Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КОНИНСЬКИЙ Георгій

Український церковний і культурний діяч

Народився 20 листопада 1717 р. в м. Ніжині Чернігівської області в сім’ї представника козацької старшини. Після закінчення полкової школи навчався у Київській академії, в якій згодом (з 1745 р.) викладав курси піїтики, риторики, філософії, а з 1751 р. був її ректором. Курс філософії, читаний ним у 1747—1751 рр., мав рівень, якого тільки могла сягнути вітчизняна наука.

1743 р. Г. Кониський постригся в ченці, діставши духовне ім’я Георгій. У 1755 р. його призначили білоруським єпископом у Могильові, де він розгорнув активну проповідницьку, політичну й освітню діяльність (у 1757 р. заснував Могилевську семінарію).

Філософський курс Г. Кониського охоплював логіку, фізику, метафізику та етику і був загалом орієнтований на досвід і практичне життя людини. Розуміння завдань філософії як науки про земні речі, про людину та її щастя зближує Г. Кониського з філософами-гуманістами й свідчить про тяжіння до переходу від філософії Арістотеля і схоластики на позиції науки нового часу. У центрі етичного вчення Г. Кониського — питання про мету і сенс життя. Для нього непорушною залишається догма, що людина створена Богом для вічного блаженства, уготованого їй творцем, і має спрямовувати до нього всі свої вчинки. Проте сутність та істотна особливість людини — раціональна душа, яка має здатність мислити, пізнавати, активно діяти. Саме активність і мислення підносять людину над природою, а тому, на думку Г. Кониського, людина велика і славна ділами, розумом, чеснотами незалежно від ставлення до Бога. В етиці Г. Кониського особливого значення набуває прагнення людини до добра, насолоди, навчання й виховання, у цьому він вбачає шлях до природного, земного щастя, якого людина може досягти власними зусиллями.

Активність особи, що керується власною волею і розумом, є основним призначенням її земного буття. Г. Кониський звеличує в людині духовне, раціональну душу з її основними властивостями — інтелектом і волею, вважаючи, що тільки від них залежать щастя, добрі діла й чесноти людини. Основу щастя він вбачає у пізнанні людиною своєї сутності. Віра в розум і широкі можливості людини, а також просвітницька діяльність споріднюють Г. Кониського з Г. Сковородою. Помер ІЗ лютого 1795 р. у Могильові.