Логістика - Банько В.Г. - 6.1. Сучасне становище використання складів та задачі по їх удосконаленню

6.1. Сучасне становище використання складів та задачі по їх удосконаленню

Важливою умовою розвитку роздрібного товарообігу є утворення необхідних товарних запасів на складах постачальників, оптових баз і роздрібних торговельних підприємств та пунктів харчування туристського комплексу.

В перспективі передбачається будівництво великих механізованих складів, на яких буде зосереджена основна товарна маса. Це дозволить забезпечити ритмічну централізовану їх доставку на підприємства роздрібної мережі при мінімальних трудових витратах.

При теперішньому стані складського господарства, розташування запасів продовольчих товарів, зокрема плодоовочевої продукції, в окремих ланках не відповідає сучасним вимогам.

Тенденція до надмірного накопичування товарних запасів в роздрібній ланці, негативно відбивається на ритмічності постачання торговельним підприємствам товарів в широкому асортименті.

Склади роздрібних торговельних підприємств (середня площина складу приблизно становить 480 м.кв., що в 2 рази менше площини складу оптових підприємств) як по своїм розмірам, так і по своїй технічній оснащеності не можуть забезпечити механізацію основних трудомістких процесів. Тому, рівень праці складських працівників до теперішнього часу є низьким і значно відстає від цих показників в інших галузях народного господарства.

В умовах застосування прогресивної технології товарного руху основна маса запасів продовольчих товарів повинна бути з концентрована на оптових базах, де рівень механізації у 2,5-3 рази вище, ніж у роздрібних підприємствах.

Перехід до ринкової економіки докорінним чином змінює економічне середовище функціонування підприємства. Ідея про створення нової економічної інфраструктури, яка представлена системою товарних і фондових бірж, комерційних банків, реклами факторів виробництва, кредитних і трудових ресурсів, які забезпечують умови для діяльності підприємств при твердо не регламентованих відносинах з постачальниками, підрядчиками, банками.

Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу приділяють проблемам оптимізації процесу просування товарів від виробника до споживача. Результати їх господарської діяльності в більшості залежать від того, наскільки правильно відібрані канали розподілу товарів, форми та методи їх збуту, від широти асортименту і якості наданих підприємством послуг, пов'язаних з реалізацією продукції.

Канал розподілу приймає на себе і допомагає передати кому-небудь іншому право власності на конкретний товар або послугу на шляху від виробника до споживача. Канал розподілу можливо трактувати і як шлях (маршрут) пересування товарів від виробників до споживачів. Учасники каналів розподілу виконують ряд функцій, які сприяють успішному вирішенню вимог маркетингу. До них слід віднести такі функції, як і проведення науково-дослідної роботи, стимулювання збуту, налагодження контактів з потенційними споживачами, виготовлення товарів у відповідності з вимогами покупців, транспортування і складування товарів, питання фінансування, прийняття відповідальності за функціонування каналу розподілу.

Товарорухом в маркетингу називається система, яка забезпечує доставку товарів до місць продажу в точно визначений час і з максимально високим рівнем обслуговування покупців. Зарубіжні автори під плануванням товароруху розуміють систематичне прийняття рішень по відношенню фізичного пересування і передачі власності на товар чи послугу від виробника до споживача, включаючи транспортування, зберігання і укладання угод.

Товарорух є потужним інструментом стимулювання збуту. Мірою ефективності системи товароруху служить відношення витрат фірми до її результатів. Основний результат, який досягається в системі товароруху — це рівень обслуговування споживачів. Якісний показник залежить від багатьох факторів: швидкості виконання і доставки замовлення, якості поставленої продукції, вироблення різноманітного роду послуг покупцям і т. ін. До якісних показників обслуговування відносять також: забезпечення різноманітної партійності відвантаження товару за проханням покупця; вибір раціонального виду транспорту; збереження оптимального рівня запасів і створення нормальних умов зберігання і складування товарів; дотримання необхідного, попередньо обумовленого рівня цін, за якими надаються послуги товарорухові. Не один із згадуваних факторів сам по собі не є вирішуючим, але всі вони в тому чи іншому ступені впливають на рівень обслуговування споживачів.

Вибір каналів розподілу є важливим етапом роботи, однак, оскільки маркетинг припускає інтерпретацію всієї діяльності фірми, необхідно відповідним чином планувати і організовувати систему просування продукції від підприємства-виробника до споживача.

Процес організації товароруху включає наступні етапи і вибір місця зберігання запасів і способу складування, визначення системи пересування вантажів, впровадження системи управління запасами, встановлення процедури обробки замовлень, вибір способів транспортування продукції. При ефективній організації товароруху кожний з цих етапів планується як невід'ємна частина добре зрівноваженої і логічно побудованої загальної системи. Всі елементи цієї системи взаємопов'язані, тому зневага яким-небудь із них здатна серйозно порушити функціонування товароруху і негативно вплинути на престиж фірми.

Необхідність створення місць зберігання продукції і матеріалів викликана об'єктивними причинами. По-перше всього, це обумовлено незбіжністю циклів виробництва і споживання товарів. Наприклад, виробництво сільськогосподарської продукції носить сезонний характер, а попит на неї існує постійно. Це потребує організації складського господарства, яке покликано усунути існуючі протиріччя виробництва і споживання товарів.

Природно, що для вироблених товарів повинні бути передбачені відповідні умови зберігання. Все питання в тому, де створювати сховище і якої місткості. Чим більше будується складів, тим швидше забезпечується доставка продукції до місць споживання, однак при цьому зростають витрати по створенню складських споруд. І навпаки, при звеличенні складів — зростають витрати по доставці товарів споживачам. Рішення про число пунктів зберігання приймається при порівнянні одночасних витрат по створенню місць зберігання і річних витрат, пов'язаних з доставкою матеріалів споживачам. Використовуючи класичний метод порівняння варіантів по мінімуму приведених витрат, можливо визначити кількість пунктів розміщення складів.

Вибір пунктів розміщення складів здійснюється за допомогою формули:

Зробивши розрахунок по кожному варіанту розміщення складу, можливо визначити найбільш ефективний з них.

Деякі виробники надають перевагу зберіганню частини товарного запасу на складах самого підприємства, а решту на складах, розташованих в різноманітних регіонах. До того ж склади можуть бути як власними, так і орендованими. В першому випадку фірма пов'язана зі складом постійно, і це має можливість створити деякі обмеження в маневровості, окрім того виникають витрати на його утримання. Склади громадського використання отримують тільки орендну плату і надають різноманітні додаткові послуги по огляду, упакуванню і відвантаженню товарів. На складах довготривалого зберігання товар має можливість знаходитись на протязі тривалого часу і відвантажуватись за адресою споживачів по мірі необхідності.

Створення складської системи для залежних і незалежних посередників потребує вирішення ряду технологічних питань. Насамперед, служби маркетингу підприємств-виробників або незалежних посередників повинні точно визначити структуру і обсяги продукції, яка буде зберігатися на складі. З цією метою розглядаються варіанти зведення великих одноповерхових складів (висотою до 16-18 м) з автоматизованим управлінням складськими процесами, що дозволить призвести до мінімуму обслуговуючий персонал і скоротити витрати на його утримання. Передбачається впровадити сучасні навантажувально-розвантажувальні механізми з автоматичними пристроями пошуку і доставки товарів до місць їх навантаження і комплектації. Подібні склади забезпечують швидку обробку облікової документації, безпечність роботи, скорочення випадків викрадення і пошкодження товарів, хоча їх будівництво потребує значних капітальних вкладень. " Ця проблема стає ще гострішою, коли підприємства сфери послуг знаходяться в нових, незвичних до сих пір умовах ринкових відносин.

Ринок, про який зараз проводяться великі суперечки, стає реальністю нашого існування. Як ми вступаємо в нову якість, залежить від того, наскільки ми опанували метологію ринкових відносин. Адже невипадково говориться, ми стільки можемо, скільки знаємо. Ринкова економіка — система, в якій обмін результатами праці здійснюється насамперед всього у відповідності з вимогами закону вартості. На ринку не сховаєшся за директиву, указ або постанову. Сам товаровиробник вирішує, як йому побудувати свою господарську стратегію, щоб реалізувати продукт, виправдати витрати і отримати прибуток. Весь комплекс операцій, пов'язаних з господарюванням в умовах ринкових структур, можливо здійснити за принципом натурального господарства своїми можливостями від початку до кінця.

Практичне здійснення стратегічного курсу народного господарства України і, зокрема, сфери послуг, реалізовуватись на основі інтенсивного шляху розвитку.

При цьому зріст її результатів досягається за рахунок підвищення ефективності використання трудових і матеріальних витрат, в кінцевому підсумку, за рахунок підвищення продуктивності праці.

Особливе значення для зросту продуктивності праці має такий праце зберігаючий напрям, як технічне переобладнання галузі, в якій за-1 раз багато застарілого обладнання.

В умовах переходу до ринкової економіки необхідно забезпечити відповідність існуючого технічного і організаційно-економічного рівня виробництва вимогам науково-технічного прогресу, якісної і к кількісної відповідності між засобами праці, які застосовуються, і трудовими ресурсами.

Нові умови господарювання потребують підвищення значення показника продуктивності праці на підприємствах сфери послуг.

В сучасних умовах в Україні проходять реформи, тобто здійснюється перехід до ринкових відносин, де роль послуг значно підвищується, зростає. Перед працівниками туристської галузі повстає необхідність вдосконалення торговельного обслуговування туристів на основі впровадження ефективних технологій, прогресивних форм продажу товарів. Торговельна діяльність в туристському комплексі повинна регулюватись прийнятими Законами України і Указами Президента України.

У відповідності з теперішньою діючою постановою, торговельне підприємство самостійно вирішує питання забезпечення торгових приміщень торгово-технологічним обладнанням у відповідності з існуючими нормативами.