Бухгалтерський облік - Садовська І.Б. - 25.1.1. Переваги та недоліки децентралізації

25.1. Сутність, типи центрів відповідальності

Великі розміри підприємств, компаній, фінансово-промислових груп, їх багатогалузевий характер створюють значні перешкоди на шляху їх подальшого розвитку внаслідок різкого зростання потоків оперативної інформації та потоку адміністративних рішень. Одним із шляхів подолання цих перешкод є перехід до децентралізованої системи управління, що дає змогу розподілити повноваження щодо прийняття рішень між різними рівнями управління, а також відповідальність стосовно планування та контролю доходів і витрат. Головна відмінна риса децентралізації - свобода прийняття рішень.

Завдання керівника великого підприємства полягає в тому, щоб визначити стратегічний напрям, заручитись підтримкою підлеглих, дати їм засоби та повноваження і залишити у спокої. Тому децентралізація - це, насамперед, відносини між керівниками різного рівня в системі управління підприємством. Це якісно новий тип управління, спрямований на максимізацію прибутків.

25.1.1. Переваги та недоліки децентралізації

До переваг децентралізації відносять: можливість керівників зосередити увагу на розв'язанні стратегічних питань; на відповідних рівнях управління рішення приймаються оперативно; рішення приймаються керівниками, що глибоко ознайомлені з проблемою; керівники нижчого рівня набувають досвіду, що дає їм можливість посісти вищі посади.

Крім переваг, існують й недоліки децентралізації: ускладнюється процес координування діяльністю; з'являється внутрішня конкуренція; збільшуються витрати на утримання обслуговуючого персоналу.

До складу будь-якого суб'єкта господарювання входять структурні підрозділи, які визначають його організаційну структуру і виконують різні функції: майстерні, цехи, відділи, служби, секції, ательє, відділення тощо. Їх очолюють керівники (начальники, завідувачі тощо), які несуть повну відповідальність за результати діяльності своїх підрозділів і контролюють їх.

Облік за центрами відповідальності - це система бухгалтерського обліку, яка забезпечує відображення, накопичення, аналіз і представлення інформації про витрати та результати і дає змогу оцінювати діяльність окремих центрів відповідальності та їх керівників.

Така система обліку характеризується:

o персоналізацією облікових документів та визначенням меж відповідальності за конкретні статті витрат та надходжень;

o визначенням конкретних статей, що контролюються. Керуючий повинен відповідати лише за ті статті витрат і надходжень, які він може контролювати;

o керівник центру відповідальності повинен не лише надавати звітність за фактичними витратами і результатами, а й складати кошториси на майбутній період.

Центр відповідальності - структурний підрозділ, за результатами діяльності якого встановлюється персональна відповідальність керівника.

Центр відповідальності - це частина підприємства, керівник якого особисто відповідає за результати його роботи. При цьому управління затратами відбувається через діяльність людей. Саме люди, які беруть участь в управлінні, мають відповідати за доцільність виникнення тих чи інших видів затрат.

Особливості діяльності менеджерів і пов'язаної з нею відповідальності зумовлюють виокремлення чотирьох типів центрів відповідальності: центр витрат, центр доходів, центр прибутку та центри інвестицій.

Рис. 25.1. Види центрів відповідальності

25.1.1.2. Типи центрів відповідальності

Центр витрат є підрозділом підприємства, керівник якого відповідає лише за витрати. Такими центрами є виробничі цехи, що не випускають кінцевої або завершеної продукції та напівфабрикатів, відділи заводоуправління, соціальної служби тощо. Як правило, центри витрат пов'язані з виконанням функцій, які не мають чітко встановленої сфери діяльності. Різновидом центру витрат є центр нормативної собівартості, у якому встановлюють нормативи за елементами витрат.

Місце виникнення витрат - це структурні одиниці, які характеризуються просторовою або функціональною відокремленістю. В них здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів, виникають витрати, згідно з якими організовується планування, нормування і облік витрат виробництва з метою контролю за ними та управління ними.

Центр доходів - це підрозділи маркетингово-збутової діяльності, керівники яких відповідають лише за виручку від реалізації продукції, товарів, послуг і за витрати, пов'язані з їх реалізацією. Їм надають інформацію про рентабельніші вироби або товари, а результати діяльності таких центрів оцінюють переважно за обсягом та структурою продажу у натуральному та вартісному вираженнях.

Центрами прибутку називають підрозділи, керівники яких відповідають не лише за витрати, а й за фінансові результати діяльності центрів. Такими підрозділами можуть бути окремі підприємства у складі об'єднання, філіали, дочірні підприємства, торгові представництва, крамниці, фірми тощо. Їх керівники мають змогу контролювати всі компоненти діяльності, від яких залежить величина прибутку: обсяги виробництва та продажу, ціни, витрати. Центри прибутку практично працюють як одиниці самостійного бізнесу. Основним документом управлінського контролю при цьому слугує звіт про прибутки та збитки. Менеджерів таких центрів керівництво мотивує з метою зниження витрат і зростання прибутків. Створення центрів відповідальності на великих підприємствах дає змогу децентралізувати відповідальність за прибуток.

Роботу центру відповідальності як центру прибутку забезпечує виконання таких умов:

- вимірювання продукції доходом, отриманим у центрі прибутку; вимірювання продукції, отримуваної з цього центру, в інших центрах відповідальності за собівартістю придбаних товарів і послуг;

- надання менеджеру центру відповідальності значних повноважень у прийнятті рішень щодо: кількості та якості продукції, співвідношення кількості продукції і витрат, організації контролю за входом (ресурси) та виходом (продукція);

- дотримання умов, що підрозділ, який надає центрам відповідальності послуги, не може бути центром прибутку (наприклад, відділ внутрішнього аудиту).

Виділення центрів прибутку у разі організації випуску однорідної продукції (цемент, вугілля), де можливе застосування натуральних показників, є неефективним.

Діяльність центрів прибутку забезпечує таку перевагу, як стимулювання активності і професійного зростання менеджерів, конкуренції між ними. Однак робота центрів прибутку має і такі недоліки, як: ускладнення стосунків між менеджерами у разі тісного співробітництва підрозділів, що може загрожувати досягненню цілей підприємства і прагнення до короткотермінових результатів.

Центр інвестицій - це підрозділ, керівник якого відповідає за витрати і результати інвестиційного процесу, а також за ефективність використання капітальних вкладень. Завданням центру є забезпечення отримання максимальної рентабельності вкладеного капіталу, його швидкої окупності.

Центри інвестицій можуть поділятися на сегменти, які, в свою чергу, можуть бути:

- галузеві (виробничі) - це частина підприємства, яка задіяна у виробництві одиниці або групи продукції;

- географічні (територіальні) - це окремі частини підприємства, які відокремлені в географічних регіонах, що можуть бути як на території України так і за кордоном.

Отже, децентралізація управління, виокремлення таких центрів відповідальності дають змогу оптимізувати управлінський процес, підвищити ефективність виробництва.