Менеджмент організацій - Шморгун Л.Г. - Тема 9. МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ

9.1. Теоретичні аспекти менеджменту персоналу та його особливості в сучасній ринковій економіці

Персонал — найбільш складний об'єкт управління в організації, оскільки на підміну від речових факторів виробництва є живим, дає можливість самостійно приймати рішення, діяти, критично оцінювати пред'явлені до нього вимоги, має суб'єктивні інтереси і т. ін. Персонал є "мотором" будь-якої організації. Часто керівники основну увагу приділяють фінансовим, виробничим питанням, проблемам матеріально-технічного забезпечення чи збуту готової продукції, забуваючи про людей, які забезпечують роботу організації в усіх напрямах. Ці помилки занадто дорого коштують. Без людей немає організації, а без потрібних людей жодна з них не зможе досягти мети і вижити.

У сучасних умовах персонал є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, а й головним стратегічним ресурсом компанії в конкурентній боротьбі. Які б небулії прекрасні ідеї, новітні технології, найсприятливіші умови, без добре підготовленого персоналу, його високоефективної роботи домогтися успіху неможливо. Останнім часом управління персоналом зазнало радикальних змін. Сформувався новий погляд на робочу силу як на один із ключових ресурсів економіки, "людський капітал", під яким розуміється форма вираження продуктивних сил людини, що входить до системи соціально орієнтованої економіки ЯК провідний фактор виробництва.

Під впливом об'єктивних і суб'єктивних обмежень цей новий вид капіталу формує потенціал людини, тобто сукупність того, що вона може використовувати для досягнення цілей і задоволення потреб. Працівники нині розглядаються вже не як кадри, а як людські ресурси. їхня цінність як фактора успіху постійно зростає. Поступово формується система управління людськими ресурсами, що замінює стару систему управління кадрами. Вона має відіграти ключову роль у забезпеченні умов конкурентоспроможності і довгострокового розвитку організації.

Під управлінням людськими ресурсами розуміють розроблення і застосування в організації формальних систем, що забезпечують ефективне і продуктивне використання людських здібностей для досягнення організаційних цілей. Сюди належить вся діяльність із залучення, розвитку й утримання ефективної робочої сили1.

Ця система ґрунтується на концепції людських ресурсів, що визнає необхідність капіталовкладень у формування і цього основного виду ресурсів. На відміну від концепції управління персоналом ця концепція виправдовує економічну доцільність витрат, пов'язаних із залученням якіснішої робочої сили, її безперервним навчанням, підтриманням у працездатному стані та навіть створенням умов для повнішого виявлення можливостей і здібностей, закладених в особистості, з подальшим їх розвитком. Вкладання в людські ресурси стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності та виживання фірми. У зв'язку з цим затрати, пов'язані з персоналом, розглядаються не як прикрі втрати, а як інвестиції в людський капітал — основне джерело прибутку.

Під управлінням персоналом розуміється система взаємозалежних організаційно-економічних і соціальних заходів для створення умов щодо нормального функціонування, розвитку й ефективного використання потенціалу робочої сили на рівні організації. Обов'язковою умовою має бути органічне поєднання управління персоналом з концепцією розвитку організації.

Класичний підхід до управління персоналом одержав назву управління кадрами. Він характеризується:

— орієнтацією на авторитарний стиль керівництва людьми;

— прагненням до мінімізації витрат на залучення, підвищення кваліфікації кадрів, вирішення соціальних питань;

— використанням переважно грошових стимулів;

— індивідуальною організацією праці та її твердою регламентацією;

— зосередженістю кадрових служб виключно на роботі з документами, що не виходить за рамки фіксації процесів наймання, переміщення і звільнення, планування потреби в кадрах відповідно до завдань виробничих планів.

Усе управління персоналом у таких умовах зосереджується у відділі кадрів і спрямоване на те, щоб забезпечити наявність потрібних людей у потрібний час у потрібних місцях і звільнити організацію від непотрібної робочої сили. Водночас управління людьми — самостійна функція, здійснювана безпосередньо лінійними керівниками незалежно від кадрових служб.

Однак, як уже зазначалося, спостерігається стійка тенденція руху від управління кадрами до управління людськими ресурсами. Вона характеризується такими змінами в діяльності кадрових служб:

— переходом від добору і розміщення кадрів до участі у формуванні стратегії бізнесу й організаційних змін;

— наданням допомоги лінійному керівництву;

— професіоналізацією сфери управління персоналом, скороченням у ній ролі технічних виконавців;

— участю у формуванні та реалізації політики соціального партнерства;

— орієнтацією на розвиток людських ресурсів у тісному зв'язку з цілями організації, із забезпеченням її кваліфікованими, всебічно розвинутими й освіченими працівниками.

Управління людськими ресурсами — головна функція будь-якої організації. У рамках концепції управління людськими ресурсами персонал зрівняний з основним капіталом, витрати на нього розглядаються як довгострокові інвестиції, кадрове планування переплітається з виробничим, працівники стають об'єктом корпоративної стратегії, активно впроваджується групова організація праці, у зв'язку з чим робиться акцент на створенні команд, на розвитку здібностей людей і формуванні корпоративної культури.

Кадрові служби вирішують організаційні й аналітичні питання, а також надають підтримку лінійним керівникам з метою полегшення адаптації працівників компанії. Як відомо, у концепції людських відносин стверджується, що людина нині прагне:

— по-перше, до способу існування в соціальних зв'язках з іншими людьми;

— по-друге, як елемент спільноти до економічної функції, що потрібна групі та цінується нею.

До головних завдань системи управління персоналом сьогодні належать:

— забезпечення організації кваліфікованими кадрами;

— створення необхідних умов для ефективного використання знань, навичок і досвіду працівників;

— удосконалення системи оплати праці та мотивації;

— підвищення задоволеності працею всіх категорій персоналу;

— надання працівникам можливостей для розвитку, підвищення кваліфікації та професіонального зростання;

— стимулювання творчої активності;

— формування і збереження сприятливого морально-психологічного клімату;

— удосконалення методів оцінки персоналу;

— управління внутрішніми переміщеннями і кар'єрою працівників;

— участь у розробці організаційної стратегії. Принципами побудови сучасної системи управління персоналом вважаються:

— ефективність добору і розміщення працівників;

— справедливість оплати праці та мотивації;

— професійне зростання працівників відповідно до результатів праці, кваліфікації, здібностей, особистих інтересів, потреб організації;

— швидке й ефективне вирішення особистих проблем.