Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Висновки

Культура менеджменту за особливостями відрізняється від інших видів і форм культури. Це проілюструють вимоги до неї та показників оцінки її стану.

Рівень культури менеджменту оцінюють, орієнтуючись на загальносистемні показники, найважливішими з яких є:

• цілеспрямованість (здатність системи досягати цілей);

• цілісність (наявність і використання системою властивостей, відсутніх у компонентів системи);

• зв'язність (наявність оптимальних технологічних, інформаційних, виробничих та інших зв'язків);

• відкритість (взаємодія з іншими системами і сприйняття зовнішньої інформації);

• динамізм (швидкість змін системи під впливом будь-яких факторів);

• прагнення до розвитку (ускладнення змісту системи, зв'язків, продукції, зростання обсягів виробництва та ін.).

Однак на практиці оцінити культуру менеджменту за цими показниками проблематично через недостатню розвиненість кількісних методів їх вимірювання. Рівень культури менеджменту можна оцінити показниками для окремих елементів системи. До них належать показники, які характеризують дотримання системою та її частинами моральних, юридичних, економічних, організаційних, технічних, естетичних норм.

Моральні норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в суспільстві, в тому числі відносини управління.

Юридичні норми, якими керується менеджмент, містяться в державно-правових і організаційно-правових нормативних актах. Державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце організації в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різних формах діяльності з управління. Організаційно-правові нормативні акти розробляються безпосередньо в організаціях і містять регламенти поведінки менеджменту всередині і поза їх межами. Економічні норми встановлюють значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарської діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартісно-калькуляційні норми, норми рентабельності й взаємовідносин з бюджетом, норми економічного стимулювання.

Організаційні норми стосуються структури організації, складу і порядку діяльності окремих підрозділів і осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії, правил внутрішнього розпорядку, послідовності й періодичності виконання різноманітних операцій та різних видів діяльності у менеджменті. У процесі розроблення та використання організаційних норм повинні чітко встановлюватися та фіксуватися обов'язки працівників, обсяг, напрями, періодичність і місця формування інформації, процеси її перероблення та використання.

Технічні норми регулюють пропорції між живою та уречевленою працею. У системі менеджменту застосовують обґрунтовані науковими рекомендаціями норми оснащення підрозділів організації, які виконують управлінські функції, відповідними технічними засобами.

Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників менеджменту. Цими проблемами переймається технічна естетика. Дотримання вимог культури менеджменту в процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлінської праці, спростити різні управлінські операції і сам процес менеджменту, поліпшити умови праці управлінських кадрів, забезпечити узгоджену роботу персоналу, підвищити загальну ефективність організації.

Висновки

1. Культура як протилежність біологічного: антропологи використовують це поняття в якості сукупного, що означає символічні аспекти людського суспільства. Це те, чому можливо навчитися: мова, звичаї, весь комплекс умовностей,

і так як людська поведінка має культурну зумовленість. Культура як протилежність природи: культура протиставляється варварству і природному стану; як сукупність всього самого кращого в людському світі, єдність художніх досягнень і досконалості. Культура як протилежність структурі: культура виступає цементованим впливом, що дозволяє зберегти структуру суспільства; забезпечує інтеграцію і цілепокладання. Культурне як протилежність матеріального: культура — це сфера переконань, ідей і практик; що має те ж значення, як і поняття ідеології. Культура як образ життя: соціальні групи можуть відрізнятися переконаннями, мовою, одягом, смаками, уподобаннями відносно музики, інтер'єру, харчування та інших рис, що характеризують образ життя; сучасним суспільствам властива постійно зростаюча фрагментація.

Культура виступає як концентрований організований досвід людства, як основа розуміння, осмислення, прийняття рішення, як рефлексія всякої творчості, основа консенсусу, інтеграції всякої творчості, чотирьох характеристик:

* вона передбачає технічні знання в різних сферах управління, в сферах зв'язку з зацікавленими сторонами і циркуляції потоків в організації;

• вона вписується в стратегію підприємства.

2. Архетипи (від грец. arche — начало і typos — образ, первообраз, проформа) - поняття, що в організаційній культурі відіграє головну роль. Під шаром "особистого несвідомого", що складає основний зміст і предмет вивчення в класичному психоаналізі 3. Фрейда. К. Юнг виявляє "колективне несвідоме", що трактується як загальнолюдська засада душевного життя індивідів, що передається, а не формується на основі індивідуального досвіду. Якщо в особистому несвідомому основну роль грають "комплекси", то структуроутворюючими

елементами колективного несвідомого являються архетипи як універсальні моделі несвідомої психічної активності, спонтанно визначаються людським мисленням і поведінкою. Архетипи — це кантівські "апріорні" форми пізнання, проте позбавлені абстрактності і емоційно визначені. Архетипічні уявлення (символи) — це результат сумісної роботи свідомості і колективного несвідомого. Символи є єдність прозорого свідомості образу і неесплікованого смислу, що приводить до глибинних основ психіки.

Дійсна організаційна парадигма визначається тим, яку позицію займають члени організації згідно з наступних базових чинників:

* відношення до природи;

* природа реальності і правди;

* природа людини;

* природа людської активності;

* природа людських взаємовідносин.

Організація характеризується п'ятьма змінними: комунікації,.мотивація, прийняття рішень, контроль і координація. Певні культурні уявлення пронизують всі аспекти відношень організації з зовнішнім середовищем. Основна місія, цілі, засоби, що використовуються для їх досягнення, критерії оцінки результатів діяльності, корекції цієї діяльності повинні підкріплюватися консенсусом, без якого робота організації не може бути ефективною. Наявність конфлікту між підгрупами, що мають власні субкультури, негативно відбиваються на груповій діяльності. Організації є соціотехнічними системами із взаємопов'язаними способами адаптації до зовнішнього середовища і внутрішньої інтеграції. Таким чином, організаційна культура являє собою багатоелементний феномен, який лише умовно може бути описаний деякими основними параметрами. Культура є досвідом відображення устремління групи до самозбереження і розвитку, вона забезпечує стабільність, осмисленість і передбачуваність в майбутньому, будучи наслідком прийнятих ефективних управлінських рішень.

В системі універсалій культури виражені найбільш загальні уявлення про основні компоненти і сторони людської життєдіяльності; про місце людини в світі, про соціальні відносини, про духовне життя і цінності людського світу, про природу і організацію її об'єктів. Вони виступають в якості свого роду глибинних програм, які передбачають відтворення і варіації всього багатоманіття конкретних форм і видів поведінки і діяльності, соціальної організації. В світоглядних універсаліях культури можна виділити певний інваріант, деякий абстрактно всезагальний зміст, властивий різним типам культури і утворюючий глибинні структури людської свідомості. І цей шар змісту не існує в чистому вигляді сам по собі, він завжди поєднаний із специфічними смислами, властивими культурі історично певного типу суспільства, який виражає особливості способів спілкування і діяльності людей, збереження і передачі соціального досвіду, прийняту в даній культурі шкалу цінностей. Саме ці смисли характеризують національні і етнічні особливості кожної культури, властиве відношення до природи, праці, особистості. Вони визначають специфіку не тільки далеких, але і споріднених культур — наприклад, відмінність японської від китайської, американської від англійської, білоруської від російської і української. В свою чергу, історично особливе в універсал іях культури завжди конкретизується у великій безлічі групових і індивідуальних світосприймань і світопереживань. Для людини, сформованої відповідною культурою смисли її світоглядних універсал ій частіше всього виступають як само собі розуміюче, як презумпція у відповідності з якими він будує життєдіяльність і які він часто не усвідомлює в якості її глибинних засад. Смисли універсали! культури, утворюючих в своїх зв'язках категоріальну модель світу, що виявляються у всіх сферах культури того чи іншого історичного типу в мові, феноменах моральної свідомості, в філософії, релігії, художньому освоєнні світу, функціонуванні техніки, в політичній, організаційній, управлінській культурі.

5. Культура організації як складова людської культури є формою використання загальнолюдських культурних надбань у сфері управління. її можна розглядати як систему цінностей, філософію, яку поділяють усі працівники. Філософія організації охоплює зрозумілі всім легенди, символи, ритуали, якими працівники керуються у повсякденній діяльності за внутрішнім переконанням.

6. У структурі культури організації можна відокремити рівні, які визначають ступінь її розвитку в конкретному випадку: рівень поверхневої (символічної) культури норм та цінностей, рівень цінностей світосприйняття.

7. Невід'ємною частиною культури організацій є культура менеджменту, оскільки сам менеджмент є частиною організації. Менеджменту як культурі властиві поверхневий і ціннісний рівні. Особливості вияву культури менеджменту зумовлені його специфічною роллю в організації та особливостями управлінської пращ.

8. Культуру менеджменту утворюють чотири взаємопов'язані і взаємозалежні елементи: культура працівників менеджменту, культура процесу менеджменту, культура умов праці, культура документації. Удосконалювати культуру менеджменту означає вдосконалювати всі її елементи.

Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте поняття "культури"?

2. Методологія дослідження культури організації.

3. Дайте аналіз чинників підвищення культури організації. А. Шо таке організаційна культура та II складові?

5. Фактори та критерії підвищення ефективності організаційної культури.

6. Ментальні особливості культури організації.

7. Що таке артефакти і яку роль вони відіграють в культурі організації?

8. Дайте типологію культур та їххарактерні особливості.

9. Принципи та методи аналізу культури організації.

10. Дайте аналіз культури етнонаціонального буття.

11. Людинотворчий зміст культури організації.

12. Культура як генеральний простір людської життєдіяльності

13. Етнонаціональні чинники культури організації.

14. Культура як засіб реалізації сучасних сил особистос&пін •:

15. Концептуальний аналіз тенденцій культурної глобалізації.

16. Обгрунтуйте нову парадигму управлінської культури.

17. Фактори та чинники підвищення ефективності культури в умовах глобалізації.

18. Обгрунтуйте вислів: "духовність як онтологія людського буття".

19. Аналіз зарубіжного досвіду управлінської культури.

20. Дайте аналіз культури управлінської еліти.

Література

1. Людина в лабіринті перспектив / А. В. Толстухов, О. Є. Перова, О. М. Рубанець та ін. — К: ВидавецьПАРАПАН, 2004. —220с.

2. ПероттІАнтоніо. Виступ на захист полікультурності —Львів: "Кальварія", 2001. —126с.

3. Гуревич П. С Культурологія. —М.:Гардарики, 2004. —336с.

4. Кримський С Б. Запити філософських смислів. —К: ПАРАПАН, 2003. —240с.

5. Воронкова В. Г. Філософія. — К.: ВД 'Професіонал; 2004. — 464с.

6. БойченкоіВ. Філософія історії: Підручник.— К.:Т-ео "Знання", КОО, 2000. —723с

7. БучилоН. Ф. Чумаков А. Н. Философия: Учеб. пособ. —4-е изд. — СПб.: Питер, 2004 —428 с.

8. Воронкова В. Г. Філософія. — К.: ВД "Професіонал", 2004. —464 с.

9. АберкромбиН., ХиллС, Тернер Б. С. Социологический словарь. — Второе изд. перераб. и доп. — М.: ЗАО Издательство "Экономика", 2004. — 620 с.

10. Енциклопедія етнокультурознавства. ПонятШно-термінологІчний інструментарій, концептуальні підходи. Частина перша. Особа, нація, культура. — К., 2001.—521 с.

11. Тевене Морис. Культура предприятия /Пер. с франц. Под ред. В. А. Спивака. 3-е изд. — СПб: Издательский Дом "Нева; 2003. —128 с.

12. Управление персоналом: Энциклопедический словарь / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 1998. — VIII. — 453 с.

13. Юрчук В. В. Современный словарь по культурологии. — Мн.: "Современное

слово; 1999. —736 с.

14. Кримський С. Б. Запити філософських смислів. — Київ: Вид. Парапан,

2003. —240 с.

15. Людина і культура в умовах глобалізації // Збірник наукових статей. — К:

Вид. Парапан, 2003. —400 с

16. Людина в лабіринті перспектив / А. В. Толстоухов, О.Є. Перова, О. М. Рубанець та Ін. —К: Вид. Парапан, 2004. —220с.

17. Табачковський В. Г. У пошуках невтраченого часу. Нариси про творчу спадщину філософів-шістдесятників. —К: Вид. Парапан, 2002. — 300 с

18. Штейн Э. X. Организационная культура и лидерство //Пер. с англ. под ред. В. А. Спивака. —СПб:Питер. —2002. —356с.

19. Организационная психология / Сост. И общ. Ред. А. А. Винокурова, И. И. Скрипнюка — СПб: Питер, 2001. —512 с.

20. ГвишианиД. М. Организация и управление. —изд. 2-е, доп, —М.: Наука, 1972.

21. Дафт Ричард. Организации' Учебник для психологов и экономистов. — СПб: Прайль- Еврозлан, 2001. —352 с.