Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 13.4. Роль прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень

Наукове прогнозування ґрунтується на вивченні об'єктивних закономірностей, яким підкоряються певні процеси і події. При цьому враховуються дві групи закономірностей:

• випадкових подій, або ймовірнісні (статистичні);

• детерміновані.

Можна виділити два характерних підходів до прогнозування майбутнього становища:

вивчення закономірності зміни даної події;

вивчення іншої події (або групи інших подій), що пов'язані з досліджуваними.

Процес прогнозування має різні цілі і дозволяє визначити:

1) проходження процесу зміни об'єкта прогнозування впродовж майбутнього періоду;

2) певну ймовірність того, що досліджуваний процес не вийде за встановлені допустимі межі;

3) до якого класу за заданими параметрами потрібно віднести досліджуваний процес (об'єкт прогнозування).

Залежно від прогнозованих параметрів і цільової спрямованості прогнозування вибираються існуючі методи і математичний апарат. Незважаючи на принципову відмінність напрямів, прогнозування в цілому об'єднує єдина мета: визначення характеру протікання процесу в майбутньому. Методи прогнозування мають одну спільну ідею: виявлення екстраполяційних зв'язків між минулим і майбутнім, між інформацією про процес в контрольований період часу і характером протікання процесу далі. Очевидно, що характер екстраполяційних зв'язків може визначати апарат рішення задачі прогнозування. Від того, наскільки точно охарактеризована досліджувані зв'язки, буде залежати точність прогнозування. Оскільки ці зв'язки можуть бути детермінованими і т. п., то частина завдання розв'язується ефективніше при комбінуванні різних методів математичного апарату різних напрямів прогнозування.

Успішність прогнозування залежить від таких умов: обсягу і якості інформації про прогнозований процес чи об'єкт управління; правильності формулювання завдання прогнозування і обґрунтованості вибору методів його розв'язання; наявність необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарату відповідно до вибраного методу. Через відсутність цих умов прогнозування може стати неможливим. Найважливіше з них — формулювання завдання, оскільки саме воно визначає вимоги до обсягу і якості інформації, математичний апарат і точність прогнозу. Інформація про прогнозований об'єкт (процес) добирається з результатів контролю діяльності, статистики.

Сучасні методи прогнозування засновані на використанні різних математичних теорій. До них відносяться функціональний аналіз, теорія рядів, теорія екстраполяції і інтерполяції, теорія ймовірності, математична статистика, теорія випадкових функцій і випадкових процесів, кореляційний аналіз, теорія розпізнавання образів. Для обгрунтування вибору того або іншого методу прогнозування, необхідно мати можливість кількісно оцінити Його якість.

Кожен метод прогнозування бажано супроводжувати певним значенням показника якості, що змінюється залежно від формулювання завдання, умов його розв'язання. Це досить важко. У кожному конкретному випадку прогнозування можливі різні методи, кожний з яких характеризується не одним показником, а певним набором показників, що змінюються при зміні формулювання завдання і умов його розв'язання.

До найбільш важливих показників прогнозування відносять:

1) точність, що характеризується мірою відповідності величини, яка отримана внаслідок прогнозу і дійсної величини. В разі ймовірнісного прогнозування, помилка має випадковий характер і представляється двома показниками: середнім значенням і дисперсією;

2) достовірність, що співпадає з поняттям достовірності оцінки, яку отримано в результаті прогнозування (точність і достовірність — взаємозв'язані поняття, часто під достовірністю розуміється надійність);

3) вартість, що вимірюється затратами матеріальних коштів (грошових);

4) інформаційний показник якості, який вказує, наскільки збільшився обсяг інформації про досліджуваний об'єкт внаслідок прогнозування:

Цілком природно, що можливі і інші параметри, наприклад повнота прогнозу та його ефективність.

Необхідно враховувати наступні особливості прогнозування і передбачення загалом:

1. Міждисциплінарний і системний підходи. Реальність розглядається у всій сукупності вимірів незалежно від їх природи. Використання системного аналізу дозволяє досліджувати об'єкти (системи) управління з урахуванням всього комплексу чинників, зв'язків та відносин, що склалися між ними. 2. Враховуються не тільки базові тенденції розвитку, але й виникаючі зміни стрибкоподібного характеру, які є наслідком впливу на параметри управляючих систем, що, переводять їх у режим біфуркації. Джерелами таких змін можуть бути порогові ефекти (насиченість ринку збуту, поява нововведень, суб'єктивні дії конкурентів і т. п.).

3. Дослідження проводиться на довготривалій основі, має ретроспективний (звернений до минулого) і перспективний характер. Це дозволяє в процесі розробки та прийняття рішень:

• врахувати вплив короткострокових факторів;

• розкрити глибинні закономірності тенденцій;

• врахувати еволюцію ситуацій у сфері управління;

• випередити в часовому масштабі розвиток ситуації;

• реагувати на реальні події.

Діяльність осіб, що приймають рішення і апарату управління включає такі етапи:

* формулювання проблеми;

* побудову системи, в якій виникає проблема, і ідентифікацію (встановлення причинно-наслідкових зв'язків і відносин) ключових змінних;

* збір даних про обстановку і висунення гіпотез;

* формування образу майбутнього з використанням моделі і сценаріїв;

* прийняття стратегічних рішень. При цьому сценарії формування образу майбутнього передбачають такі дії:

* досліджувана система представляється з урахуванням сучасних реалій і динаміки розвитку;

* будується "дерево майбутнього", де гілками являються гіпотези з можливими варіантами наслідків;

* кінцеві результати прогнозуються для різних часових горизонтів.

За допомогою сценаріїв, пересуваючись з майбутнього до сьогодення за системою "алгоритмів", розробляються заходи, які необхідні для досягнення поставленої мети. Мета прогнозування полягає в тому, щоб зробити зрозумілим процес вироблення рішення; допомогти виявити базові тенденції в досліджуваній сфері; визначити основні критичні зони; врахувати ризики стрибкоподібних змін; запропонувати варіанти стратегій досягнення мети управління.