Муніципальне право України - Погорілко В.Ф. - Джерела науки муніципального права.

Муніципальне право — порівняно нова галузь наукових знань, яка, однак, має глибоке коріння в нашій державі. У сучасній Україні ця наука перебуває на стадії становлення, як і однойменна галузь права.

Наукове дослідження муніципального будівництва здійснюється на основі джерел муніципального права, під якими слід розуміти сукупність теорій, концепцій, наукових праць, в яких містяться знання про місцеве самоврядування.

Умовно систему доктринальних джерел науки муніципального права України можна поділити на три групи: 1) наукові праці дореволюційних вітчизняних і зарубіжних учених, в яких розроблено й досліджено проблеми муніципального права, історія його розвитку тощо; 2) наукові досягнення науки радянського будівництва та 3) сучасні наукові досягнення у сфері місцевого самоврядування. Про основні надбання світової та вітчизняної наукової думки у сфері місцевого самоврядування докладно йтиметься в наступному параграфі. Тут же ми спинимося на останніх двох етапах еволюції муніципальної науки в Україні.

Наукові досягнення радянського будівництва, основним змістом якого було вивчення організації та діяльності місцевих рад як органів державної влади, як засобу залучення широких мас населення до управління державними і громадськими справами, здійснювалися в таких напрямах:

- участь учених у законотворчій роботі з підготовки законів про відповідні ланки місцевих рад — сільських, районних, обласних;

- вдосконалення організації і діяльності місцевих органів державної влади, їх системи та структури;

- підготовка наукових кадрів, створення наукових шкіл;

- підготовка підручників і навчальних посібників для використання їх у навчальному процесі при підготовці працівників органів місцевих рад.

Протягом 60—70-х років минулого століття в Україні тривала плідна робота щодо визначення правового статусу місцевих органів влади. Адже після прийняття Конституції УРСР 1937 p., яка закріпила нову систему цих органів, до середини 60-х років не з'явилося жодного законодавчого акта, який регламентував би організацію і діяльність місцевих рад.

До розробки нових законів про ці органи Президія Верховної Ради УРСР залучала провідних учених, які працювали над актуальними проблемами радянського будівництва: В. А. Барах -тяна, В. Є. Бражникова, І. П. Бутка, С. О. Макогона, P. С. Павловського, В. М. Терлецького, О. Ф. Фрицького та інших.

Завдяки їх роботі, протягом 60—70-х років були прийняті закони "Про сільську Раду депутатів трудящих Української РСР", "Про районну Раду депутатів трудящих Української РСР" і "Про обласну Раду депутатів трудящих Української РСР", які законодавчо визначили правовий статус місцевих органів влади.

Багато з положень цих законів було використано під час підготовки законодавства про місцеве самоврядування в Україні. Наприклад, перший варіант майбутнього профільного закону мав таку назву: "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування".

Науковій розробці проблем радянського будівництва приділялася велика увага ще в 20—30-ті роки. Зокрема, в Академії наук УРСР з 1927 р. функціонувала кафедра радянського права і будівництва, а з 1934 р. — кабінет радянського будівництва. 1928 рику в Харкові було створено Інститут радянського будівництва і права (нині — Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого).

В основу становлення і розвитку науки про місцеве самоврядування завжди покладався принцип наступності. Саме тому подальша розробка актуальних проблем організації діяльності місцевих рад відбувалася в період 60—70-х років, коли крім вирішення питань вдосконалення системи, структури, форм і методів роботи цих органів вивчалися також можливості покращення змісту їх роботи на підставі впровадження в їх організацію і діяльність наукової організації управління.

Так, отримала схвальні відгуки підготовлена у 1970 р. колективна монографія В. В. Цвєткова, О. Ф. Фрицького та Л. П. Юзь-кова "Наука управління і місцеві Ради", в якій досліджувалися наукові основи організації і питання вдосконалення системи виконавчо-розпорядчих органів місцевих рад, проблеми покращення діяльності виконавчого апарату місцевих органів влади.

Помітною подією в юридичній науці було й видання монографії О. Ф. Фрицького "Местные Советы народных депутатов и управление", яка побачила світ в 1977 р.2 У цій роботі розглядалися актуальні на той час проблеми співвідношення влади і управління в діяльності місцевих рад, цих органів з виконавчими органами, розглядалися питання співвідношення нормо-творчості й виконання в діяльності місцевих рад. Уперше висвітлювалася проблема участі цих органів у формуванні управлінських програм і визначення основних напрямів діяльності виконавчого апарату місцевих органів державної влади.

У межах зазначених проблем науковці досліджували як загальні питання організації влади на місцях, так і конкретніші питання, такі, наприклад, як нормотворча діяльність місцевих рад, організація і діяльність їх виконавчих комітетів, відділів і управлінь, президій обласних рад тощо.

Велика увага приділялася питанням вдосконалення системи, внутрішньої структури органів місцевих рад: постійних комісій, апарату виконкомів, інших структурних підрозділів. Вирішувалися також проблеми покращення роботи депутатів, депутатських груп і постів, форм їх контрольної діяльності, зокрема депутатського запиту.

Тривало подальше вивчення проблеми вдосконалення форм і методів діяльності місцевих рад: їх сесійної роботи, діяльності постійних комісій, індивідуальної й колективної форм роботи депутатів.

Досліджувалися і методи роботи рад: планування, контроль, координація, впровадження в роботу рад автоматизованих систем управління.

У період 70—80-х років зазначені проблеми активно вивчали у своїх працях В. Є. Бражников, І. П. Бутко, М. І. Корнієнко, Р. С. Павловський, М. Ф. Селівон, А. І. Недогрєєва, В. Ф. Пого-рілко, М. О. Пухтинський, Р. К. Давидов та інші.

Так, основними напрямами наукових досліджень В. Ф. По-горілка були в ті роки питання визначення статусу цих органів, функцій місцевих рад, організації, діяльності й розвитку органів місцевого самоврядування зарубіжних (буржуазних) країн.

У 70-ті роки науковці плідно співробітничали з працівниками Президії Верховної Ради УРСР. Інститут держави і права АН УРСР та Київський державний університет ім. Тараса Шевченка на допомогу депутатам сільських і селищних рад випустили серію брошур, присвячених організації і діяльності цих органів3.

Нові актуальні дослідження проблем державного будівництва, які були проведені науковцями у 70—80-ті роки, закономірно привели до появи наукових шкіл на чолі з відомими вченими цієї галузі державознавства.

До Київської наукової школи входили В. М. Терлецький, В. Є. Бражников, В. В. Цветков, С. О. Макогон. Саме вони підготували таких науковців, як І. П. Бутко, М. І. Корнієнко, В. Ф. Кузнецова, В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, Л. П. Юзьков та багато інших.

З наукової школи професора Харківського юридичного інституту Р. С. Павловського вийшли такі визнані в юридичній науці фахівці, як М. П. Воронов, В. Д. Яворський та інші.

Одеську наукову школу очолював професор М. П. Орзіх. Під його керівництвом працювали М. О. Баймуратов, А. Р. Крусян та інші фахівці.

Львівська наукова школа А. Є. Федонюка дала світові таких відомих учених, як Л. В. Бориславський, В. М. Кампо та інші.

Ціла плеяда талановитих учених підготувала велику кількість наукових праць, які згодом були використані в підручниках і навчальних посібниках для вищих юридичних закладів.

До 70-х років у принципі не існувало в Україні подібних видань, а в СРСР були підготовлені лише праці А. А. Аскерова, Г. В. Барабашева і К. Ф. Шеремета. Тому закономірним стало видання першого в Україні підручника "Радянське будівництво" зазагальною редакцією О. Ф. Фрицького, участь у написанні якого взяли провідні вчені України і який здобув високу оцінку як в Україні, так і за її межами.

1988 року побачив світ навчальний посібник "Советское строительство" за редакцією О. Ф. Фрицького і В. Ф. Кузнєцової.

Серед наукових шкіл 70—80-х років у галузі місцевого будівництва слід виділити групу українських учених, зокрема І. П. Бутка, О. Ф. Фрицького, В. Ф. Погорілка, М. І. Корнієнка та інших, які продовжували досліджувати проблеми, започатковані їхніми вчителями.

У цей період більш поглиблено висвітлюються проблеми взаємовідносин місцевих рад з населенням, діяльності місцевих органів влади у сфері забезпечення законності, в галузі інформаційного забезпечення роботи місцевих органів влади, досліджуються питання організації місцевої влади в зарубіжних країнах, проблеми територіальної організації державної виконавчої влади і самоврядування вже в суверенній Україні.

У 1980—1995 pp. з'являються молоді талановиті вчені, серед яких М. О. Пухтинський, В. В. Кравченко, В. Ф. Мелащенко, А. О. Селіванов та багато інших.

Оцінюючи в цілому велику плідну роботу вчених України щодо розробки актуальних проблем удосконалення організації і діяльності місцевих рад, слід зазначити, що за радянських часів, зокрема в ЗО—40-ті роки, в багатьох наукових дослідженнях не лише відкидалася ідея самоврядування, а навіть вилучався з наукового інструментарію термін "самоврядування". Тільки в 50—60-ті роки в деяких працях з'являється це поняття, яке пов'язується з діяльністю місцевих рад. Саме в ці часи в радянській літературі активно розробляється ідея місцевих рад як органів самоврядування, хоча під останнім розумілося лише розширення участі громадян в управлінні, контроль з їх боку за діяльністю органів управління і посадових осіб, участь в обговоренні підготовлених проектів рішень тощо. У 70—80-ті роки в радянській правовій науці з'являються фундаментальні теоретичні розробки, в яких місцеві ради розглядаються як органи з подвійною природою: як органи державної влади на місцях, що входять до єдиної системи рад, і як органи громадського самоврядування населення, що представляють інтереси народу. Основними напрямами наукових досліджень у тогочасній Україні з проблематики місцевої публічної влади були: питання статусу місцевих органів влади, їх системи та структури, проблеми функцій місцевих рад тощо. Через те що вітчизняна доктрина організації місцевої влади будувалася на принципах, не сумісних з принципами класичного (буржуазного) самоврядування, в СРСР, у тому числі й в Україні, наукові знання про організацію, діяльність і розвиток місцевого самоврядування переважно торкалися зарубіжного досвіду функціонування муніципальних структур. Зокрема, ще в 70-ті роки деякі автори, аналізуючи діяльність місцевих рад, паралельно звертали увагу на шляхи розвитку місцевих органів влади і управління в капіталістичних країнах, їх відносини з центральними органами держави. Зазначаючи, що термін "місцеве самоврядування" належить буржуазній державно-правовій науці, вітчизняні вчені-конституціоналісти Л. П. Юзьков, М. І. Корнієнко та В. Ф. Погорілко ще в 1983 р. констатували, що класична теорія місцевого самоврядування "виходить з протилежності державних і громадських інтересів, центру і місць", ЇЇ сутність полягає в "природному праві місцевих громад та більш крупних територіальних спільностей людей на самоврядування, тобто на самостійність у вирішенні місцевих справ в рамках закону, але без втручання центральних органів влади".

На початку 90-х років І. П. Бутко був призначений керівником робочої групи з розробки проекту першого Закону про місцеве самоврядування. У складі цієї групи провідні вчені України з 1990 року працювали над проектом в Комісії з питань діяльності рад народних депутатів і місцевого самоврядування, а згодом брали участь у підготовці оновленої редакції Закону 1992 року.

І. П. Бутко був одним з ініціаторів заснування та першим головою Фонду сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування України, створеного за Указом Президента України від 17 квітня 1992 р. Одними з пріоритетних завдань Фонду визначалися надання науково-методичної допомоги у становленні й розвитку місцевого самоврядування, вироблення на основі вітчизняного і міжнародного досвіду пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення організації та діяльності органів місцевого самоврядування.

Так, серйозна увага приділялася вивченню французької моделі місцевого самоврядування, питанням державної підтримки самоврядування в Україні, місцю законодавства про місцеве самоврядування в системі національного законодавства України тощо.

За часи державної незалежності українська конституційно-правова наука виробила певні підходи до проблеми місцевого самоврядування. Цим вона зобов'язана працям таких українських учених, як М. О. Баймуратов, Ф. Г. Бурчак, І. П. Бутко, М. П. Воронов, Р. К. Давидов, В. М. Кампо, М. I. Козюбра, В. В. Ко-пєйчиков, О. Л. Копиленко, М. І. Корнієнко, Л. Т. Кривенко, В. Ф. Кузнецова, В. Ф. Мелащенко, М. П. Орзіх, М. О. Пухтинсь-кий, В. Ф. Погорілко, А. О. Селіванов, О. Ф. Фрицький, В. М. Ша-повал, Ю. С. Шемшученко, Л. П. Юзьков та багато інших.

Питання місцевого самоврядування розглядали у своїх працях також економісти, фінансисти, соціологи, історики, політики, політологи, практичні працівники О. Василик, О. Власенко, Вал. Кравченко, Вас. Кравченко, В. Куйбіда, Є. Кушнарьов, Ю. Мальчин, М. Пітцик, В. Руденко, А. Ткачук, В. Ткаченко.

Крім робіт українських вчених джерелами муніципального права є праці авторів, які ще за часів радянської демократії заклали теоретичний фундамент місцевого самоврядування і продовжують дослідження в сучасних умовах. Це радянські та російські вчені С. А. Авак'ян, Г. В. Атаманчук, Г. В. Бараба-шев, Д. М. Бахрах, А. О. Безуглов, М. С. Бондар, В. І. Васильєв, А. А.Кармолицький, А. І. Коваленко, Ю. М. Козлов, Є. І. Козлова, М. О. Краснов, В. А. Кряжков, В. М. Кудрявцев, О. О. Ку-тафін, Л. Є. Лаптев, В. М. Манохін, 1.1. Овчинников, В. А. Перт-цик, М. В. Постовой, Л. А. Ревенко, А. Я. Слива, Ю. О. Тихомиров, В. І. Фадеев, К.Ф. Шеремет та інші, а також західні вчені: Ж. Вед ель, Д. Гарнер, Б. Турне, Р. Давід, Е. Деттон, Ж. Зіллер, Г. Райт, К. Хессе та інші.

Після проголошення незалежності України значну роль у становленні науки муніципального права в країні і вивченні зарубіжного досвіду місцевої демократії відіграли дослідження, здійснені в рамках Фонду сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування України (нині — Фонд сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України). Ці розвідки знайшли своє відображення в журналі Фонду "Місцеве та регіональне самоврядування України" (роботи І. П. Бутка, М. О. Баймуратова, P. К. Давидова, В. М. Кампа, М. І. Корнієнка, В. В. Кравченка, М. П. Орзіха, М. О. Пух-тинського, О. Ф. Фрицького та ін.).

Значним внеском у теорію розвитку муніципального права стала монографія М. О. Баймуратова, присвячена міжнародним зв'язкам місцевих рад. У ній розглядалися історичні, правові й організаційні питання міждержавних зв'язків місцевих рад, актуальні проблеми становлення міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування України, інших держав СНД і Балтії з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями місцевої влади та муніципальними органами зарубіжних країн, досліджувалися проблеми міжнародного міжрегіонального співробітництва. Цим же вченим у 1996 р. підготовлене оригінальне й безпрецедентне у пострадянському просторі монографічне дослідження, присвячене проблемі зародження та становлення міжнародної правосуб'єктності органів місцевого самоврядування України.

Автори збірника "Місцеве самоврядування в Україні. Історія. Проблеми. Пропозиції", виданого Фондом сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування (вчені, практичні працівники державних органів і органів місцевого самоврядування І. П. Бутко, Р. К. Давидов, Н. К. Ісаєва, В. М. Кампо, М. Л. Копиленко, О. Л. Копиленко, М. І. Корніенко, В. І. Кравченко, В. М. Мороз, М. О. Пухтинський, Н. І. Руда, В. М. Руденко, В. М. Шаповал), висвітлюють проблеми становлення територіального (місцевого) самоврядування — від його виникнення (поновлення) в нашій країні до сучасних питань організації місцевого самоврядування як в Україні, так і за кордоном. Зроблений у цьому збірнику обмін ідеями і пропозиціями став у пригоді під час роботи над проектом Конституції України, яка остаточно врегулювала основи правового статусу системи місцевого самоврядування. При цьому слід відзначити плідну роботу над останнім варіантом Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та розділом XI Конституції України "Місцеве самоврядування" таких учених, як М. І. Корнієнко, В. В. Кравченко, В. Ф. Погорілко, М. О. Пухтинський.

Протягом 90-х років тривала робота з підготовки навчальних посібників і брошур з курсу "Місцеве самоврядування".

Певне значення для розвитку муніципального права в нашій країні мав посібник "Місцеве самоврядування: світовий та український досвід"3, який вийшов в рамках Програми сприяння парламенту України. Він став результатом багаторічної роботи експертів Програми сприяння парламенту України над аналізом тенденцій розвитку місцевого самоврядування в різних країнах світу та України. У посібнику розглядаються основні проблеми, що стоять перед місцевим самоврядуванням незалежно від країни чи системи самоврядування, а також аналізується досвід становлення місцевого самоврядування в Україні в історичній перспективі.

У навчальному посібнику "Международные стандарты местного самоуправления" розглядаються міжнародно-правові акти, які регламентують інститут місцевого самоврядування в демократичній державі і практично є міжнародними стандартами місцевого самоврядування: Європейська хартія про місцеве самоврядування 1985 p., Всесвітня декларація місцевого самоврядування 1985 p., Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади 1980 р. Зроблено критичний аналіз сучасних процесів становлення системи місцевого самоврядування в Україні, досліджуються правові засади міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування. Книга містить цікавий науково-практичний коментар до міжнародно-правових актів про місцеве самоврядування.

Першою працею в галузі місцевого самоврядування після прийняття Верховною Радою України Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" стало дослідження М. В. Оніщука та В. М. Кампа "Правові засади місцевого самоврядування в Україні". У роботі висвітлено правові засади місцевого самоврядування, роль різних чинників у реалізації цих засад, політико-правовий механізм забезпечення місцевого самоврядування тощо.

Значний інтерес у працівників органів виконавчої влади, науковців, юристів, студентів, а також усіх тих, хто цікавився питаннями організації та діяльності органів місцевого самоврядування, викликало видання науково-практичного коментарю до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"3, підготовленого в Інституті законодавства Верховної Ради України.

Ця праця сприяла повнішому і всебічному розумінню положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні*, численних нормативно-правових актів, що безпосередньо стосуються здійснення місцевого самоврядування в Україні, і мала позитивний вплив на подальшу розбудову системи місцевого самоврядування в нашій державі.

Актуальним проблемам місцевого самоврядування в Україні, сприйняттю і реалізації в законодавстві України європейських стандартів місцевого самоврядування присвячена монографія М. О. Баймуратова "Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине" (Харьков: Одиссей, 2000) та його навчальний посібник з муніципального права у запитаннях і відповідях.

У 2000 р. було видано навчальний посібник П. Д. Біленчука, В. В. Кравченка, М. В. Підмогильного "Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право)". Цим виданням по суті вперше на рівні такого роду видань відбулася "легалізація" терміна "муніципальне право". Наведені в посібнику теоретичні й методичні розробки, чинні міжнародно-правові документи і національне законодавство, які охоплюють широкий діапазон діяльності, спрямовані насамперед на економічний розвиток міст і сіл.

Низка цікавих проблем, пов'язаних з процесами розвитку місцевого самоврядування в Україні, розглядається в колективній монографії "Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування". Автори монографії досліджують історію становлення місцевого самоврядування в Україні, аналізують системи місцевого самоврядування і досвід муніципального управління в зарубіжних країнах, розглядають роль місцевого самоврядування у становленні та реформуванні системи територіальної організації державної влади в Україні, забезпечення органами місцевого самоврядування прав людини. Цікавим є аналіз організації місцевого самоврядування в Києві з урахуванням особливостей столичного статусу.

Початок XXI століття супроводжується активізацією досліджень муніципально-правової проблематики. Так, у 2001 р. світ побачив перший в Україні підручник з "Муніципального права України" за редакцією В. Ф. Погорілка і О. Ф. Фрицького1. У виданні всебічно висвітлені питання як загальної теорії муніципального права (предмет, методи, джерела, система тощо), так і окремих його інститутів. Аналізуються основні теорії походження місцевого самоврядування, висвітлюється процес становлення наукових уявлень про місцеве самоврядування як у вітчизняній, так і у світовій політико-правовій думці. Значну увагу приділено особливостям правового статусу територіальних громад як основи місцевого самоврядування в Україні. Розкрито статус представницьких органів місцевого самоврядування, сільських, селищних та міських голів, виконавчих органів місцевого самоврядування, органів місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим. Належну увагу приділено проблемам розвитку місцевого самоврядування у столиці України — місті-герої Києві, та місті Севастополі. Докладно розглянуто муніципальні асоціації, міжнародні зв'язки органів місцевого самоврядування в Україні, основні міжнародні стандарти місцевого самоврядування.

На початку 2003 р. вийшов навчальний посібник "Муніципальне право України", підготовлений В. В. Кравченком і М. В. Пітциком2. У цьому посібнику викладено знання про теоретичні, правові, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування, досліджується статус територіальних громад та інших суб'єктів системи місцевого самоврядування, по суті вперше ставляться питання щодо відповідальності у муніципальному праві. За участю цих же авторів підготовлено й перший в Україні навчальний посібник з муніципального менеджменту3.

У 2003 р. вийшла монографія П. А. Трачука "Участь громадян у місцевому самоврядуванні"4, в якій висвітлено актуальні теоретичні та практичні проблеми участі громадян України в місцевому самоврядуванні, розкрито основоположні принципи участі громадян України у місцевому самоврядуванні, описано концептуальні проблеми становлення і розвитку муніципальної влади в Україні. Значну увагу приділено аналізу прав і свобод людини й громадянина, а також механізму їх реалізації у місцевому самоврядуванні.

У 2005 р. на книжкових полицях з'явивися навчальний посібник "Муніципальне право України. Концептуальні та організаційно-правові питання", написаний М. І. Корнієнком, де висвітлено концептуальні проблеми місцевого самоврядування в Україні через призму становлення муніципального права як галузі права, науки та навчальної дисципліни1.

Конституцією України вперше у вітчизняній історії визнається, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада. Природним є й підвищений науковий інтерес до проблематики статусу даного унікального феномена сучасного конституційного будівництва і права. Але в юридичній літературі вивчення феномена територіальної громади, незважаючи на наявність великої кількості публікацій, на жаль, має епізодичний, фрагментарний характер. Однією з перший в Україні усвідомила перспективність наукових пошуків у даному напрямі Н. І. Руда, якою ще на початку 90-х років було підготовлено ряд наукових праць, присвячених актуальним питанням статусу територіальної громади.

Комплексному дослідженню системно-функціональних характеристик територіальної громади присвятив серію наукових праць професор М. О Баймуратов, який по суті перший в Україні звернув увагу на феноменологію муніципальної влади, територіального колективу та прав людини. У його фундаментальному за своєю глибиною монографічному дослідженні "Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні, яке написане у співавторстві із знаним дослідником проблем місцевого самоврядування В. А. Григор'євим, досліджуються актуальні проблеми становлення й розвитку публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні, аналізуються концептуально-конституційні аспекти цього процесу, розглядається суб'єктно-об'єктний склад муніципальної влади в Україні.

Конституційно-правові проблеми статусу територіальної громади в Україні на сучасному етапі розкриваються також у ряді наукових праць О. В. Батанова3. У підготовлених ним двох монографічних дослідженнях висвітлюється процес становлення наукових уявлень про територіальну громаду як у вітчизняній, так і у світовій політико-правовій думці, розкриваються поняття та ознаки територіальних громад, здійснено класифікацію цих соціальних спільностей, подано характеристику їх функцій і повноважень, основних об'єктів і форм діяльності. Значну увагу приділено концептуальним проблемам відповідальності в механізмі функціонування територіальних громад.

Актуальні проблеми місцевого самоврядування також розглядаються на регіональних, всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях, які провадяться під егідою Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України, Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Національної Академії державного управління при Президентові України, Асоціації міст України та громад, Одеської національної юридичної академії, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Донецького інституту економі-ко-правових досліджень НАН України, Фонду ім. Фрідріха Еберта (Німеччина), Науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем (м. Київ), Міжнародного інституту урбаністики та регіонального розвитку тощо. Ідеї та пропозиції, висловлені учасниками конференцій, значною мірою використовуються при розробці конституційно-проектних робіт і нормативно-правових актів з питань місцевого самоврядування. Однак форуми не можуть вирішити всі сучасні проблеми муніципального права.

Автори навчального посібника " Коммунальное право Украины" називають такі завдання науки комунального (муніципального) права на сучасному етапі: а) розкриття місця і ролі місцевого самоврядування в конституційній системі держави; б) розробка проблеми підвищення ефективності діяльності, прогнозування розвитку місцевого самоврядування в процесі подальшого розширення демократичних процесів у нашому суспільстві; в) розробка концепції розвитку правової політики, освіти і культури у сфері місцевого самоврядування; г) вивчення та узагальнення зарубіжного й вітчизняного досвіду місцевого самоврядування, сприяння інтеграції наук про місцеве самоврядування.

Однією з актуальних проблем державознавчої науки, на думку деяких учених, є визначення оптимального співвідношення між законодавчим і місцевим рівнями нормативно-правового регулювання у сфері місцевого самоврядування.

Інші автори назрілим і невідкладним у сфері систематизації законодавства про місцеве самоврядування вважають прийняття кодексу законів про вибори, який би на певних загальних засадах визначив зміст відповідних процесів при дії різних виборчих систем у процесі проведення виборів депутатів до органів місцевого самоврядування: мажоритарної, пропорційної, змішаної. Також науковці виходять з того, що в умовах муніципальної (комунальної) реформи першочерговим питанням теорії та практики конституційного будівництва є формування системи законодавства про місцеве самоврядування: законів про адміністративно-територіальний устрій, про комунальну власність та ін.

Однак множинність і фрагментарність окремих законів, їх вузька тематика — істотний недолік законодавства, який набиратиме явності в міру розвитку та ускладнення відносин у галузі місцевого самоврядування. Тому, на думку ряду науковців, доцільно ці принципові вимоги щодо формування системи законодавчих актів про місцеве самоврядування розвинути, конкретизувати й закріпити в єдиному систематизованому законодавчому акті, а саме: створити Муніципальний кодекс України2. Вважається, що такий акт регулюватиме значну сферу муніципальних відносин. Як підсумок вдосконалення законодавства кодифікований акт стане єдиним, внутрішньо цілісним документом, який включатиме в себе як перевірені життям, суспільною практикою діючі норми, так і інші правила, зумовлені динамікою муніципального життя. Слід зазначити, що такого роду пропозиції знаходять свою підтримку серед сучасних політичних лідерів Української держави. Зокрема, на доцільність і перспективність прийняття єдиного зводу законів про місцеве самоврядування — Муніципального кодексу України, звертає увагу Голова Верховної Ради України В. М. Литвин.

Таким чином, можна констатувати, що протягом останнього десятиріччя відбувався досить інтенсивний і стабільний розвиток науки муніципального права. З прийняттям Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з початком проведення широкомасштабної муніципальної реформи робота дослідників помітно активізувалася.

Так, за період з 1993 по 2005 pp. у галузі юриспруденції було захищено понад ЗО кандидатських і одна докторська дисертації з актуальних проблем місцевого самоврядування.

Робить спроби поставити на наукову основу вивчення процесів розвитку самоврядування Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України як державна організація, головною метою якої є науково-методична підтримка суб'єктів системи самоврядування. При Фонді створена група (понад 50 чоловік) наукових експертів з числа фахівців з різних галузей знань — економістів, правознавців, соціальних психологів тощо, які на замовлення Фонду виконують роботи для органів місцевого самоврядування. Експерти цієї організації надають консультації депутатам і працівникам місцевих рад, встановлюють контакти зі спорідненими зарубіжними організаціями, в планах Фонду — організація навчання відповідальних працівників і депутатів місцевих рад з найактуальніших питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування, проведення конкретних соціологічних досліджень відповідних проблем тощо.

Варто ще зазначити, що у 2001 р. при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Н АН України створено Центр місцевого самоврядування. Метою його діяльності є сприяння розвитку законодавства у сфері місцевого самоврядування та формуванню наукової школи місцевого самоврядування України;

зміцнення співробітництва з вітчизняними і міжнародними організаціями, які займаються науковими дослідженнями та практичним застосуванням місцевого самоврядування; популяризація ідей місцевого самоврядування тощо. Основними напрямами діяльності Центру є участь у законопроектній діяльності, підготовка проектів статутів територіальних громад, положень про органи самоорганізації населення, інших нормативних актів місцевого самоврядування. Так, за час існування Центру його співробітниками підготовлено проект Типового положення про органи самоорганізації в місті Києві, концепція Статуту територіальної громади міста Києва та безпосередньо проект Статуту територіальної громади міста Києва, який покладено в основу Статуту територіальної громади міста Києва, прийнятого Київською міською радою 28 березня 2002 р.

Окрім того, науковими осередками досліджень проблем місцевого самоврядування в Україні є Одеська національна юридична академія, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, Академія муніципального управління тощо. Успішно сприяє розвитку науки муніципального права, визначає основні напрями науково-прикладних досліджень, шляхи реалізації їхніх результатів Координаційна рада з питань місцевого самоврядування при Президентові України, а також Міжвідомча комісія з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України. Нові горизонти співпраці науки і держави відкриваються з утворенням Національної ради з питань державного будівництва, місцевого самоврядування і регіонального розвитку.