Політична економія - Ніколенко Ю.В. - § 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ФІКТИВНИЙ КАПІТАЛ СФЕРИ ОБІГУ

Розвиток кредитних відносин у сфері обігу суспільного капіталу зумовив виникнення різноманітних видів грошових знаків, які стали використовуватися для заміщення майнових боргових зобов'язань приватних осіб і держави та набули загального визнання як цінні папери.

Цінні папери - це грошові й товарні документи, які засвідчують право володіння і довготермінові зобов'язання емітентів щодо виплати їхнім власникам доходів.

До цінних паперів належать акції, облігації, векселі, чеки, депозити та інвестиційні сертифікати, акцепти, паї, зберіг альні бони, комерційні папери, варанти та ін. їх функціонування, як правило, не передбачає виплати доходів у вигляді дивідендів або відсотків та можливості юридичного оформлення передачі грошових й інших прав. Емісією та розміщенням цінних паперів у ринковій економіці прискорюються й полегшуються розрахунки, оперативно поповнюються обігові кошти та елементи основного капіталу, засвідчуються права володіння і позики. Тому цінні папери поділяють на пайові і боргові.

Пайові цінні папери визначають величину внеску учасника підприємницького проекту, свідчать про його членство і право участі в управлінні, а також розмір доходу (дивідендів) та частину майна чи коштів, яку він має отримати в разі ліквідації. До пайових цінних паперів належать акції, ощадні та інвестиційні сертифікати, депозитні й чекові рахунки грошового ринку та інші короткострокові інструменти.

Борговими зобов'язаннями є облігації та казначейські векселі, що випускаються для формування коштів у забезпечення урядових програм, заставні свідоцтва, депозитні й ощадні сертифікати. Особливою формою запозичення стали короткострокові комерційні папери, до яких відносять прості й переказні векселі, чеки, складські і заставні свідоцтва. Вказані форми надання капіталу і способи сплати доходів дозволяють поділити цінні папери на капітальні і грошові:

а) капітальні виступають засобом залучення капіталу і стають джерелом постійного доходу їх власників, тому відносяться до сектора "довгих грошей" (акції, облігації, казначейські зобов'язання);

б) грошові цінні папери (казначейські і муніципальні векселі, депозитні сертифікати, чеки, ф'ючерсні контракти, комерційні зобов'язання, угоди про викуп) переважно обертаються між фірмами, банками, між банками і казначейством, формуючи один із секторів "коротких грошей".

Як кредитні знаряддя цінні папери виконують функції:

а) інвестування та кредитування різних сфер і галузей економіки. Акумулюючи розрізнені тимчасово вільні кошти населення фінансового капіталу, цінні папери спрямовують їх у господарський оборот та перетворюють мобілізовані кошти у довгострокові вкладення капіталів для інноваційного вдосконалення сфер і галузей економіки;

б) переливання інвестиційних і кредитних ресурсів у найприбутковіші виробництва. При цьому напрям руху цінних паперів в процесі їх купівлі-продажу виконує роль об'єктивного індикатора розподілу і перерозподілу суспільного капіталу у найефективніші проекти, сфери, галузі й види діяльності та сприяє підвищенню ефективності усієї економіки;

в) служать інструментом фінансування і рефінансування бюджетної системи та перешкоджають надлишковій емісії грошової маси і стримують розвиток інфляції;

г) емісією та розміщенням цінних паперів надається багатоваріантний вибір джерел фінансування й кредитування основного та оборотного капіталу, долається жорсткий диктат комерційних банків на кредитному ринку. Суб'єкти господарювання, не вдаючись до банківських запозичень, миттєво поповнюють кошти для реалізації своїх бізнесових проектів;

д) формують гнучкий механізм зміни суб'єктів власності та розвитку чисельних форм змінного капіталу. Розміщенням акцій та інших видів цінних паперів відбувається об'єднання невеликих розрізнених заощаджень у потужні інвестиційні пакети. Без соціальних потрясінь володінням контрольним пакетом в руках одного акціонера зосереджується фактичний контроль за діяльністю акціонерного товариства;

е) регулюється сумарний купівельний попит і стримується спекулятивна активність тієї частини населення, яка володіє вільними фінансовими ресурсами, а власникам цінних паперів забезпечується додаткове джерело доходів, які за розміром перевищують депозитний відсоток банків.

У сфері обігу слід розрізняти реальний і фіктивний капітал. Цінні папери, будучи засобом отримання дивідендів і процентів, виконують функцію капіталу, але реальним капіталом не є. Зокрема, цінні папери не володіють власною вартістю, не виконують ніяких функцій у відтворювальному процесі, не беруть участі у процесі виробництва вартості. їх рух лише опосередковано відображає безперервний рух дійсного капіталу, який втілений у вартості промислово-виробничих комплексів, обладнанні, технологіях і сировині. Акції та облігації лише виконують роль дублікатів дійсного капіталу.

Ще більш відірвані від функцій реального капіталу облігації державних позик. Грошові кошти, отримані в результаті продажу облігацій, використовуються державою переважно для покриття дефіциту державного бюджету та інших невиробничих витрат.

Фактично ці кошти не функціонують у сферах виробництва і обігу, тому не є капіталом. Водночас для власників цих облігацій вони виконують роль капіталу, тому що надають право привласнювати частину прибутку.

Капітал, який втілений у цінних паперах, становить особисту власність, що надає право їх власникам привласнювати частину прибутку у формі дивідендів і відсотків, називається фіктивним капіталом.

Виникнувши в процесі руху позичкового капіталу, фіктивний капітал на певній стадії розвитку обміну відокремився від нього і став здійснювати самостійний рух на ринку цінних паперів. Лише віддалено відображаючи рух реального капіталу, фіктивний капітал збільшує обсяги своїх розмірів значно швидше від реального капіталу. Насамперед, переважна більшість індивідуальних підприємств перетворилися в акціонерні, що означає випуск все нових акцій без зростання дійсного капіталу; зростають обсяги державних боргів, обслуговування яких здійснюється розміщенням облігаційних позик; діє закон тенденції норми прибутку до зниження, що зумовлює підвищення курсу цінних паперів і бажання розміщувати їх на ринку цінних паперів.

Власники великих капіталів отримують доходи не лише у формах процентів, дивідендів, біржового прибутку від спекулятивних операцій з цінними паперами, а й привласненням засновницького прибутку.

Засновницький прибуток - це різниця між сумою цін акцій, що розміщені відкритою підпискою на ринку, та номінальною вартістю акцій, що відображають реальні розміри акціонерного капіталу.

Засновницький прибуток є частиною додаткового продукту, що створений на акціонерних підприємствах, має нетрудовий, а пайовий характер, розподіляється та привласнюється засновниками АТ за розміром його. Утворюється він внаслідок розбіжності номінальної та курсової вартості акцій на основі різниці між сумою цін товарів, проданих засновниками АТ, і сумою капіталу, інвестованого ними в акціонерне підприємство.

Особливості сучасної НТР і пов'язані з нею комп'ютеризація і автоматизація біржових розрахунків сприяли інтенсифікації біржових операцій та вагомому зростанню усіх форм фіктивного капіталу.

Засновницький прибуток привласнюється не лише внаслідок продажу акцій за курсовою ціною, а й на сонові так званого "розводження" капіталу. Для цього засновники випускають в обіг акції на суму, що перевищує розміри справжнього капіталу. За таких умов засновницький прибуток утворюється коштом грошових капіталів рядових акціонерів. "Роздвоєння" акціонерного капіталу в сучасних умовах утруднює мобілізацію голосів акціонерів для персональних змін у керівному складі АТ, посилює владу вищих менеджерів, а головне, модифікує фінансові групи з сімейно - планових у регіональні коаліції з міцними взаємовідносинами.

В 90-і роки минулого століття набули поширення трастові послуги банків. Банки стали отримувати від власників-довірителів пакети цінних паперів під зобов'язання підтримання гарантованого доходу. В межах цього банки здійснюють належні операції з довіреними цінними паперами з метою привласнення доходу. Цим же цілям служать: система участі, тобто багатоступінчаста система залежності і контролю капіталів інших фірм; принцип "обмеженої відповідальності" - заснування досить ризикових з позицій прибутковості підприємств, які на базі індивідуального капіталу не змогли б утворитися.

На фондовому ринку їх акції стають предметом різноманітних фінансових махінацій з метою надмірного збагачення.

Механізм привласнення засновницького прибутку діє і в Україні. Зокрема, емітовані акції АТ продаються за курсовою вартістю, що є вищою від номінальної ціни, а різниця привласнюється засновниками. Хоч умови і розміри випуску акцій регламентуються розміром статутного фонду чи вартістю майна, але систематично здійснюються додаткові випуски акцій, розширює діяльність система участі і контролю та інші форми привласнення доходів на основі фіктивного капіталу.