Історія України - Литвин В.М. - Воєнні дії на території України

Головні події перших тижнів війни розгорталися на бельгійсько-французькому кордоні. П'яти німецьким арміям, які йшли на Париж, протистояли три французькі армії та англійські експедиційні війська. У перших прикордонних битвах виявилася перевага німців. 6 вересня 1914 р. розгорнулася одна з головних битв Першої світової війни - битва на Марні. З обох сторін у ній брали участь 11 армій загальною чисельністю до 2 млн осіб. У кількаденних жорстоких боях французам і англійцям вдалося зупинити противника. Наступальний потенціал кайзерівських військ вичерпався. 9 вересня німецьке верховне командування змушене було віддати наказ про відхід. У листопаді противники перейшли на Західному фронті до позиційної війни. Кожний з них створив глибоко ешелоновану систему укріплень, яку неможливо було подолати.

Намагаючись послабити тиск на союзника, Ставка верховного головнокомандуючого російської армії задовго до завершення мобілізації почала здійснювати Східно-Пруську операцію. 17 серпня І-ша армія під командуванням П.Ренненкампфа вторглася у Східну Пруссію в обхід Мазурських озер з півночі, щоб відрізати німецькі війська від Кенігсберга. Через три дні 2-га армія на чолі з О.Самсоновим стала просуватися в обхід Мазурських озер із заходу, щоб взяти в кліщі і розгромити дислоковану у Східній Пруссії 8-му німецьку армію. Після цього перед двома російськими арміями відкривалася вільна дорога на Берлін. У перші дні наступу російські армії здобули тактичні успіхи, але далі втратили темп і не змогли налагодити між собою ефективну взаємодію. Від 24 серпня діями 8-ї армії у складі чотирьох армійських корпусів (до 200 тис. солдатів) стали керувати найбільш здібні генерали рейхсверу - П. фон Гінденбург і ЕЛюдендорф. Використовуючи помилки російських генералів, вони спромоглися обмеженими силами вщент розгромити спочатку І-шу, а потім і 2-гу армії. Вагомим для Антанти результатом Східно-Пруської операції було послаблення тиску на французькі війська у вирішальні дні битви на Марні. Щоб посилити 8-му армію, в Берліні змушені були зняти з Західного фронту два армійські корпуси і кавалерійську дивізію.

Південно-Західний фронт розтягнувся по дузі завдовжки понад 400 км від Івангорода в Польщі до Кам'янця-Подільського. Всі його чотири армії були націлені на Львів. На прохання союзників фронт теж розпочав воєнні дії, не чекаючи повного розгортання своїх армій. Першою почала наступ 19 серпня 8-ма армія О.Брусилова. Між Дністром і Віслою розгорнулася грандіозна битва, яка тривала до 26 вересня. У Галицькій битві брали участь вісім армій загальною чисельністю понад 1,5 млн солдат і офіцерів: 700 тис. з російського і 830 тис. - з австро-угорського боку. Противники зазнали колосальних втрат. Австро-Угорщина втратила 326 тис. осіб, у т. ч. понад 100 тис. полоненими, а Росія - 230 тис, з них 40 тис. полоненими. Проте перемога залишилася за російськими військами, які захопили всю Східну Галичину зі Львовом, частину Буковини з Чернівцями і частину Західної Галіції. Наприкінці вересня росіяни вийшли на р. Віслок і наблизилися до Кракова. Начальник німецького генерального штабу Е.Фалькенгайн так оцінив загальні підсумки першого півріччя війни: "Події на Марні і в Галіції відсунули завершення війни на невизначений час".

Безпосереднім результатом Галицької битви став вхід російської армії в Карпати і заблокування найбільшої в Європі фортеці - Перемишля. У березні 1915 р. фортеця була здолана, і в руки російського командування потрапило 120 тис. полонених. Проте цей успіх став останнім. За рекомендаціями командування групи німецьких армій Центральні держави ухвалили рішення спрямувати головний удар у 1915 р. проти Росії, щоб вивести її з війни. Після провалу плану Шліффена швидка ліквідація Східного фронту була, на думку цих військових, єдиним засобом змусити Париж і Лондон погодитись на укладення миру, вигідного для Берліна і Відня.

Дотримуючись тактики активної оборони на Західному фронті, німецьке командування поступово зосередило на Східному фронті 65 з наявних тоді 90 дивізій. На ділянці прориву завдовжки 35 км німецькі й австро-угорські війська добилися істотної переваги в живій силі, артилерії і кулеметах. Наступ розпочався 2 травня 1915 р. Прорвати Південно-Західний фронт противнику не вдалося, але російські війська змушені були залишити Галичину й Буковину. Над дислокованими в Польщі російськими військами нависла смертельна небезпека. Тепер німці й австроугорці оточували їх з півночі, півдня і заходу. Почалися виснажливі бої. Особливо небезпечного характеру вони набули на берегах Нарева. Створилася пряма загроза захоплення Варшави. Невдалі для росіян результати численних боїв пояснювалися передусім браком нових поповнень, а також снарядів для артилерії, рушниць і набоїв, амуніції. Нагромаджені за мирний час стратегічні запаси вичерпалися за перші півроку воєнних дій, а промисловість не справлялася з постачанням армії.

На початку липня 1915 р. Ставка верховного головнокомандуючого і командування Північно-Західного фронту прийняли рішення випрямити фронт. Російська армія вирвалася з мішка, але змушена була залишити Польщу, Литву і Курляндію. Восени 1915 р. активні бойові дії поступово припинилися. Фронт стабілізувався по лінії Чернівці Тернопіль-Дубно- Барановичі-Рига. Зосередження основних сил Центральних держав у 1915 р. на Східному фронті дало передишку Франції і Великій Британії, якою вони скористалися для вирішального зміцнення своєї обороноздатності. За 1915 р. Велика Британія збільшила чисельність своєї армії на 1,2 млн, а Франція - на 1,1 млн осіб. Загальна чисельність армій країн Антанти на початок 1916 р. досягла 18 млн проти 9 млн у країн Четверного союзу. Успіхи німецьких військ у битвах на Східному фронті були вагомими, але Німеччина не спромоглася виконати жодного з двох поставлених завдань: знищити царські армії в Польщі і змусити Російську імперію вийти з війни.

У ході Верденської битви, що точилась з кінця лютого до грудня 1916 p., загинуло до 600 тис. німців і 350 тис. французів. Перебазування ж основної частини кайзерівських військ на Західний фронт створило для Росії сприятливу ситуацію для наступальних дій проти Австро-Угорщини.

Маючи велику перевагу в силі, командуючий Південно-Західним фронтом генерал О.Брусилов підготував прорив глибоко ешелонованої оборони противника одночасно в чотирьох місцях. 4 червня 1916 р. чотири армії Південно-Західного фронту загальною чисельністю в 714 тис. солдатів та офіцерів почали наступати практично одночасно. Позиції противника виявилися прорваними на фронті від 70 до 80 км і в глибину на 25-35 км. За перші три дні наступу австро-угорські армії втратили 100 тис. осіб полоненими. Щоб врятувати становище, із Західного та Італійського фронтів було перебазовано в Україну 34 дивізії. Однак одразу зупинити наступ Центральним державам не вдалося. Російські війська знову окупували Галичину й Буковину.

Цей великий успіх Росії поклав край хитанням нейтральної Румунії, і вона 27 серпня оголосила війну Австро-Угорщині. Новий союзник аж ніяк не посилив наступального потенціалу Антанти. Дунайська армія під командуванням генерала фон Макензена перейшла в наступ, розгромила румунські війська, які істотно переважали її за чисельністю і до грудня 1916 р. окупувала майже всю Румунію. Румунський фронт, який проходив приблизно по лінії державного кордону Росії, довелось створювати заново на основі російських військ, боєздатність яких 1916 р. різко впала.

Останнє пояснювалося багатьма причинами: кровопролитністю і затяжним характером війни, величезними втратами, які стало практично неможливо компенсувати. Погіршилося забезпечення зброєю, амуніцією. Накопичувалась психологічна втома фронтовиків, більшість яких не розуміла мети війни. 1916 р. приніс зростання антивоєнних настроїв, бажання завершити війну будь-яким способом, а також масове дезертирство. До початку 1917 р. кількість солдат-дезертирів обчислювалась в межах 1-2 млн осіб. Морально-психологічна напруга в російській армії на початку 1917 р. відзначалась різноманітними за характером джерелами. Не випадково, що саме армія відіграла ключову роль у подіях Лютневої революції.

Лютнева революція 1917 р. не розв'язала проблему війни. Тимчасовий уряд говорив про необхідність її закінчення, але в переможний спосіб, дотримуючись зобов'язань перед союзними державами. А між тим революція остаточно підірвала бойовий дух армії, її організацію та дисципліну. Армія стала однією з найзаполітизованіших частин російського суспільства. Солдатська маса через створені нею ради солдатських депутатів брала активну участь у політичному житті країни. Армією ширилося гасло миру без анексій та контрибуцій. Більшовицька пропаганда стрімко розкладала армію. Цілі полки й дивізії почали відмовлятись від виконання бойових наказів.

У таких умовах під тиском союзників Тимчасовий уряд і вище командування дійшли висновку, що врятувати армію від повної деморалізації зможе лише успішний наступ. Наступ планувався на всіх фронтах, але основні події мали розгорнутися на Південно-Західному фронті, де 30 червня 7-ма й 11-та армії фронту перейшли в наступ. У бій було кинуто 300 тис. солдатів і величезну кількість артилерії. Спочатку російським з'єднанням вдалося прорвати оборону ворога, проте на 6-й день наступ зупинився. У липні німецькі й австрійські війська перейшли в контрнаступ, відкинули росіян за річку Серет. 24 липня росіяни залишили Тернопіль, а на початку серпня - Чернівці. За час невдалого наступу армії Південно-Західного фронту втратили майже 39 тис. офіцерів та солдатів. Поразка викликала ще дужче невдоволення фронтовиків. При відступі піднялася ціла хвиля погромів, з особливою силою солдати громили цукрові та спиртові заводи, поміщицькі маєтки. Грабунки, вбивства, насилля стали буденним явищем.

Провал наступу став загальним провалом революції, демократичний курс якої зайшов у глухий кут. Відчайдушна спроба генерала Корнілова приборкати армію не вдалася. Вона все більше і більше піддавалась впливу більшовиків. Будь-які військові дії на фронті припинилися, а ближче до зими почалося "братання " з ворогом, яке остаточно розвалило російську армію. Поодинокими острівцями дисципліни та боєздатності були окремі національні підрозділи, зокрема українізовані частини.

На початку грудня 1917 р. у м. Двінськ відбулися переговори німецької та російської (радянської) делегацій, які завершились підписанням перемир'я. З березня у Бресті між цими сторонами був підписаний мирний договір, який зафіксував завершення війни між Росією та Четверним союзом. Дещо раніше, 9 лютого, такий договір підписала делегація Української Народної Республіки. Таким чином східний театр військових дій Першої світової війни був ліквідований.