Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Розділ 13. Філософські засади прийняття управлінських рішень.

13.1. Поняття та характеристика основних видів управлінських рішень.

13.2. Основні методи і прийоми розробки та прийняття управлінських рішень.

13.3. Загальнонаукові методи.

13.4. Роль прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень.

13.5. Основні методи прогнозування: класифікація прогнозів.

13.5. Евристичні методи обгрунтування й прийняття рішень.

13.6. Індивідуальне і групове прийняття рішень.

13.7. Політичні рішення: сутність, технології прийняття І впровадження.

13.8. Традиційні методи економічного аналізу.

13.9. Математичні методи в економічному аналізі.

13.10. Багатопланові аналітичні методи.

13.1. Поняття та характеристика основних видів управлінських рішень

Важливе місце в теорії менеджменту посідають питання розробки, прийняття й реалізації рішень щодо вдосконалювання діяльності організації.

Рішення — поняття багатозначне. У загальному значенні "рішення" — один з необхідних моментів вольової дії, що полягає у виборі мети дії та способів її досягнення. Вольова дія припускає попереднє усвідомлення мети і засобів дії, уявне здійснення дії, що передує фактичному, уявне обговорення підстав, що свідчать "за" чи "проти" її виконання. Цей процес закінчується прийняттям рішення. Отже, рішення — це будь-який довільний акт вибору варіанта у людській поведінці.

Рішення спрямовані безпосередньо на систему організації колективної праці, є основним інструментом керівного впливу, приймаються лише суб'єктом управління — менеджером чи колегіально, разом із командою; виробляються за наявності проблеми, що виникла; на їхню ефективність і якість значний вплив чинять індивідуальні риси характеру керівника; являють собою процеси переробки інформації і вибору на їх основі найкращого варіанта дії; спрямовані на досягнення багатьох цілей за допомогою безлічі засобів і способів дії, що забезпечують їх досягнення; більшість з них приймаються в умовах невизначеності й за наявності економічного ризику.

Прийняття рішень у виробничо-економічних системах — процес багатобічний і вимагає наукового підходу, що ґрунтується на соціальному, економічному, організаційному,' правовому, психологічному, інформаційному аспектах. При прийнятті будь-якого управлінського рішення необхідно враховувати всі його аспекти. Лише в цьому разі наміченої мети буде досягнуто з мінімальними витратами часу і ресурсів.

Науковий підхід в ухваленні управлінських рішеннь припускає:

• наявність теорії прийняття рішень;

• сукупність практичних рекомендацій з її застосування;

комплексне використання різних засобів для прийняття рішення;

• логічне мислення та інтуїцію людини;

• використання математичних методів та обчислювальної техніки;

• систематичне навчання керівників теорії і практики прийняття управлінських рішень. Науковий підхід прийняття рішень має базуватися на закономірностях розвитку природи і суспільства, мистецтві вироблення керівником нових оригінальних рішень. Застосування наукового підходу надасть менеджеру змогу більш об'єктивно оцінювати проблемну і виробничу ситуацію, враховувати наявні ресурси й обмеження, вибирати з них оптимальне рішення і передбачати його можливі наслідки.

Рішення можуть бути різних видів.

Інтуїтивне рішення — вибір, зроблений лише на підставі відчуття, що він правильний (як-то кажуть, за інтуїцією). Менеджеру, який покладається лише на інтуїцію, не уникнути неприпустимої випадковості. За статистикою шанси на правильний вибір, якщо цілком виключити будь-яку логіку, надзвичайно малі. А відповідальність за прийняття важливих рішень — важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях управління. Тому по можливості варто приймати рішення, що базуються на судженні. В основі таких рішень лежить вибір, зумовлений знаннями і досвідом. При цьому менеджер користується знаннями про те, що вже відбувалося в подібних ситуаціях, а потім, покладаючись на здоровий глузд, вибирає альтернативу, що забезпечувала успіх у минулому.

Судження допомагає прийняти рішення, оскільки багато ситуацій в управлінні повторюються. Тому раніше прийняте рішення знову може бути корисним.

А оскільки такі рішення приймає сам менеджер, то вони мають і переваги — не вимагають витрат часу і засобів.

Найбільш обґрунтованим є раціональне рішення, що приймається на основі об'єктивного аналітичного процесу. Воно не залежить від минулого і необхідне для вирішення таких важливих проблем, як зниження собівартості, підвищення продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва у підрозділах та на підприємстві в цілому.

Отже, рішення — це вибір, який має зробити менеджер, аби виконати обов'язки, зумовлені обійманню ним посадою.

Мета рішення — забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань. Тому найбільш ефективним рішенням є вибір, що буде насправді реалізований і стане найбільшим внеском у досягнення кінцевої мети.

У теорії менеджменту важливе місце приділяється управлінським (організаційним) рішенням.

Управлінське рішення — це вибір альтернативи, здійснюваний менеджером у рамках його посадових повноважень і компетенції, спрямований на досягнення визначеної мети організації (підприємства, акціонерного товариства, корпорації, концерну та ін.). За змістом це може бути спосіб дії, план роботи, варіант проекту тощо. Рішення має бути відповідним за ресурсним, правовим та морально-етичним обмеженням. Крім того, завжди слід прагнути до того, щоб рішення було оптимальним (найкращим) і забезпечувало екстремум (максимум чи мінімум) критерію вибору. Узагальненою характеристикою рішення є його ефективність. Ця характеристика включає ефект рішення, що визначає ступінь досягнення цілей, і віднесений до витрат на, їхнє досягнення. Рішення є тим ефективнішим, чим більшим є ступінь досягнення цілей і меншими витрати на їхню реалізацію.