Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Методологія економічної науки

Термін "методологія" в перекладі з грецької - наука про метод, а "метод" - це шлях до чогось. Метод окреслює шлях до істини, дає регулятивні та нормативні настанови для пізнавального процесу, забезпечує надійність та достовірність здобутих знань.

У сучасній економічній науці використовують різноманітні методи аналізу, на окремих - спинимося детальніше. Передусім вчені широко застосовують метод наукової абстракції. Він полягає в очищенні наших уявлень стосовно досліджуваних процесів від випадкового, швидкоплинного, поодинокого і виділенні з них сталого, типового. Метод наукової абстракції - це спосіб впорядкувати дослідницький об'єкт. Про застосування наукової абстракції для дослідження, наприклад, малого бізнесу можуть свідчити такі логічні дії:

розглядають тільки ті малі господарські одиниці, що працюють на ринок. Підсобні виробництва, які мають натуральний характер, до уваги не беруть;

припускають, що всі малі підприємства є позичальниками і мають кредитні стосунки з банками. Такий прийом є корисним для вивчення проблем фінансування малого бізнесу;

припускають, що всі малі підприємства страхують свою діяльність від ризиків. Це припущення є важливим для дослідження питань страхування малого бізнесу;

вважають, що всі малі підприємства мають інвестиції та інвестують кошти у виробництво. Це важливо для аналізу проблеми виробничого інвестування малого бізнесу.

Отже, абстраговуватись - означає спрощувати. Економічна теорія - це спрощена картина економіки.

Держава і приватні фірми видають гори емпіричних даних про економічну діяльність. Економісти постійно їх досліджують. Статистичний аналіз економічних даних називається економетрикою що буквально означає: наука про економічні виміри.

Економічні дослідження повинні спиратися на правильно узагальнені факти. Звідки беруться ці факти?

Основну суму фактів або економічної інформації надає державна статистика. Деяку інформацію може дати експеримент, хоча масштаби його застосування обмежені. В окремих випадках можна використовувати дані бухобліку, книжкових, журнальних і газетних публікацій тощо. Однак зібрані факти самі по собі не гарантують отримання правильних теоретичних висновків про економіку. Необхідно виділити глибинні причинно-наслідкові зв'язки між фактами. Можна сказати, що в результаті збирання та систематизації фактів економічна дійсність стає відомою, але ще не пізнаною глибоко. Якщо дійсність і пізнається, то тільки на рівні поверхневих зв'язків або, як кажуть філософи, на рівні явища.

Спостереження і опис, визначення і класифікація - лише підготовча робота, зазначав А. Маршалл. Але те, чого ми прагнемо цим досягнути, є пізнанням взаємозалежності економічних явищ.

Розгорнутий економічний аналіз неможливий без практичного застосування історичного і логічного методів.

Одна із функцій історії - виявляти і збирати факти. Не випадково, як уже зазначалося, в економічній науці у XIX ст. виникла історична школа. Проте деякі економічні явища мають причини, приховані від людей. Вони ніби лежать на поверхні, але насправді така їх очевидність є облудною. - Уся таємниця полягає в тому, що за видимим приховується те, чого відразу не помітити. Тут необхідний додатковий логічний аналіз фактів. Наприклад, за даними офіційної статистики, в Україні кожне третє спільне підприємство виявляється збитковим: Напрошується висновок, що причиною цього є відсутність прибутків. Однак ні. Причина не тільки в цьому - чимало спільних підприємств приховують прибутки від оподаткування на рахунках закордонного партнера. Про цю логічну помилку досить вдало висловились К. Макконнелл, С. Брю: півень кричить перед світанком, але це не означає, що півень викликає схід сонця.

Збирання фактів та їхній аналіз завжди будуть поряд, це два напрями в науці, які покликані співпрацювати.

Індукція та дедукція - це загальнонаукові методи, які дають різні пізнавальні результати. Індукція означає звернення до реальних фактів, а дедукція - до теоретичних узагальнень. Отже, індукція - це рух від фактів до теорії, дедукція - від теорії до фактів.

Наприклад, факти свідчать, що діючі малі підприємства не мають внутрішніх і зовнішніх джерел для власного нагромадження та розширення. Звідси індуктивний висновок: для малих підприємств характерне просте відтворення.

Якщо народним депутатам передано висновок парламентської комісії про те, що в 1999 р. всі підприємства хлібної промисловості України мали затримки з виплатою заробітної плати, то методом дедукції депутат від Львівщини може дійти висновку: всі пекарні його виборчого округу несвоєчасно виплачували працівникам зарплату.

Побудова економічної теорії у вузькому розумінні - це процес постійного порівняння наших пояснень, теоретичних конструкцій з емпіричною реальністю. Метод порівняння дуже важливий у пізнанні економічних явищ і процесів. Нічого не можна пояснити відокремлено, самого по собі, а тільки в порівнянні. Без порівняння не можна зробити навіть елементарного фінансово-економічного аналізу.

Порівняння в економіці - різні за змістом та формою: якісні і кількісні, часові і просторові, за одним і багатьма критеріями тощо. У випадку застосування цього методу постає проблема зіставлення, вибору бази для порівняння тощо. Однак, якщо базу для порівняння обрано вірно, а, отже, дані є порівнянними, то цей метод істотно розширює можливості економічного аналізу.

Окремо слід вказати на метод аналогій.

Аналогія - це перенесення властивостей або ознак одного явища на інше. Випадків застосування аналогії в економічних дослідженнях чимало. Наприклад: мале підприємство, від часу утворення якого не минуло року, схоже на малу дитину, яка ще погано ходить, тому батьки її підтримують. Отже, новостворені малі підприємства також потребують підтримки з боку сильнішого, наприклад, держави. Висновок про підтримку малого бізнесу навіяний аналогією про слабкість малої дитини, яку слід пильнувати і підтримувати.

Висновки за аналогією потребують додаткового доведення. Заслуга аналогії в тому, що вона допомагає висунути гіпотезу.

Гіпотеза - це обґрунтоване передбачення можливих зв'язків, причин, наслідків явищ. Вона є здогадом про те, що перебуває між загадкою і розгадкою. Гіпотетичне передбачення повинно відповідати таким вимогам:

будуватися на достовірних фактах;

бути логічно простим;

мати вищу силу;

піддаватися перевірці.

Якщо навіть гіпотеза вченого спростована і відхилена, то вона однак має позитивне значення, бо вказує на хибний шлях, яким йти не треба.

Для пояснення економічних явищ вчені використовують певні універсальні наукові прийоми:

1) формулюють аксіоми, які описують властивості економічних об'єктів;

2) висувають гіпотези, в котрих з'ясовуються взаємозалежності між досліджуваними економічними об'єктами;

3) створюють моделі, за допомогою яких базуючись на вихідних даних визначають невідомі елементи економічних об'єктів.

Основним об'єктом вивчення в макроекономіці є національна економіка, а в мікроекономіці - економічна одиниця, така як фірма, домогосподарство. Економічні одиниці досить часто називають суб'єктами господарювання. Суб'єкти господарювання за завданнями, які вони ставлять, поділяються на споживачів і виробників. Завдання споживача полягає у максимально можливому задоволенні своїх потреб, а завдання виробника - у максимізації прибутку.

Важливим засобом вивчення економіки є моделювання. Модель - це спрощене відображення економічної дійсності З допомогою рівнянь і графіків. Мета економічного моделювання - це забезпечення розуміння того, як функціонує економіка, а отже, того, що може трапитись, коли відбудуться ті чи інші зміни в її конкретній ланці.

Економічні моделі можна поділити на три групи: моделі рівноваги, моделі порушення рівноваги та структуралістські моделі.

Рівноважна модель - це припущення, що економіка складається із взаємопов'язаних ринків, які аналізуються так, ніби вони природно перебувають у рівновазі. Останнє означає, що на всіх ринках попит відповідає пропозиції, а коливання цін забезпечує цю відповідність.

Моделі порушення рівноваги ґрунтуються на припущенні, що економіка складається із взаємопов'язаних ринків, рівновага яких не є природною рисою. У цій моделі ціни не здатні забезпечувати рівновагу між попитом і пропозицією. Прикладом є кейнсіанська теорія про те, що існує дефіцит ефективного попиту на ринку товарів, який спричиняє нерівновагу через безробіття, порушуючи рівновагу на ринку праці.

Структуралістські моделі базуються на тому, що рівновага досягається завдяки перерозподілу доходів.

Економічні моделі можуть бути представлені у словесній, математичній, табличній і графічній формах. При побудові моделі не є принципово важливим, що саме використано - схему, рівняння, графік чи щось інше. Головне, щоб був схоплений і відображений реально існуючий зв'язок між явищами.

Словесна модель - це описання суті системи взаємозв'язків словами, тобто поняттями, категоріями, гіпотезами. Однак людина не може уявно охопити всі взаємозв'язки і спресувати їх у думці. Тому застосовується математика, яка виражає залежності економічних змінних через функції. Отже, маємо математичні моделі економічних явищ.

Якщо залежності між змінними виражаються у таблицях або на графіках, то тоді маємо табличні або графічні моделі. Графіки - це рисунки, намальовані економістами. Як зазначають американські економісти Е. Дж. Долай і Д. Ліндсей, ще перший печерний живописець, який зобразив полювання на диких коней, здогадувався, що слова стають ще дієвішими, якщо їх доповнити картинками. Ще стисліше цю думку підкреслює китайське прислів'я: малюнок вартий тисячі слів.

Графічні моделі економічних явищ дозволяють наочно показати, що відбувається у "чорному ящику" математичних моделей.

Існує два типи графіків - графіки емпіричних залежностей і графіки теоретичних залежностей. Для графіків емпіричних залежностей характерне емпіричне відображення залежності між змінними. Для графіків теоретичних залежностей характерне теоретичне відображення залежності між змінними.

На графіках емпіричних залежностей кожна точка показує значення змінних, а їх множина створює контури ліній. Графіки теоретичних залежностей частіше зображують у вигляді суцільних ліній, а не через множинність окремих точок.

Термін "емпіричний" вказує на те, що залежності можна спостерігати безпосередньо в економічному житті. За допомогою статистики та індукції можна віднайти сталі зв'язки. Вивчаючи цей курс, ви зустрінетесь з емпіричними законами, які видадуться спочатку досить елементарними і очевидними. Однак без простих емпіричних законів не можна відкривати та перевіряти теоретичні закони і розбудовувати економічну теорію.

Прикладом простого емпіричного закону є закон спадної віддачі. Суть закону полягає в тому, що додатковий обсяг виробництва продукції від послідовного збільшення одного фактора виробництва відразу чи поступово зменшується, коли інші фактори залишаються без змін. Переконатися у справедливості цього закону можна шляхом експериментальних спостережень. Так, цей закон виявить себе, якщо будемо спостерігати врожайність на одному і тому ж полі при збільшенні затрат праці за умови, що інші фактори виробництва незмінні.

Теоретичні закони не можна сприймати чуттєво, бо вони виражають зв'язки між абстракціями, теоретичними поняттями. В ринковій економіці ви зустрінетесь з такими, теоретичними поняттями, як гранична корисність, граничні витрати, граничний продукт. З їх допомогою можна пояснювати деякі емпіричні закони ринку. До теоретичних економічних законів можна віднести закон рівноваги між попитом і пропозицією який виражає сталий зв'язок між попитом і пропозицією для досконало конкурентних ринків.

Економічні закони належать до соціальних, суспільних законів і відрізняються від законів природи.

Передусім природничі закони вічні, а економічні - історичні. Так, закони руху небесних тіл незмінно діють тисячоліттями. А економічні закони тільки за останні кілька сотень років Істотно змінювались. В епоху рабовласництва діяли одні закони, в епоху феодалізму - другі, а в епоху капіталізму - треті.

Економічні закони діють через людей, які мають певну: мету та інтереси, а про природничі цього не скажеш. Економічні закони зачіпають матеріальні інтереси людей, а природничі, як правило, нейтральні до людських бажань і мотивів.

На відміну від природничих, економічні закони виступають як певні тенденції, що виникають у результаті взаємодії множини різнопланових цілей, мотивів та інтересів. Закони економічної теорії, підкреслював А. Маршалл - це положення про тенденції, які мають індикативний характер, а не моральні заповіді імперативного плану.

Природничі закони відображають залежності між змінними чіткіше і жорсткіше. Саме тому наукові прогнози, передбачення в природознавстві є точнішими і достовірнішими. Вражає, наприклад, що в точних науках на основі теорії можна розрахувати сонячні й місячні затемнення на сотні років наперед.

Серед соціальних законів економічні вирізняються тим, що вони менш аморфні, ніж інші суспільні закони. Це тому, що інтереси та стимули до підприємництва вимірюються грошима. Як влучно помітив А. Пігу, єдиним очевидним інструментом, придатним для вимірів у суспільному житті, є гроші.

З огляду на методологію можливі два підходи до вивчення економіки: позитивний і нормативний.

Позитивна економічна теорія вивчає факти і залежності між ними. Інакше кажучи, шукає наукові пояснення функціонуванню економіки, описує те, що є або може бути. Прикладом позитивного висновку можливе в перспективі таке: тривале і швидке збільшення грошової маси викличе штучне зростання цін.

Нормативна економічна теорія пропонує рецепти дій на основі суб'єктивних оцінкових суджень. Вона визначає, що в економіці сьогодні є бажаним або небажаним. Так, твердження про те, що темп інфляції більший ніж 50% в місяць, загрожує повним розвалом системи управління економікою, є нормативним висновком.

Серед економістів більше розбіжностей у поглядах і дискусіях з приводу нормативної теорії і менше - в позитивній економічній науці. Це тому, що кожен економіст має власне розуміння справедливості, добра і зла; кожен економіст має своє бачення того, яким чином щось повинно відбуватися у подальшому.

Нині економічні методи аналізу - досить досконалі, а їх застосування: визнається плідним не лише в прикладних економічних дисциплінах, айв інших соціальних науках.

Економічна теорія використовує аналітичні категорії (обмеженість ресурсів, витрати, переваги, вибір), які за сферою свого застосування є універсальними. Не випадково економічну теорію називають універсальною граматикою суспільної науки. В результаті вивчення економічної теорії студент не тільки формує особисте уявлення про механізм функціонування ринку, а й опановує сучасний теоретико-методологічний інструментарій наукового пізнання соціальних явищ.

ЛІТЕРАТУРА

1.Дорнбуш Рудігер, Фішер Стенді. Макроекономіка.- Київ: Основи, 1996-С. 5-33.

2 Макконнелл К., Брю С Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Частина 1. Макроекономіка-Львів: Просвіта, 1997.-С 7-30.

3. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма. Т 1М.: Прогресс, 1976.- С. 63-93.

4. Реверчук С. К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика.-Київ: ІЗМН, 1996 - С. 9-40.

5. Семюелсон П., Нордгауз 2?. Макроекономіка.- Київ: Основи, 1995,-С. 30-50.

6. Тивончук І Про предмет і класифікацію сучасної економічної науки - "Економіка України", 1995, № 10.

7. Ястремський О., Гриценку О. Основи мікроекономіки. Підручник.-Київ: Знання, 1998-С. 5-49.