Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 3. Інші основні поняття (категорії) криміналістичної тактики

Тактична (тактико-криміналістична) рекомендація - це науково обґрунтована і апробована практикою порада стосовно обрання і застосування під час розслідування чи судового слідства тактичних прийомів.

Поняття "тактичний прийом" і "тактична рекомендація" нетотожні, але співвідносяться як практична реалізація та її теоретичні розробки відповідно, тобто наукові положення (рекомендації) впливають на обрання слідчим певного способу дії в умовах (ситуаціях) слідчої дії.

Класифікація тактичних рекомендацій аналогічна до класифікації тактичних прийомів. Але найчастіше тактичні рекомендації поділяють на два види: а) загальні - розраховані на застосування будь-яким суб'єктом доказування і в будь-якій ситуації; б) спеціальні - розраховані на певного суб'єкта або певну ситуацію.

Система тактичних прийомів (або тактична комбінація) - це впорядкована сукупність (комплекс) взаємопов'язаних та взаємозумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі їх реалізації (за В.Ю. Шепітьком). При цьому тактичну комбінацію слід розуміти, передусім, як систему декількох тактичних прийомів у межах однієї слідчої дії для досягнення її більшої ефективності.

Таке розуміння тактичної комбінації визнають не всі криміналісти. Так, у 1974 році P.C. Бєлкін спочатку використав термін "тактична комбінація" для позначення тих тактичних прийомів допиту, які раніше мали назву "психологічні пастки" або "слідчі хитрощі", але пізніше розширив це поняття та вмістив у нього поєднання не лише тактичних прийомів, а й слідчих дій. Тактичною комбінацією (на думку Р. С. Бєлкіна) слід вважати поєднання тактичних прийомів або слідчих дій, що передбачає розв'язання конкретного завдання розслідування й зумовлене метою та слідчою ситуацією. Сьогодні таку позицію обстоює більшість російських криміналістів, іноді замінюючи означений термін на "тактичну операцію" (Д.Н. Балашов, Є.П. Іщенко, С.В. Маликов, О.Р. Россинська, А. О. Топорков, А. Г. Филиппова та інші). Між тим, такі криміналісти як А. В. Дулов, Л. Я. Драпкін, В. І. Шиканов та багато інших обґрунтовано доводять, що тактична комбінація - це вужче поняття, ніж тактична операція.

Значна ж кількість сучасних криміналістів України вважає, що тактична комбінація як система тактичних прийомів у межах однієї слідчої дії повинна становити не елементарну їх сукупність, а лише таку побудову, що припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, де взаємопов'язані компоненти посідають відповідне місце у певній послідовності прийомів. Називають також певні ознаки тактичних комбінацій.

1. Загальні ознаки:

а) цілісність системи - елементи системи повинні бути безпосередньо чи опосередковано взаємопов'язані та вибірково взаємодіяти, тобто кожний тактичний прийом повинен посідати власне місце в системі та виконувати необхідні функції;

б) наявність певної структури, яка передбачає існування відповідних підсистем і окремих тактичних прийомів, що залежать від мети і ситуацій, а отже пов'язані з їх тактичною доцільністю та ефективністю використання у певній послідовності;

в) ієрархічність системи тактичних прийомів, яка постає компонентом більш широкої системи - криміналістичної тактики;

г) множинність опису кожної системи - комбінації можуть збігатися за формою прийомів, але різняться за конкретним змістом і особливостями використання.

2. Специфічні ознаки:

а) цільова спрямованість - відповідність тактичної комбінації меті процесуальної дії;

б) вибірковість - можливість ефективної роботи тільки в певній

ситуації;

в) динамічність (або гнучкість) - наявність широкого діапазону проявів у своєму конкретному змісті та особливостях використання;

г) варіантність - множинність слідчих (судових) дій, а також

різноманітних ситуацій, які зумовлюють і варіантність систем тактичних прийомів;

д) алгоритмічність - можливість застосування тих чи інших сукупностей тактичних прийомів стосовно різних ситуацій, що сприяє досягненню певних цілей і має вигляд послідовних формальних приписів, тобто алгоритму (певного порядку використання тактичних прийомів).

Тактична операція - це комплекс слідчих, оперативно-розшукових та організаційних дій, спрямованих на розв'язання окремих (проміжних) завдань, що підпорядковані загальним цілям розслідування кримінальної справи (Л. Я. Дряпкін, А. В. Дулов, А. Ф. Волобуєв, М. В. Салтевський). Це, наприклад, тактичні операції "Затримання злочинців на місці події", "Розшук викраденого майна ", " Розшук злочинця", "Забезпечення безпеки свідків" тощо. Доречно говорити про певну тактичну операцію, коли шляхом застосування розрізненого провадження слідчих дій та інших заходів не можна розв'язати певне тактичне завдання; якщо ж це й можливо, то з більш значними витратами часу, сил і засобів. Розроблення та дослідження тактичних операцій як саме такого комплексу дій у теорії криміналістики є одним із важливих напрямків удосконалення криміналістичної тактики та методики розслідування злочинів.

Зміст тактичної операції розкривається через мету, об'єкт, суб'єкт та засоби досягнення визначеної мети. Метою певної тактичної операції слід вважати розв'язання тактичного завдання, яке водночас є окремим (проміжним) завданням на шляху розв'язання певного загального завдання кримінального судочинства, пов'язаного із застосуванням криміналістичних засобів, прийомів та методів. Об'єктом впливу тактичних операцій є певна слідча ситуація розслідування. Суб'єктом проведення тактичної операції є всі учасники кримінального судочинства, провідною ланкою з-поміж яких постає слідчий, котрий є ініціатором та організатором планування, підготовки та проведення слідчої дії або прийняття будь-якого процесуального рішення у справі, що перебуває в його провадженні. На думку В. Ю. Шепітька, за своїм змістовим наповненням засоби досягнення поставленої мети можуть становити: а) дві чи більше однотипних слідчих дії; б) комплекс різнопланових слідчих дій; в) комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів; г) систему оперативно-розшукових заходів (оперативно-тактична операція); д) комплекс оперативно-розшукових та організаційних заходів. Протилежну позицію можна зустріти в роботах Т.В. Авер'янової, P.C. Белкіна, В.І. Шиканова, відповідно до якої в основі тактичної операції перебуває проведення слідчої дії, а оперативно-розшукові заходи виконують функцію супроводу досудового слідства.

Тактичні операції класифікують за такими підставами.

1. За змістом діяльності: а) однорідні (лише комплекс слідчих дій - наприклад декілька обшуків); б) неоднорідні (комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів).

2. За етапами розслідування: а) наскрізні (можуть бути наявні на всіх його етапах); б) локальні (використовувані лише на конкретному етапі розслідування).

3. За рівнем типовості: а) типові - тобто виявлені на основі узагальнення практики; б) специфічні (або індивідуальні, конкретні) - наявні під час розслідування конкретного злочину.

4. За метою (на думку A.B. Дулова, мають найважливіше значення) виділяють такі тактичні операції: а) збір інформації (збирання доказів за заздалегідь запропонованою схемою); б) пошук (виявлення відповідних об'єктів - наприклад, пошук злочинця, що переховується); в) фіксація (фіксування факту взаємодії об'єктів, наприклад хабароодержувача і хабародавця в момент давання-одержання хабара); г) профілактика (спрямована на виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів, спрямованих на їх усунення).

Обрання певних тактичних прийомів, тактичних комбінацій або тактичних операцій здійснюється в певних умовах обстановки розслідування, що пов'язано з терміном "слідча ситуація". Термін "ситуація" в перекладі з французької означає положення або обстановка. В теорії криміналістики слідча ситуація розглядається в широкому та вузькому значеннях.

У широкому розумінні слідча ситуація є сукупністю різноманітних умов, тобто повною картиною розслідування, яка склалася на певний момент розслідування. Такі умови Р. С. Бел-кін систематизував як: умови психологічного характеру (результат конфлікту між слідчим і особами, що протистоять йому; проявів психологічних властивостей слідчого та цих осіб); умови інформаційного характеру (обізнаність слідчого та осіб, що проходять за кримінальною справою, про обставини вчинення злочину; наміри слідчого); умови процесуального і тактичного характеру (можливості застосування певного запобіжного заходу, проведення конкретної слідчої дії, взаємоізоляції осіб, що проходять за справою); умови матеріального та організаційно-технічного характеру (наявність зв'язку між черговою частиною та СОГ; можливість маневрування наявними силами і засобами). Сукупний результат впливу всіх цих умов зумовлює індивідуальність слідчої ситуації в певний момент розслідування, тобто конкретну ситуацію розслідування кримінальної справи.

У вузькому розумінні слідча ситуація є сукупністю відомостей про злочин та умов його розслідування на певному етапі, чим пояснюються вибір методів і засобів встановлення істини у справі (за А. Ф. Волобуєвим). Тобто така слідча ситуація визначає черговість та особливість проведення слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів. Переважна більшість криміналістів зводить зміст слідчої ситуації до однієї чи двох найголовніших умов розслідування, що дає можливість типізувати ситуації, та відповідно розробити певний алгоритм дій під час розроблення окремих криміналістичних рекомендацій. У практичній діяльності слідчий, зіставляючи конкретну (реальну) слідчу ситуацію з типовою, обирає напрямки розслідування, висуває версії, визначає програму дій, тобто які слідчі дії, інші заходи, тактичні операції варто провести, а також обирає тактику слідчих дій, провадження тактичних операцій. Саме в цьому полягає практичне значення слідчих ситуацій.

Слідчі ситуації найчастіше класифікують за певними підставами.

1. За сприятливістю для розслідування слідчі ситуації поділяють на: а) сприятливі (наявність доказів, можливість їх додаткового отримання, безконфліктність, відсутність інших перешкод для успішного розслідування); б) несприятливі (недостатність доказів, інформації, невизначеність шляхів і складність отримання доказів, конфліктність сторін, протидія розслідуванню з боку зацікавлених осіб).

2. За конфліктністю поділяють на: а) безконфліктні (співпраця між слідчим і причетними, зацікавленими особами, кооперація дій, збіг інтересів або відсутність суттєвих розбіжностей, а відтак протидії); б) конфліктні (наявність явної протидії розслідуванню).

3. За критерієм типовості поділяють на: а) типові (загальні) - виділені на основі узагальнення практики; б) специфічні (конкретні або індивідуальні) - характерні для розслідування конкретного злочину.

4. За критерієм етапу розслідування поділяють на: а) початкові; б) наступні (але вказують також на проміжні, заключні чи кінцеві). Разом із тим на стадії порушення кримінальної справи іноді йдеться про так звані дослідчі ситуації розслідування.

Тактичне рішення - це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію загалом або на окремі її компоненти, на перебіг і результати розслідування та його елементи, а також визначення методів, прийомів і засобів досягнення цієї мети (P.C. Бєлкін, О.Р. Россинська, В.Ю. Шепітько). Інакше кажучи, означене досягається застосуванням певних тактичних прийомів, комбінацій, операцій. Більш широке визначення цього поняття надає В. П. Бахін, визнаючи тактичне рішення визначенням способу дії в перебігу розслідування (зокрема що, коли, яким чином необхідно зробити, щоб досягти визначеної мети).

Тактичне рішення повинне відповідати розробленим у теорії криміналістики вимогам: а) законність (прийняття рішення слідчим (суддею) в межах його компетенції та закону); б) етичність; в) своєчасність; г) обґрунтованість (фактична, нормативна та наукова зумовленість прийняття рішення у певний час); д) реальність виконання.

Прийняття тактичного рішення як певний процес має відносно визначені етапи (за Р. С. Бєлкіним). Перший етап полягає у аналізі слідчої ситуації (вихідної інформації) та відповідно підготовки до прийняття тактичного рішення. Другий етап полягає у безпосередньому прийнятті тактичного рішення, тобто слідчий визначає засоби, прийоми та методи, які він буде використовувати для досягнення певної мети. Фактично тактичні рішення можуть бути мисленими, але нерідко набувають вияву в планах слідчого, вказівках прокурора, інших документах непроцесуального характеру, робочих записах.

Тактичні рішення слідчий приймає в умовах певної слідчої ситуації. Складність прийняття рішень слідчим (суддею) викликана ступенем невизначеності ситуації, що допускає настання неоднозначних наслідків - позитивних або негативних. Тож реалізація тактичних рішень нерідко здійснюється в умовах тактичного ризику.

Тактичний ризик - це допущення несприятливих (негативних) наслідків під час реалізації тактичних рішень (за P.C. Бєлкіним) або виконання слідчим чи суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків (за В. Ю. Шепітьком).

Прийняттю і реалізації тактичних рішень фактично завжди притаманний елемент ризику. Але це не означає відмови від діяльності в умовах ризику. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь прогнозувати можливі негативні наслідки та намагатися їх нейтралізувати, передбачити заходи щодо їх профілактики й виключення. Це можливо зробити шляхом усунення об'єктивних умов для його існування (виконати слідчі дії для отримання додаткових доказів, збільшити кількість понятих тощо); застосування інших тактичних прийомів, тактичних комбінацій, відмови під час слідчої дії від деяких із запланованих тощо.

Тактичні рішення, що приймаються в умовах ризику, не повинні зашкоджувати правам і законним інтересам осіб, залучених до кримінального процесу. Можливою видається їх модифікація, навіть відмова від реалізації певного рішення.

Деякі криміналісти акцентують на окремому понятті "тактика слідчої дії" (P.C. Бєлкін, Є.П. Іщенко, O.P. Россинська, А.О. Топорков та інші науковці московської криміналістичної школи). Тактика слідчої дії - це система тактичних прийомів, тактичних комбінацій, використовуваних під час провадження конкретної слідчої дії на всіх етапах, що забезпечу її ефективність (наприклад тактика допиту, тактика обшуку тощо).

У межах тактики слідчої дії криміналісти приділяють увагу визначенню узагальнених етапів проведення слідчих дій, зокрема виділяють такі етапи: 1) підготовка до проведення дії; 2)безпосереднє проведення дії; 3) фіксація перебігу та результатів дії; 4) оцінка отриманих результатів та визначення їх значущості й місця в системі доказової інформації у справі. До загальних тактичних положень (тактичних вимог), які сприяють ефективності проведення будь-якої слідчої дії, відносять такі як системність (проведення певної слідчої дії у системі інших дій), своєчасність, обрання належного місця та часу проведення слідчої дії, широке використання спеціальних знань під час проведення слідчої дії, врахування відомостей криміналістичної характеристики та слідчої ситуації під час обрання відповідного тактичного прийому слідчої дії тощо.