цієї організації.

У процесі вступу до СОТ важливо намагатися досягти на переговорах найкращих умов для вітчизняних виробників, зокрема галузей машинобудування, легкої та інших, продукція яких зазнає жорсткої конкуренції з боку іноземних товарів.

Наостанок слід згадати ще один блок проблем, пов'язаних зі вступом України в СОТ,— організаційний. Сфери гармонізації законодавства України з вимогами СОТ та кроки щодо подальшого її приєднання до цієї організації досить чітко визначені. Проте вирішення конкретних проблем приєднання гальмується, незважаючи на наявність Міжвідомчої комісії з питань приєднання України до ГАТТ та вступу до СОТ.

На сьогоднішній день нагальною є проблема виконавчої дисципліни відповідних міністерств та відомств України у складі МК при підготовці тих чи інших документів, налагодження ефективного контролю за дотриманням конкретних термінів підготовки згаданих документів.

Відсутність досвідчених кваліфікованих спеціалістів, відповідальних за виконання завдань, пов'язаних зі вступом у СОТ, їх постійна плинність, відсутність відповідних структурних підрозділів у міністерствах і відомствах та навіть просто небажання співпрацювати — все це також стає на перешкоді просуванню України на шляху приєднання до СОТ.