Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 17.2. Міжнародно-правове регулювання атомної енергетики

Атомна енергетика, маючи незаперечні переваги, є явищем, що міцно увійшло у повсякденне життя, вона постійно використовується людством для задоволення енергетичних потреб. Проте експлуатація цього джерела енергії поставила одну з глобальних проблем - забезпечення безпеки ядерної енергетики. Міжнародний режим безпеки ядерної енергетики включає систему організаційно-правових заходів із забезпечення охорони здоров'я населення і захисту навколишнього середовища у процесі мирного використання ядерної енергії.

На створення такого режиму спрямована діяльність міжнародного співтовариства з ухвалення відповідних угод, правил безпеки, спільних наукових програм із проблем ядерної і радіаційної безпеки, обміну науково-технічною інформацією і т. ін.

У зв'язку з неухильним збільшенням кількості ядерного матеріалу, необхідного для атомної енергетики, і держав, що володіють ним, різко зросла можливість використання цих матеріалів зі злочинною метою. Тому виникла необхідність вжиття дієвих заходів щодо фізичного захисту ядерних матеріалів. Ці заходи охоплюють технічні та організаційні засоби щодо запобігання несанкціонованому використанню ядерних матеріалів і установок.

У 1975 р. MATATE розробило документ "Фізичний захист ядерного матеріалу", що містив міжнародні стандарти фізичного захисту, реалізація яких дає можливість звести до мінімуму ймовірність захоплення ядерного матеріалу або вчинення диверсій. Цей документ мав рекомендаційний характер, проте все виразніше відчувалася потреба в юридично обов'язкових нормах щодо фізичного захисту ядерних матеріалів. У 1976 р. була укладена Угода між MATATE, Бразилією і ФРН про застосування гарантій, у якій встановлювалося, що уряди договірних сторін повідомлятимуть Агентство про заходи, що вживаються ними, спрямовані на забезпечення фізичного захисту ядерного матеріалу, ядерних установок і устаткування. Це була перша угода в серії подібних домовленостей.

Ухвалення в 1978 р. в рамках MATATE "Керівних принципів ядерного експорту" сприяло зміцненню режиму ядерної безпеки. Згідно з цими принципами країни-експортери надають дозвіл на експорт предметів, внесених в узгоджений список, у неядерні держави тільки за наявності завірянь з боку таких держав про забезпечення ними необхідних заходів щодо фізичного захисту ядерних матеріалів.

У 1980 р. була укладена багатостороння Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу, що набула чинності в 1988 р. (Україна бере участь). Головне завдання Конвенції - забезпечення державами-учасницями реалізації заходів щодо фізичного захисту ядерного матеріалу на своїх територіях. У Конвенції встановлені вимоги, що стосуються фізичного захисту ядерних матеріалів у процесі їх транспортування, а також наведено перелік протиправних діянь щодо таких матеріалів, які тягнуть за собою кримінальне покарання.

Аварія на Чорнобильській АЕС зумовила необхідність ухвалення Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварію і Конвенцію про допомогу у разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації 1986 р. Перша конвенція стосується неконтрольованих викидів радіоактивних речовин з будь-якого джерела незалежно від його походження і місцезнаходження, якщо з погляду радіоактивної небезпеки ці викиди можуть мати наслідки для іншої держави. Конвенція встановила зобов'язання оповіщати зацікавлені держави про будь-яку ядерну аварію, де б вона не відбулася (на землі, на морі або в космосі), за винятком аварій, пов'язаних з ядерною зброєю та її випробуваннями. В останньому випадку держави можуть у добровільному порядку інформувати про такі аварії. Держава-учасниця, на території якої відбулася аварія, повинна надати всю необхідну інформацію MATATE і країнам, що були піддані радіаційному зараженню, з метою мінімізації негативних наслідків аварії.

Друга конвенція передбачає, що у разі аварії або радіаційної аварійної ситуації держава-учасниця має право звернутися за допомогою до інших учасників конвенції, незалежно від того, виникає чи ні на її території, під її юрисдикцією або контролем така аварійна ситуація. Звертатися таким чином по допомогу можна безпосередньо або через MATATE. У процесі надання допомоги у випадку аварійної ситуації Конвенція відводить важливе місце MATATE як інформаційному і координаційному центру. У 1994 р. у Відні була прийнята Міжнародна конвенція про ядерну безпеку. Станом на 1 червня 2008 р. цю конвенцію, що набула чинності 24 жовтня 1996 р., ратифікували 60 держав.

Положення Конвенції спрямовані на підвищення безпеки наземних атомних електростанцій і мають бути ефективним інструментом у справі модернізації або закриття спроектованих ще в СРСР і технологічно та технічно застарілих АЕС. У Конвенції закріплено зобов'язання із забезпечення безпеки наявних ядерних об'єктів аж до їх закриття; створення необхідної національної нормативної бази з безпеки ядерної енергетики; оцінки і перевірки безпеки; планування дій у надзвичайних ситуаціях та ін. Україна ратифікувала названу Конвенцію 17 грудня 1997 р.1 Важливою новелою Конвенції є закріплення в ній процедури "взаємного контролю сторін". Кожна договірна сторона зобов'язана подавати звіт про заходи, вжиті нею для виконання кожного з узятих зобов'язань. Ці звіти розглядають інші сторони угоди з метою забезпечення "прозорості" виконання конвенційних зобов'язань. Так, на 4-й нараді в рамках Конвенції про ядерну безпеку, яка відбулася 14-25 квітня 2008 р. в Центральних установах Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) у Відні, договірні сторони подали національні доповіді про кроки і заходи, здійснені з метою виконання зобов'язань, що випливають з Конвенції. У наступні місяці договірні сторони розглянули доповіді одна одної і обмінялися письмовими питаннями, письмовими відповідями і зауваженнями. За наслідками наради було повідомлено про високий ступінь дотримання Конвенції про ядерну безпеку.

Конвенція 1994 р. детально і комплексно регламентує питання запобігання аваріям на ядерних об'єктах і зміцнення в цілому режиму безпеки атомної енергетики. Проте вона не торкається проблем торгівлі ядерними матеріалами, незаконного обігу ядерних матеріалів, гарантій нерозповсюдження та ін.

Особливе занепокоєння у міжнародного співтовариства викликає проблема ядерного тероризму (навмисне заподіяння шкоди підприємствам атомної індустрії, захоплення ядерних матеріалів і об'єктів або загроза такого захоплення, створення примітивних ядерних пристроїв і т. ін.).

13 квітня 2006 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію про боротьбу з актами ядерного тероризму. Про готовність її підписати повідомили вже 63 держави. Заступник Генерального секретаря з правових питань Н. Мішель на прес-конференції в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку висловив надію, що інтерес до цього важливого правого документа сприятиме тому, що він швидко збере 22 ратифікації, необхідні для набрання чинності. Україна ратифікувала названий міжнародний договір: 15 березня 2006 р. Верховна Рада прийняла Закон № 3533-ІУ "Про ратифікацію Міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму".

МАГАТЕ визнає нагальну необхідність термінового створення ефективного міжнародного режиму безпечного розвитку ядерної енергетики1. Створення такого режиму покликане забезпечити вирішення таких проблем, як запобігання аваріям на ядерних об'єктах і під час транспортування ядерних матеріалів; удосконалення міжнародного режиму відповідальності за ядерну шкоду; вдосконалення механізмів контролю за дотриманням заходів ядерної безпеки, незаконного обігу ядерних матеріалів та ін.