Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ШИПОВИЧ Іван Омелянович

Український історик, краєзнавець, археолог

Народився 1857 р. в родині священика. Навчався у Шаргородському духовному училищі, де познайомився з М. Коцюбинським. Закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я.

Працював помічником інспектора Подільської семінарії в Кам’янці-Подільському. Саме тут став членом Подільського церковного історико-археологічного товариства, почав досліджувати місцеву історію і надрукував у »Подольских епархиальных ведомостях» кілька розвідок (»З минулого Сатанівського монастиря та літопис цього монастиря», »Микулинський монастир», »Історичні відомості про село Борівку Ямпільського повіту», »Нові відомості з історії Поділля...», »Два писемних документа XVIII ст.» та ін.).

З 1890 р. викладав Закон Божий у Вінницькому реальному училищі. Він знав не тільки історію релігій, а й був добре обізнаний з російською, польською, єврейською та західноєвропейською літературами. Для своїх історичних студій користувався багатомовними джерелами.

У цей період життя І, Шипович готує до друку монографічні дослідження. Першою 1902 р. була опублікована праця »Літопис Вінницького капуцинського кляштору». У книзі на тлі монастирського життя подано історичний нарис головних подій, пов’язаних із Вінницею 1745—1888 p p. Автор робить екскурси в давні часи, починаючи з 1362 p., коли було засновано Вінницю. Велику увагу приділено подіям 1648—1654 pp., діяльності Івана Богуна. Автор наводить приклад страти з наказу шляхтича Браницького 300 полонених гайдамаків.

І. Шипович писав не тільки про народні виступи, а й про нашестя сарани, епідемії холери та чуми, огляд війська князем Багратіоном на початку 1812 p., перебування у Вінниці Миколи І із синами тощо.

У 1909 р. опублікував »Історію вінницьких мурів», на початку першої світової війни, одержавши від військової цензури дозвіл, — монографію »Про кордони бувшої Брацлавщини до Подолії».

Велику увагу дослідник приділяв археології Поділля, упродовж багатьох років очолював археологічну комісію при Вінницькій міській управі. На початку 20-х років передав археологічні знахідки (череп та кістки мамонта, кам’яні знаряддя, кераміку, монети) до краєзнавчого музею.

Після 1917 р. був священиком у с. Шереметка (нині Пирогово в межах Вінниці). 1934 р. сім’ю І. Шиповича вигнали з його власного будинку, збудувавши на місці садиби Обласне управління НКВС.

1926 р. підготував спогади »Про Шаргородське духовне училище», які були опубліковані у збірнику »Спогади про Михайла Коцюбинського» (1989).

Помер у 1936 р.