Логістика - Банько В.Г. - 10.3. Технологія розміщення, укладки та зберігання товарів на складі

Прийнятий товар за кількістю та якістю переміщують у зону зберігання. Зберігання товарів є однією із головних логістичних операцій. До головних вимог зберігання товарів на складах відносять:

• максимальне використання ємностей та складських приміщень;

• виключення перехрещування товарних потоків;

• вибір раціонального способу укладки товарів на зберігання;

• певний порядок розміщення товарів;

• забезпечення видачі товару із місць зберігання в порядку їх надходження;

* широке використання ЕОМ;

• постійний контроль за зберіганням товару.

Основні логістичні операції при зберіганні товару наочно зображені нижче (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Основні логістичні операції при зберіганні товару на складі

При зберіганні товарів на складах велику увагу слід приділяти технології розміщення. Товари, які надійшли на склад, розміщують у встановлені місця для зберігання. При цьому визначається перелік товарів, які вимагають спеціальних приміщень з врахуванням специфічних властивостей товару (вологість, здатність сприймати сторонні запахи), товарне сусідство, черговість відпуску.

Товари з високою оборотністю (обіговністю), великогабаритні з великим об'ємом відпуску та знаходження, необхідно розміщувати ближче до виходу для того, щоб зменшити відстань переміщення по складу.

У верхніх вічках необхідно розміщувати товар, який відпускають великими партіями і з великим об'ємом зберігання. Це дає можливість відокремити ручний та механічний відбір товару.

У випадку відсутності вільного місця у виділеній зоні, товари розміщують у місцях тимчасового зберігання.

Схема розміщення товару з вказівкою їх виду вивішується на складі в місці прийому. Місця зберігання товару на великих складах кодуються.

Наприклад : А — 3426, де: А — вид товару;

3 — секція;

4 — стелаж; 2 — полиця;

5 — вічко.

На кожному стелажі з боку центрального проходу кріпиться табличка з номером стелажа та найменуванням товару.

Індексація відбивається у картах кількісного обліку. Індексація місць зберігання полегшує роботу з відбору товару. Ця система називається системою фіксованого місця розміщення товару.

За кордоном цю систему вважають неефективною і розміщують товар на вільних місцях. У ЕОМ вносять інформацію про знаходження товару, а машина видає етикетку, на якій вказуються трьохмірні координати місця розташування, перший елемент якої вказує номер ярусу, другий — проходу, третій — номер вічка. Після цього товар направляють на зберігання. При необхідності у товарі запит посилають у ЕОМ і на протязі декількох секунд одержують інформацію за вказаним місцем розташування.

Показниками раціонального розміщення товарів на складах є коефіцієнти використання площі та об'єму (ємності) складу.

Коефіцієнт використання площі складу визначається за формулою:

Особлива роль при зберіганні товарів на складах належить укладанню товарів. У залежності від властивостей товару, його упаковки та ваги окремих товарних одиниць розрізняють такі засоби укладання: штабельний, стелажний, на вішалках, рядами, навалом (насипом).

Штабельне укладання характерне для товарів, затарених у ящики, паки, кулі, мішки. Штабелями на підтоварники укладають, наприклад, тканини, ящики з взуттям, трикотажні вироби, канцтовари у великій упаковці, цукор, крупу тощо. Стійкість штабеля досягається правильним способом його укладання.

Штабельне укладання може бути пряме, зворотне, трійками, у клітку, колодязем, перехресне (див. рис. 10.3).

Рис. 10.3. Способи штабельного укладання товарів

Пряме укладання використовується при штабелюванні товарів, затарених у ящики. Розташування кожного верхнього місця повинно співпадати з розташуванням кожного місця у нижньому ряду. З метою підвищення стійкості штабеля різновидністю прямого укладання може бути пірамідальна укладка. В цьому випадку у кожному ряду штабеля кількість місць зменшується на одиницю.

Складання в перехресну клітку використовується для ящиків різних розмірів. При цьому ящики верхнього ряду укладають поперек ящиків нижнього ряду.

Товари укладають у зворотну клітку (кожний наступний ряд укладають на попередній у зворотному порядку). Як правило, такий спосіб укладання використовують для товарів, затарених у мішки.

При укладанні товарів у штабелі слід дотримуватись висоти укладання. Штабелі повинні розташовуватись не ближче 0,5 м від зовнішньої стіни та 1,5 м від опалювальних приладів. Переходи між штабелями повинні бути не менше 1,5 м. Зберігання в штабелях часто призводить до недовикористання ємностей складу, що впливає на витрати при зберіганні товарів. Тому, в умовах ринкової економіки необхідно скорочувати витрати на складську переробку 1 тонни вантажу, що буде багато в чому залежати від використання більш досконалих методів зберігання з використанням стоячих та ящичних піддонів, тари-обладнання.

Для стелажного укладання товарів використовують стелажі. Стелажі — це багатоярусне складське обладнання, що є металоконструкцією сортового прокату або гнутих профілів різноманітного перетину, утворюючих вічка для зберігання вантажу.

Стелажі поділяють на універсальні та спеціальні. У залежності від конструкції опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі поличкові, безполичкові, каркасні, консольні, стоїчні, пірамідальні. Вічка стелажів повинні мати оптимальні типорозміри. Стелажне укладання використовується для товарів, які зберігаються в розпакованому вигляді. Товари розміщують на стелажах у коробках, пачках, пакетах етикетками наверх.

Товари в стелажі необхідно укладати вертикально. Це важливо для товарів, відбір яких здійснюється вручну.

Укладання товарів здійснюється за допомогою електронавантажувача. Висота укладання може досягати до п'яти рядів. Найбільша кількість товарів зберігається у пакетах, як правило, на плоских стандартних піддонах.

Інші види стелажів використовують для товарів в ящиках, коробках. Для будівельних матеріалів використовують стоєчні стелажі.

Стелажне зберігання в порівнянні із штабельним має ряд переваг, основними з них є:

• підвищення якості зберігання вантажу та безпечності проведення складських робіт за рахунок стійкості вантажних одиниць;

* можливість автоматизації вантажопереробки внаслідок фіксації вантажу у вічках стелажів;

• більшого використання об'єму складу за рахунок збільшення висоти. Разом з тим існують недоліки стелажного способу:

• потреба у більш складному підйомно-транспортному обладнанні;

• більш висока вартість зберігання;

• більші витрати на виготовлення стелажів.

Крім штабельного та стелажного засобів укладання товарів на зберігання використовують методи зберігання на вішалках, рядами, навалом.

На вішалках зберігають швейні та трикотажні вироби; рядами розміщують меблі, пральні машини; навалом — сипучі вантажі (картопля, овочі, сіль тощо).

Однією із умов забезпечення зберігання товарів на складах є визначення оптимального режиму зберігання та дотримування факторів, що впливають на збереження товарів.

До них можна віднести температуру та відносну вологість повітря (табл. 10.1).

Таблиця 10.1

Оптимальні режими зберігання товарів на складах туристського комплексу з деяких видів

Важливу роль у зберіганні товару грають такі фактори:

• санітарний стан приміщень (комахи, гризуни, бруд, пил);

• сонячне освітлення;

• стан тари та упаковки;

• дотримання товарного сусідства.

Дотримання встановленого режиму зберігання та факторів, що впливають на збереження, тісно пов'язане із зменшенням товарних витрат.

Товарні витрати на складах утворюються як у процесі зберігання, так і при проведенні інших логістичних операцій. Розрізняють 2 види втрат:

• втрати нормовані (натуральні втрати);

• ненормовані втрати (активізовані втрати). Натуральні втрати нормуються та диференціюються:

• за видами складських приміщень (охолоджувані та не охолоджувані);

• за періодами року (холодний чи теплий період);

• для не охолоджувальних складів за двома кліматичними зонами.

На відміну від магазинів натуральні втрати на складах визначаються в залежності від строків зберігання. У магазинах строки зберігання не враховуються і визначаються в % до товарообігу.

До ненормованих втрат відносять — бій, лом, псування товарів — найчастіше відбуваються з вини матеріально відповідальних осіб, з'являються внаслідок не бережливого відношення, незадовільного зберігання товарів, несвоєчасного оформлення вітрин, за винятком стихійних лих.

Норми активізованих втрат встановлені на бій парфумерно-косметичних товарів, ялинкових іграшок тощо (в % до суми реалізації).