Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Воля у розвитку духовної напруженості особистості

Важливим механізмом розвинутої вольової дії, її структурним компонентом є ціль - суб'єктивний образ майбутнього результату. Йому надається статус бажаності стосовно того, хто ставить мету і досягає її. Йдеться про мотив-ціль. Основні визначення поняття "ціль" були сформульовані в межах теорії предметно-перетворювальної (практичної) або навчально-пізнавальної діяльності. Однак пряме перенесення такої ідеї цілі у сферу морально-духовної діяльності недостатньо продуктивне. Адже морально-духовна діяльність - це не суб'єкт-об'єктне відношення, а відношення суб'єкт-суб'єктне, тому і ціль тут як усвідомлений образ передбачуваного, бажаного результату має свою специфіку. Для морально-духовної цілі суттєва обов'язкова подвійність результату, яка передбачає єдність образу результату стосовно автора морально-духовної дії ("Я ділюся своїм надбанням") і образу результату щодо суб'єкта, на якого ця дія спрямована і яка зумовлює в ньому певну зміну (задовольняється якась його потреба). Така структурна організація морально-духовної цілі робить її значно складнішою порівняно з ціллю предметно-перетворювальною, а отже, психологічно важчою в її досягненні. Особливо це стосується цілей, пов'язаних із сенсом життя людини й відповідним йому ідеальним духовним Я-образом. Це і є сферою майбутнього людини, яка має визначити його теперішнє, орієнтувати на досягнення кінцевої смисло-ціннісної мети (жити за високим принципом творення добра). Заважає цьому процесові психологічна закономірність, згідно з якою чим віддаленіша у часі ціль, тим вона нереальніша, така, що ігнорується суб'єктом. Це означає, що сила емоційної складової (бажання) такої мети не є достатньою для планомірної діяльності суб'єкта щодо її досягнення.

Отже, збільшення сили переживання бажання означає підвищення дієвості цілі як компонента морально-духовної волі, що є внутрішньою засадою, основою духовної напруженості особистості. Стратегією у цій роботі має бути переведення емоції бажання з площини очікування його у площину активно-діяльнісного устремління до нього. Подібна емоційна трансформація може бути досяжною завдяки цілеспрямованому перетворенню когнітивної складової морально-духовної цілі. Ця складова, що є усвідомленим образом передбачуваного результату, повинна бути піднята у свідомості вихованця від рівня пізнавального конструкту до рівня переконання, що відображає глибоку і обґрунтовану впевненість в істинності знання, принципу чи ідеалу. За такого перетворення й емоційна складова як ціннісний конструкт стає конструктом-пориванням, що обов'язково об'єктивується в дії.

Синтез переконання у морально-духовній сфері і відповідного поривання виражаються у внутрішній діяльності суб'єкта як вольове зусилля, знижує духовну безпечність і утверджує духовну напруженість, відповідальну за добродійне зростання особистості.

Воля - функція людської психіки, яка полягає у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки; прагнення досягти своєї мети.

Однак детермінація стану духовної напруженості вольовим зусиллям не є його константою, тобто постійною спонукою, без якої не обійтися. Якби це було так, то індивід не витримав би такої психологічної напруженості, адже тривале перебування його у полі дії вольового зусилля може зумовити значні нервові ускладнення. Вольове зусилля потрібне лише для початкового виникнення у суб'єкта стану духовної напруженості. Це найскладніший для нього етап, оскільки завжди буває важко виконати перший вольовий акт. Згодом морально-духовна ціль як компонент волі набуває власної спонукальної енергії, стає достатнім мотивувальним імпульсом. Таке мотиваційне перетворення можливе за умови доцільного педагогічного впливу. Тому вихованець має усвідомити сутність змін, які відбуватимуться у процесі переходу від стану духовної безпечності до стану духовної напруженості. Завдяки такому порівняльному осмисленню і переживанню можливе перетікання емоційної енергії попереднього внутрішнього стану в наступний, надання йому необхідної спонукальної сили. За таких умов активність суб'єкта, яка мала вольовий характер, стає емоційно привабливою і більше не потребує докладання вольових зусиль. Емоційна привабливість нових морально-духовних цінностей, які є змістом духовної напруженості, набуває достатньої сили завдяки тому, що осмислення вихованцем власного життя активізує прояви совісті як додаткового особистісно роз ви вального фактора. Ці дві внутрішні інстанції починають діяти спільно задля успішного досягнення очікуваного результату.