Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 9.6. Сучасні моделі корпоративної культури

Феномен культури організації є важливим предметом дослідження теорії менеджменту. В зарубіжних фірмах цим займаються спеціальні підрозділи, оскільки існує чітка залежність між культурою організації та успішністю її діяльності. Тому кожний керівник повинен усвідомлювати значущість феномена культури організації, сприяти її формуванню.

Процвітаючі компанії відзначаються високим рівнем культури, що є наслідком продуманих зусиль, спрямованих на розвиток духу корпорації, який максимально поєднував би, акумулював сподівання, інтереси усіх працівників на користь усіх зацікавлених сторін. Культуру корпорації формують такі чинники:

• ідеальні цілі;

• пануючі ідеї та цінності;

• видатні діячі і рольові моделі;

• прийняті стандарти і правила;

• неформальні канали комунікації.

Беручи до уваги особливості функціонування організацій у ринковому середовищі, їх можна сформулювати у такій інтерпретації:

• важливість праці для досягнення успіхів у бізнесі;

• схильність до ризику, використання стимулювань і покарань;

• енергія, стимули, ініціатива керівників і виконавців;

• інформація й підготовленість до змін у зовнішньому середовищі;

• повага до людини взагалі і до працівників особливо, оскільки вони — запорука успішного розвитку бізнесу;

• визнання факту, що споживачі та їхні потреби — центр усієї діяльності. Німецький дослідник Геєрт Хофштеде, орієнтуючись на культурні відмінності між країнами, класифікував культурні аспекти організації на підставі чотирьох властивостей:

1. Індивідуалізм (колегіальність). Індивідуалізм наполягає, що людина діє у власних інтересах, інтересах найближчих до неї людей, родичів. Колективістські уявлення передбачають, що кожна людина належить до групи і не може вважати себе вільною від неї. Група турбується про задоволення її запитів, вимагаючи повного й беззастережного підпорядкування. Жорстке регламентування групою поведінки індивідів є проявом сектантства. 2. Зона влади. Сфера поширення влади як елемента культури обумовлюється простором, у межах якого наділений навіть найменшою владою в групі індивід усвідомлює нерівноправність у розподілі цієї влади і вважає це нормальним. Нерівноправність властива всім культурам, але лояльність щодо неї в різних культурах різна. Наприклад, є країни, де критерієм, що визначає межі влади, вважають рівень доходів. Усередині корпорацій цей критерій охоплює не тільки грошові виплати і право власності на відсотки, а й атрибутику посади (наприклад, модель наданого компанією автомобіля; особистий водій; можливість або неможливість спілкування із шефом).

3. Усунення невизначеності. Ця властивість указує на ступінь прагнення людей уникнути ситуацій, у яких вони почувають себе невпевнено. Прикладом може бути практика нав'язування жорстких поведінкових стандартів і заклики вірити в абсолютну істину. Позбавленій невизначеності культурі властиві активність, агресивність, емоційність, нетерпимість, а культури, що сприймають невизначеність, є більш рефлексивними, толерантними, їх агресивність зведена до мінімуму.

4. Мужність (жіночність). Зважаючи на цю властивість, з'ясовують ступінь сприйнятливості культури до особливостей, притаманних жіночій моделі поведінки. Всі культури несуть у собі домінуюче чоловіче начало, передбачаючи, що чоловік самовпевнений, марнославний, прагне до боротьби і зорієнтований на досягнення матеріального успіху. Чоловіки цінують силу, рішучість, напористість. "Чоловічі" культури жінці відводять діяльність, пов'язану з поліпшенням якості життя, вихованням дітей, турботою про літніх та немічних. Жіночність, згідно з твердженням Г. Хофштеде, передбачає здатність до сприйняття малого, слабкого і повільного. "Чоловічих" культури акцентують на матеріальному успіхові й рішучості, жіночі — на якості життя й турботі про слабших. Модель культури організації найчастіше зумовлена особливостями національної ментальності, а тому корпорації, які виходять на ринок іншої країни, часто "не вписуються" із своїми культурними цінностями в систему ЇЇ корпоративної культури. Зате специфіка корпоративної культури зарубіжної організації іноді може додатково стимулювати інтерес клієнтів до неї. Формування культури вітчизняних виробничо-господарських організацій повинно ґрунтуватися на прискіпливому аналізі моделей корпоративної культури економічно розвинутих країн з урахуванням особливостей соціально-економічного й національно-етнічного середовища України.