Основні положення даного питання розриті у навчальному посібнику А. С. Курочкіна [25, с. 22-34]. Додатковий матеріал щодо об'єктів операційного менеджменту розкрито у навчальному посібнику В. О. Василенко, Т.І. Ткаченко [5, с. 121 -140]. Для короткого огляду інших аспектів управління матеріальними ресурсами і виробничими запасами студентам рекомендується опанувати підручники А. П. Градова [44], Мескона М., Альберта М., Хедоурі Ф. [27], Віханського О. С, Наумова А. І. [7], Рейзберга Б.А.
Самостійну роботу над темою належить розпочати з ознайомлення з принципами формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами [25].
Принципи формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами:
> плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення (матеріальні ресурси можуть бути придбані за допомогою прямих договорів в оптово-торгівельних організаціях або безпосередньо у підприємств - виробників);
> самостійність підприємств-постачальників (продавців) і підприємств-споживачів (покупців) у використанні на їх розсуд матеріальних і фінансових ресурсів, які знаходяться у рамках їх прав власності;
> саморегулювання на основі діючих за допомогою керованих дій (податків, процентних ставок, митних збору і т.п.) елементів у державній економічній політиці для досягнення збалансування виробництва з матеріальними ресурсами;
> ресурсозбереження (основні параметри процесу-матеріальні ресурси, матеріальні витрати, запаси - повинні знаходитися в стані рівноваги на суспільно необхідному рівні);
> інтенсифікація використання матеріальних ресурсів у результаті досягнення максимально можливої глибини їх залучання у виробничий оборот, тобто повторного і багатоцільового використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів;
> комплектність (передбачає, що в системі циркулюють всі необхідні для діяльності підприємства види матеріальних ресурсів, в тому числі призначені для надання інформаційних, виробничих і комерційних послуг);
У оперативність (спроможність системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому й індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів);
> перетворюваність (можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речової форми у вартісну і навпаки);
> сприйняття науково-технічного прогресу (система повинна відшуковувати, опановувати і рекламувати найновіші види товарів і послуг, а також наповнювати ними ринок. Це ж відноситься до використання в діяльності підприємства найновішої техніки і технологій просування товарів на ринок, переробка інформації й обслуговування підприємств-споживачів);
> реалізація пріоритету споживача (задоволення індивідуальних і суспільних потреб (ринків) в матеріальних ресурсах і послугах на суспільно необхідному рівні при найменших витратах).
Подальшу роботу студентам необхідно зосередити на вивчення ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства [5|. Це:
o люди - трудові ресурси (Р);
o матеріали - матеріальні ресурси (М);
o капітал - фінансові ресурси (Ф);
o технологія - технологічні ресурси (Т);
o інформація - інформаційний ресурс (І).
Проте, певний інтерес викликає підхід авторського колективу під керівництвом д.е.н., проф. Градова А.П. до переліку і складу виробничих ресурсів, викладених у роботі [44]. Вони стверджують, щодо складу виробничої системи (ВС) будь-якого рівня ієрархії (підприємство, цех, ділянка, робоче місце) традиційно включають наступні ресурси:
1. Технічні ресурси (особливості виробничого устаткування, інвентарю, основних і допоміжних матеріалів і т. п.).
2. Технологічні ресурси (динамічність методів технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові заділи Й ін.).
3. Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність адаптуватися до зміни цілей ВС).
4. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, території-підприємства, комунікацій, можливість розширення й ін.).
5. Ресурси організаційної структури системи управління (характері гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і т.п.).
6. Інформаційні ресурси (характер розташовуваної інформації про саму ВС і зовнішнє середовище, можливість її розширення і підвищення вірогідності і т.п.).
7. Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній та ін.).
Далі автори зовсім справедливо відзначають: "Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей ВС. Це означає, що, маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва (верстати, допоміжне устаткування, сировину і матеріали, інструменти й інвентар і т.п.), кадри (робітники відповідних розрядів, ІТП відповідної кваліфікації, науковці і т.д.), виробничі приміщення з визначеними характеристиками, дороги, споруди та інші ресурси, ВС здатний утім чи іншому ступені задовольняти нестатки, що змінюються, потреби і запити потенційних покупців" [44, с. 21 ].
Слід зазначити, що витрати матеріальних ресурсів в значній мірі визначаються характером процесу використання матеріалів. На процес використання матеріалів впливає багато факторів. Наведемо основні з них [42]:
o тип виробництва (масове, велико-, мало серійне і одиничне);
o об'єм виробництва;
o ступінь регламентації виробничого процесу, перш за все в частині вимог до предметів праці - від їх вихідного стану до готової продукції;
o тривалість виробничого циклу, що визначає об'єми незавершеного виробництва;
o номенклатура (асортимент) продукції, що випускається або виконуваних робіт, тобто ступінь багатономенклатурності програми;
o гнучкість виробництва, тобто спроможність виробництва до швидкої переналадки для випуску нових видів продукції;
o вид продукції або робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріал о- і наукоємності;
o рівень завершеності продукції, що виготовляється;
o рівень надійності продукції, що виготовляється (визначає затрати на матеріали в процесі їх експлуатації);
o характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.
Отже, процес використання матеріалів передбачає використання визначених видів матеріальних ресурсів, перш за все сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, причому безпосередньо у виробництві і при формуванні запасів.
Продовжуючи роботу над темою, студентам слід розглянути місце й види виробничих запасів в системі підприємства.
Запаси (сировина, матеріали, комплектуючі, готова продукція) - це матеріальні цінності, які очікують виробничого або особистого споживання.
Необхідно зазначити, що сукупні запаси виробництва поділяються на виробничі, товарні, технологічні та ін. (рис. 9.9.).
Рис. 9.9. Види запасів за місцезнаходженням і виконуваною функцією
Подальшу роботу над темою доцільно спрямувати на розгляд основних систем управління запасами
Управління запасами - це певний вид виробничої діяльності, об'єктом якої є створення і зберігання запасів.
На практиці розроблено багато методів, прийомів і стратегій управління запасами. Вибір їх залежить від особливостей виробництва, складу використовуваних показників для цілей управління, характеру взаємодії з постачальниками матеріальних ресурсів, організації збуту готової продукції, наявності кваліфікованих спеціалістів в області управління, їх технічної оснащеності та інше. Для поглибленого вивчення різновидів систем управління запасами студентам необхідно звернутися до навчального посібника Курочкіна А. С. [25] та Пасічника В. Г., Акіліна О. В. [33].
Варто звернути увагу на переваги та недоліки основних систем управління запасами, що представлені у табл. 9.5. Основне розходження між ними полягає в наступному. У моделі з фіксованим обсягом виробляється чергове замовлення на постачання, коли запас матеріалу знижується до визначеного рівня. Ця подія може відбутися в будь-який момент, у залежності від швидкості споживання матеріалу. Що ж стосується моделі з фіксованим періодом, то в ній здійснюється розміщення чергового замовлення через заздалегідь визначений (контрольний) період часу.
Таблиця 9.5. Порівняння основних систем управління запасами
Система | Переваги | Недоліки |
3 фіксованим об'ємом замовлення | Менший рівень максимально бажаного замовлення. Економія витрат на утримання запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси | Постійний контроль за наявністю запасів на складі |
3 фіксованим інтервалом часу між замовленнями | Відсутність постійного контролю за наявністю запасів на складі | Високий рівень максимально бажаного замовлення. Підвищення витрат на утримання запасів на складі за рахунок збільшення площ під запаси |
Продовжуючи роботу над темою, студентам слід розглянути управління запасами при залежному і незалежному попиті. Необхідно зазначити, що різниця між залежною і незалежною потребою, або попитом (Independent/Dependent Demand), полягає в наступному. Коли ми говоримо про незалежну потребу, мова йде про потребу у різних виробах, що не залежать один від іншого. Управління запасами при залежному попиті використовується в багатьох галузях і на багатьох підприємствах, що працюють по замовленнях (це означає, що різна продукція виготовляються партіями на тому самому виробничому устаткуванні). У процесі управління запасами при залежному попиті використовується система MRP (система планування матеріальних потреб).
Тема.10 Управління якістю
1. Етапи розвитку та закордонний досвід управління якістю
2. Система якості
3. Стандартизація і сертифікація
4. Система управління якістю продукції і послуг
5. Показники якості
6. Менеджмент якості на базі концепції TQM
7. Методи та інструменти управління якістю
Тема 11. Управління продуктивністю операційної діяльності