Педагогіка - Пальчевський С.С. - Позитивні й негативні мотиви навчання.

Позитивні мотиви -мотиви, які зумовлюють навчальну активність учня на основі позитивних емоцій. Негативні -мотиви, які для своєї стимуляції орієнтують учителя на використання стимулів, супроводжуваних негативними емоціями.

Проблема використання позитивних та негативних мотивів у навчанні школярів має свої давні історичні корені. Пригадаймо напівморок середньовічних класних кімнат, постать учителя-наглядача, який ревно слідкує за тим, як працюють учні, й тут же у випадку необхідності карає винних. А чого варті картини покарань підлітків у "Нарисах бурси" М.Г.Пом'яловського. Ось тільки один фрагмент: "...Гороблагодатського багато сікли; траплялося йому смакувати навіть до ста ударів, і тому він переносив різки легше, ніж його товариші, внаслідок чого з абсолютним презирством ставився до будь-якого покарання. Ставили його коліньми на похилу дошку парти, на випнуте ребро її, примушували в двох шубах вовчих робити до двохсот земних поклонів, присуджували тримати у піднятій руці, не опускаючи її, важкий камінь по півгодини й більше (нічого казати, винахідливе було начальство), жарили його лінійкою по долоні, били по щоках, посипали січене тіло сіллю (вірте, що все це факти) - все він переносив по-спартанськи: лице його робилося після покарання злюще й дике, а у душі громадилася ненависть до начальства".

У радянські часи так звана командно-адміністративна педагогіка, зрозуміло, вже не орієнтувалася на посипання "січеного тіла сіллю", швидше намагалася знайти збалансоване поєднання позитивних і негативних мотивів навчання, що й дозволяло досягати певних навчальних успіхів. Джерелом негативних мотивів навчання в основному були "одиниці" та "двійки", другорічництво та ін. Психотравмуючі впливи незадовільних оцінок, офіціоз взаємостосунків по лінії вчитель-учень, лінеарність (позбавляння емоційної присутності - С. П.) викладання навчального матеріалу педагогом, очевидно, були причиною того, що згідно з твердженнями офіційної медицини, близько 60% школярів тодішнього СРСР хворіли дидактогенними неврозами.

Намаганням позбутися психотравмуючої складової стимуляційно-мотиваційного компоненту процесу навчання стало введення 12-бальної шкали оцінювання знань, умінь і навичок учнів. Однак у широких педагогічних колах це викликає низку дискусій. Сьогодні чимало педагогів-практиків сходяться на думці щодо необхідності розумного поєднання позитивних та негативних мотивів навчання з метою досягнення його високих результатів. Зниження рівня вимогливості, потурання лінощам та безвідповідальності сприяє формування тих рис характеру, які здатні сформувати підростаючу людину полонянкою власної безвільності. Навчання та виховання особистості на одних позитивних емоціях може призвести до змирення учня зі своєю кон'юнктурною сутністю. Небезпеку цього для долі самої людини тонко відчував у свій час відомий російський поет К.Д. Бальмонт, який писав: "У кожної душі є багато облич, у кожній людині приховано багато людей, і багатьох із цих людей, які творять одну людину, потрібно безжалісно жбурнути у вогонь. Потрібно бути безжалісним до себе. Тільки тоді можна досягнути чого-небудь". На часі тут і порада Ф.Ніцше любити себе "великою любов'ю" і "великим презирством", щоб "залишатися вірним собі й не втрачати себе".

Щодо нас, то ми не бачимо причин для відмежовування підростаючої людини від цих позицій та думок. Важливим тут залишається лише тонке відчуття міри.

Класифікація мотивів навчання.

За ознаками цілеспрямованості навчально-виховного процесу у вітчизняній педагогіці прийнята така класифікація мотивів навчання: 1) соціальні (суспільні)мотиви, пов'язані з різними взаємостосунками учнів між собою і зі старшими; 2) пізнавальні; 3) професійно-ціннісні (В.А.Онищук).

Соціальні мотиви пов'язані як з офіційним, так і з неофіційним статусом учня в класі. Коли в молодшому шкільному віці на перше місце висувається офіційний статус, то в підлітковому віці у багатьох випадках важливішим стає неофіційний. Дзеркалом самооцінки молодшого школяра є судження про нього вчителя, батьків. У старшому віці нерідко таким дзеркалом стає думка учнів класу. Тому й трапляються такі випадки, коли учень знає відповідь на задане вчителем питання, але руки не піднімає, пояснюючи це небажанням бути "вискочкою".

Соціальні мотиви значним чином залежать від статусу освіти в країні. Там, де він високий, де глибокі знання є мірилом особистісного успіху людини, вони спрацьовують. У випадку ж, коли освітній статус принижений, соціальні мотиви девальвуються.

Серед соціальних мотивів виділяють підгрупу комунікативних, пов'язаних із намаганням особистості до утвердження в колективі, самовдосконалення, самовиховання, готовності до боротьби за честь класу, до конкуренції за глибину знань з улюбленого навчального предмета.

Не слід забувати, що підлітковий вік - це вік першого шкільного кохання - напрочуд яскравого почуття, яке запам'ятовується на все життя, а у шкільному віці робить підлітка надзвичайно вразливим стосовно суджень навколишніх про його внутрішні та зовнішні якості.

Пізнавальні мотиви. Серед них як основний виділяється інтерес учнів до пізнання нового та до самого процесу здобуття знань. Під інтересами у психології розуміють мотиви, у яких утілюються емоційно забарвлені пізнавальні потреби особистості. Таким чином, вважається, що інтерес є не що інше, як емоційно забарвлена інтелектуальна вибірковість. Він виникає тоді, коли його об'єкт викликає емоційний відгук. В інтересі поєднується емоційне та раціональне, співвідношення яких допомагає виділити безпосередні та опосередковані інтереси. Перші пов'язані з емоційною привабливістю певного виду навчальної діяльності. Другі стосуються результату цієї діяльності. Як одні, так і другі взаємозв'язані, їхніми кількісними характеристиками є широта, глибина і стійкість.

Широта інтересів характеризується кількістю сфер дійсності, які важливі для школяра. Вважається, що розпорошеність інтересів у поєднанні з поверховістю до особливих успіхів школяра не приводять. Широта інтересів, хоч і необхідна, але не достатня для гармонійного розвитку особистості.

Глибина інтересів пов'язана з глибиною проникнення особистості у зміст об'єкта, який пізнається. Поверхові, далекі від глибинності знання, поєднуючись із розсіяними інтересами, ведуть до дилетантства.

Стійкість інтересів характеризується тривалістю збереження інтересу. Як правило, стійкими є ті інтереси, які найтісніше пов'язані з основними потребами школяра: базовими, похідними та вищими. Базові потреба у пізнанні відзначаються градацією від потреби елементарної допитливості до захопленого пошуку істини. До похідних потреб, сформованих на основі базових, належать естетичні потреби та потреби в навчанні. Вищою потребою для школяра є потреба в навчальній творчості.

У дидактиці та у психології розрізняють кілька стадій інтересу: допитливість, цікавість, пізнавальний і теоретичний інтерес.

Допитливість - найелементарніша стадія орієнтування, пов'язана з новизною об'єкта пізнання. Для неї ще не властиве бажання проникнути в сутність його. Це ситуативний інтерес, який може настільки швидко зникнути, наскільки швидко виникнув.

Цікавість - друга стадія орієнтування, яка базується на намаганні ознайомитися з об'єктом глибше, вийшовши за межі баченого і почутого. Супроводжується почуттями здивування та радості пізнання.

Пізнавальний і теоретичний інтерес як вища стадія характеризується виникненням в учнів запитань проблемного характеру, на які вони можуть і не чекати готових відповідей, а старатимуться самостійно до них "докопатися". Таким чином, у них виникає намагання пізнати не лише теоретичні основи певного явища чи об'єкта, а й практичні.

Маючи спільну психологічну основу, всі ці три стадії тісно переплетені, взаємозв'язані. Переходячи одна в одну, вони можуть мати місце на одному і тому ж уроці.

Професійно-ціннісні мотиви пов'язані з підготовкою старшокласників до вибору майбутньої професії, оволодіння нею. Важливим засобом формування цього виду мотивів є визначення близьких і далеких перспектив навчальної праці. Близькі перспективи стосуються виконання найближчих навчальних завдань - від пов'язаних із вивченням нової теми на уроці до вивчення впродовж навчального року всього навчального курсу. Мотиви далекої перспективи пов'язуються з вирішенням проблеми професійної орієнтації, знаходженням відповіді на запитання "Ким бути?" та визначенням ролі й місця певних знань для здобуття обраної професії. Однак віддалені перспективи не повинні зовні нав'язуватися старшокласникам батьками чи педагогами. їх необхідно виводити із внутрішніх закономірностей розвитку учня як складно організованої макросистеми. А стимуляція цієї групи мотивів зовні повинна бути, за С.Курдюмовим, тим "уколом", яким слід уколоти цю систему для того, щоб вона належним чином самоорганізувалася згідно зі своїми внутрішніми тенденціями.