Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Види ділових підприємств у зарубіжних країнах

У США існують три основні форми організації бізнесу: одноосібна власність, - партнерство, корпорація. Одноосібна власність - це найдавніша правова форма бізнесу. її суб'єктом є одна особа. Кожен, хто має гроші, може придбати устаткування, щоб розпочати власне діло. Власник одноосібно контролює фірму. Якщо її розміри великі, то він може наймати для управління менеджерів. Власне діло не є юридичною особою.

Головна перевага одноосібної власності - простота утворення та реєстрації. Заснування власного діла не потребує дозволу жодної державної установи. Як тільки є умови для роботи - діло вже існує. Виняток становлять обмеження для деяких професій, де слід подати ліцензію на право практикувати. Іншою перевагою одноосібної власності вважається пряме оподаткування. Власник діла просто декларує свій щорічний сукупний дохід. Головною вадою цієї правової форми діла є те, що вона базується на принципі необмеженої (повної) відповідальності. Необмежена відповідальність означає, що власник фірми (якщо це партнерство - то власники) ризикує не лише ЇЇ активами, а Й особистими активами. Якщо, наприклад, активи збанкрутілої фірми недостатні для задоволення претензій кредиторів, то до останніх може перейти навіть особиста власність, хоч вона Й не використовується в ділі. Вадою власного діла є і те, що воно не може користуватися послугами організованого фінансового ринку - випускати акції та облігації.

Партнерство - це форма організації діла, за якої двоє або більше підприємців домовляються про володіння підприємством і управління ним. Звичайно, вони об'єднують свої фінансові активи і вміння ефективно вести справу. Партнерство можна розглядати як одноосібну власність, але не з одним власником. Воно є природним розвитком одноосібної власності і зародилося у свій час як спроба подолати деякі із недоліків останньої. Партнерство поширене в таких сферах, як юриспруденція, медицина і бухгалтерія. В цих галузях федеральні закони США обмежують організацію великих корпорацій представниками однієї професії. Більшість партнерств засновані на принципі необмеженої відповідальності. їх ще називають генеральними партнерствами. Виділяють такі переваги партнерства: легко утворюється; можлива спеціалізація між співвласниками (партнерами) в управлінні; має кращі, ніж власне діло, можливості для отримання кредитів; має податкові переваги перед корпораціями. Партнерство не є юридичною особою за законодавством США. Недоліки партнерства: застосовується принцип необмеженої відповідальності; тривалість існування партнерства не передбачувана, оскільки вихід із нього чи смерть партнера, як правило, тягнуть за собою реорганізацію, а то й закриття партнерства.

Для деяких цілей, наприклад, для купівлі-продажу нерухомого майна, у США утворюють особливий вид партнерства, який називають партнерством з обмеженою відповідальністю або обмеженим партнерством. Обмежене партнерство - це така правова форма діла, в якій є принаймні один партнер, відповідальний за борги лише у певних межах, і водночас є партнери з необмеженою відповідальністю. Прибутки такого партнерства розподіляються між "обмеженими" і "необмеженими" партнерами за наперед визначеним співвідношенням (майже у всіх випадках під час утворення партнерства укладається письмова угода). Зважаючи на те, що "обмежений" партнер ризикує сумою не більшою, ніж його внесок, Його частка в загальному прибутку звичайно менша від тієї, яка належить "необмеженому" партнеру.

Корпорація - це правова форма діла, що відокремлена від конкретних осіб (фізичних і юридичних), які нею володіють. Іншими словами, корпорація має статус юридичної особи; отож вона, а не її власники, відповідає за сплату боргів. За такого юридичного статусу корпорації її власники мають обмежену відповідальність і ризикують лише вкладеними грошима. Корпорації бувають закритого і відкритого типу. Акції останніх вільно продаються на ринку цінних паперів.

Серед переваг корпорації найчастіше називають такі: співвласники корпорації мають лише обмежену відповідальність; існує можливість залучення шляхом продажу цінних паперів (акцій та облігацій) заощаджень численних домогосподарств, коштів інших фірм, кредитних Інституцій тощо; можливість використання технологій масового виробництва, що є в деяких галузях вирішальним чинником зниження витрат виробництва, а отже, і отримання переваг у боротьбі з конкурентами; має гарні можливості для перспективного планування та розвитку, оскільки вона не припиняє своє існування у випадку виходу з неї одного з партнерів.

Розвиток корпорацій спричинив таке явище, як розпорошення акцій або розпорошення власності. Наприклад, американська корпорація АТТ на кінець 80-х років мала понад 2 млн акціонерів, жоден з яких не володів акціями більш як на 1% загальної суми акціонерного капіталу.

Корпораціям властиві й деякі недоліки. Адже якби було інакше, то всі фірми існували б у цій правовій формі. Серед їх недоліків виділяють: відносно високі витрати й складність процедури заснування та припинення діяльності; подвійне оподаткування, яке може бути досить високим (частина доходу корпорації, яка виплачується держателям акцій у вигляді дивідендів, оподатковується двічі - спершу - як прибуток корпорації і пізніше - як частина особистого доходу власника акцій); неможливість багатьох дрібних акціонерів хоч якось впливати на управління корпорацією тощо.

У Західній Європі існують деякі види ділових підприємств, яких немає у США. Якщо поставити за мету дещо детальніше вивчити західноєвропейську систему форм організації бізнесу, то це краще робити, розглядаючи види фірм в окремих країнах. Для прикладу звернемося до практики підприємництва у Франції та ФРН.

У Франції законодавством дозволено існування одноосібної власності та різних форм товариств, що є юридичними особами. Товариства поділяються на такі види:

повне товариство, яке об'єднує двох або більше осіб, в тому числі і юридичних, з метою щільного здійснення підприємницької діяльності під спільним фірмовим найменуванням. Учасники несуть необмежену відповідальність;

команди тне товариство, яке об'єднує двох або більше осіб для здійснення підприємницької діяльності. У цьому товаристві щонайменше один учасник (повний товариш) несе необмежену відповідальність, а решта - командитисти - мають обмежену відповідальність. Лише повні товариші мають право особисто брати участь у справах товариства й укладати угоди від його імені;

і акціонерне товариство, яке засноване на залученні грошових коштів шляхом продажу акцій, має статутний капітал, поділений на частини, рівні номінальній вартості однієї акції. Тут, як і в корпорації, для акціонерів діє принцип обмеженої відповідальності. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів. Акціонерні товариства виступають або у формі закритих (приватних), акції яких поширюються між їх засновників, або ж у формі відкритих (публічних) акціонерних товариств, акції яких вільно продаються і купуються на ринку цінних паперів;

товариство з обмеженою відповідальністю, яке має статутний капітал, розподілений на частки, розмір яких визначається засновницькими документами. Воно несе відповідальність за зобов'язаннями лише в межах свого майна, а його учасники - в межах їхніх внесків до статутного капіталу. Відрізняється від акціонерного товариства тим, що Його капітал хоч і ділиться на частки участі, але акції під них не випускаються. Максимальне число його учасників не повинно перевищувати 50, інакше воно протягом двох років повинно перетворитися в акціонерне товариство;

акціонерно-командитне товариство, яке включає в себе хоча б одного повного товариша і не менше трьох акціонерів. Тут поєднуються два принципи відповідальності: повної - для повних товаришів і обмеженої - для акціонерів.

У ФРН існують одноосібна власність (приватне діло) та дві форми товариств - особисті товариства і акціонерні компанії.

Приватне діло, як і в інших країнах, засноване на принципі необмеженої відповідальності. У товариствах може застосовуватися або тільки принцип обмеженої відповідальності (акціонерна компанія), або поєднуються обмежена і необмежена відповідальність учасників.

Особисте товариство поділяється на два види: відкрите торгове товариство і командитне товариство. Перше включає в себе компаньйонів, що мають необмежену відповідальність, а друге - і тих компаньйонів, котрі відповідають своїм внеском капіталу (командитистів).

Є дві основні форми акціонерних компаній: акціонерне товариство і товариство з обмеженою відповідальністю. Акціонерне товариство утворюється так само, як акціонерне товариство у Франції і корпорація у США. Товариство з обмеженою відповідальністю теж мало чим відрізняється від аналогічної правової форми бізнесу у Франції. Хіба що у ФРН дозволені товариства з обмеженою відповідальністю, засновані одним учасником, тобто це є одноосібне ведення справ за принципом обмеженої відповідальності.

Отже, в розвинутих країнах національне законодавство забезпечує підприємцям можливість обирати ту правову форму діла, яка дозволяє їм займатися бізнесом якнайефективніше. Це законодавство побудоване таким чином, щоб можна було привести в рух усі економічні ресурси - як ті, що перебувають у руках найдрібніших інвесторів, так і ті, що є власністю фірм-гігантів. Приватна власність, проявляючись у різноманітних правах власності, зокрема в правових формах ділових підприємств, сприяє тому, щоб економічні ресурси національної економіки ні на хвилину не залишалися без нагляду і раціонально використовувалися.