Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 29.1. Підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса

Нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:

1) якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця або це приміщення не відповідає встановленим цим

Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення;

2) якщо приватний нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса або розмір страхової суми не відповідає вимогам цього Закону, - до усунення цих недоліків, але не більше 30 днів з дня виявлення цього порушення;

3) якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів);

4) у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини (не більше як один тиждень);

5) у разі заміщення приватного нотаріуса в порядку, передбаченому цим Законом, - на строк такого заміщення;

6) у разі неподання інформації приватним нотаріусом органам та особам, зазначеним у частинах п'ятій - восьмій, десятій статті 8 цього Закону, - до усунення цієї обставини;

7) у разі обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;

8) Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.

Приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо).

Про зупинення нотаріальної діяльності на строк більше одного тижня приватний нотаріус зобов'язаний не пізніше ніж за один робочий день до дня зупинення нотаріальної діяльності письмово повідомити Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі із зазначенням причин та строку відсутності.

У частині 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" передбачено випадки зупинення нотаріальної діяльності, що застосовується до приватного нотаріуса як захід дисциплінарної відповідальності. Слід зауважити, що зупинення нотаріальної діяльності, незалежно від підстав його застосування, має тимчасовий характер. За сутністю даний захід дисциплінарної відповідальності, так само як і припинення нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 30 Закону України "Про нотаріат"), є обмеженням права особи на здійснення діяльності нотаріуса, тоді як позбавленням вказаного права є такий захід, як анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"). Тобто в разі зупинення діяльності особа зберігає правовий статус нотаріуса, але тимчасово не має права здійснювати професійну діяльність. З огляду на це зупинення нотаріальної діяльності за відсутності заміщення не супроводжується абсолютною забороною на вчинення нотаріальних дій (див. коментар до ст. 292 Закону України "Про нотаріат"). При цьому в особи зберігається можливість відновлення обмеженого права.

У пункті 1 ч. І зазначеної статті передбачено зупинення нотаріальної діяльності, якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця або це приміщення не відповідає встановленим цим Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення. Така норма є необхідною з огляду на встановлені законом вимоги до робочого місця приватного нотаріуса (див. коментар до ст. 25 Закону України "Про нотаріат"). При цьому, враховуючи зазначені положення, порушенням з боку приватного нотаріуса визнається як невідповідність приміщення визначеним вимогам, так і відсутність такого приміщення взагалі. Нотаріусу надається до шістдесяти днів з дня виявлення порушень для приведення приміщення у відповідність до встановлених вимог або для знаходження приміщення, де буде розміщатися робоче місце. В останньому випадку приміщення також повинно відповідати визначеним законом критеріям.

Викликає інтерес в даному контексті ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 року у справі № К-31744/10, якою залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій. У цій справі розглядалося питання зупинення професійної діяльності приватного нотаріуса з підстав розташування його робочого місця вище другого поверху житлового будинку. Цей факт був виявлений під час проведення перевірки, хоча на момент початку нотаріальної діяльності вимоги законодавства щодо розташування робочого місця нотаріуса не вище другого поверху була відсутня. Суди всіх трьох інстанцій дотримувалися правової позиції, згідно з якою відповідальність приватного нотаріуса у вигляді зупинення нотаріальної діяльності не може настати тільки з підстав відсутності у нього для облаштування робочого місця приміщення в житловому будинку без дотримання умов поверховості. Вищий адміністративний суд України з цього приводу зазначив, що невідповідність вимогам Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням за критеріями поверховості приміщення, в якому розташоване робоче місце нотаріуса, не тягне за собою наслідків зупинення приватної нотаріальної діяльності, оскільки таких підстав Закон України "Про нотаріат" не передбачає.

У пункті 2 цієї ж норми визначено, що нотаріальна діяльність зупиняється, у разі якщо приватний нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса або розмір страхової суми не відповідає вимогам цього Закону, - до усунення цих недоліків, але не більше 30 днів з дня виявлення цього порушення. Heyкладення нотаріусом договору страхування означає відсутність гарантованого законом відшкодування шкоди у випадку її завдання незаконними діями нотаріуса (детально це питання розкрито в коментарі до ст. 28 Закону України "Про нотаріат"). Тому, якщо приватний нотаріус не уклав такий договір, до нього застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, а саме - зупинення професійної діяльності. Ця норма виявляється справедливою з точки зору забезпечення нею прав та законних інтересів осіб, які звертаються до нотаріуса. Вона послідовно продовжує вимоги ст. 28 Закону України "Про нотаріат", де встановлено обов'язок нотаріуса укласти договір страхування ще до початку здійснення нотаріальної діяльності. Варто зазначити, що зупинення діяльності застосовується і в разі закінчення строку такого договору, оскільки в останньому випадку також має місце фактична відсутність договору страхування, а також якщо розмір страхової суми становить менше ста п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати (ст. 28 Закону

України "Про нотаріат"). Для усунення таких порушень приватному нотаріусу надається строк не більше тридцяти днів, що обчислюється з дня виявлення недоліків.

Зупинення нотаріальної діяльності також відбувається у випадку неодноразового порушення приватним нотаріусом правил нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів) (п. З ч. 1 ст. 29' Закону України "Про нотаріат"). Правила нотаріального діловодства становлять невід'ємну частину нотаріальної діяльності, а їх дотримання є важливою складовою кожної нотаріальної процедури (див. коментар до ст. 14 Закону України "Про нотаріат"). Норма передбачає обов'язкове проходження нотаріусом підвищення кваліфікації (п. 7 Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів). Підвищення професійного рівня є одним з обов'язків нотаріуса, який повинен виконуватися протягом усього періоду здійснення нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 5 Закону України "Про нотаріат"). У випадку ж виявлення неодноразових порушень правил ведення діловодства нотаріус зобов'язаний пройти підвищення кваліфікації. Важливо звернути увагу на законодавчу термінологію, зокрема, поняття "підвищення професійного рівня" та "підвищення кваліфікації". Під поняттям "рівень" розуміється сходинка, досягнута у розвитку чого-небудь, якісний стан, ступінь цього розвитку1, а "кваліфікація" означає ступінь підготовленості до якого-небудь виду праці2. Поняття "підвищення" розкривається через значення дієслово "підвищити", що означає посилити, збільшити3. Таким чином, підвищення професійного рівня можна розглядати як розвиток знань нотаріуса, тоді як, говорячи про кваліфікацію, слід мати на увазі питання готовності до здійснення професійної діяльності. З цього випливає, що у разі неодноразового порушення нотаріусом Правил ведення нотаріального діловодства йдеться про необхідність підвищення підготовки особи для подальшого зайняття нотаріальною діяльністю. Для проходження підвищення кваліфікації нотаріусу надається строк, що не може становити більше двох тижнів. Про початок перебігу цього строку в законі не вказується, але було б логічним вважати, що він обраховується з дня, коли були виявлені зазначені порушення.

У наведеній нормі йдеться про порушення Правил ведення нотаріального діловодства як підставу зупинення нотаріальної діяльності. Зі змісту статті випливає: визначення, що саме є порушеннями Правил, залишається на розсуд особи, яка здійснює перевірку нотаріальної діяльності. Формулювання "неодноразове порушення" означає вчинення порушень більше одного разу. З огляду на це здається правомірним висновок, що виявлення двох і більше порушень Правил діловодства визнається законодавцем справедливою підставою для зупинення нотаріальної діяльності з обов'язковим підвищенням нотаріусом кваліфікації. Разом з тим, на нашу думку, питання кваліфікації нотаріуса не можна розглядати лише з точки зору виконання ним Правил діловодства, а необхідним є у першу чергу дослідження правильності вчинення ним нотаріальних процедур, дотримання вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та інших нормативно-правових актів, наявності фактів порушення прав та інтересів осіб, які звернулися до нотаріуса. У випадку ж виявлення порушень Правил діловодства доцільним є зобов'язання нотаріуса усунути недоліки, здійснення роз'яснення щодо правильного порядку ведення нотаріального діловодства. Зупинення професійної діяльності як санкція за порушення Правил виглядає справедливою лише у випадку вчинення нотаріусом систематичних і грубих порушень (наприклад, незаповнення реєстру для реєстрації нотаріальних дій тощо), перелік яких повинен міститися у законодавстві. На даний час це питання врегульоване недостатньо і залишає можливість застосування суб'єктивного підходу до його розуміння. Наприклад, якщо розглянути навіть незначне, але неодноразове порушення Правил діловодства в розумінні порушення нотаріусом чинного законодавства, такі факти можуть виявитися підставою анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"). Слід також вказати на обґрунтованість поширення цього положення також на державних нотаріусів у випадку виявлення фактів вчинення ними подібних порушень. Останнє здається можливим у разі внесення відповідних змін до ст. 29і Закону України "Про нотаріат".

У пункті 4 ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" передбачено зупинення нотаріальної діяльності у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства -до усунення цієї обставини (не більше як один тиждень). Йдеться про порушення під час перевірки нотаріальної діяльності. Така норма випливає з ч. 2 п. 3.4 Порядку перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, де зазначено, що у визначений строк проведення перевірки нотаріус зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до режиму роботи, створити належні умови для проведення перевірки, надати комісії всі необхідні документи та відомості, а також, у разі потреби, усні та письмові пояснення з питань, що стосуються предмета проведення перевірки (див. коментар до ст. 33 Закону України "Про нотаріат"). Такі порушення можуть об'єктивно розцінюватися як перешкоджання проведенню перевірки. З огляду на це положення вказаної норми сприяють належному виконанню встановленого порядку здійснення перевірки і унеможливлюють вчинення зловживань з боку нотаріуса. Водночас визначена санкція стосується тільки відмови у наданні нотаріусом документів і не може застосовуватися у випадку, наприклад, відсутності нотаріуса на робочому місця або відмови надавати пояснення, що також є порушенням порядку проведення перевірки. У такому разі ця норма потребує деяких доповнень. Так, відповідно до положень п. 3.5 Порядку перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства відсутність нотаріуса на робочому місці на час перевірки без поважних причин, крім пов'язаних зі станом здоров'я, є ухиленням від перевірки. Ухилення нотаріуса від перевірки або відмова від надання необхідних документів на вимогу членів комісії є підставою для застосування заходів реагування, передбачених чинним законодавством. Разом з тим у чинному законодавстві не міститься норм, які б передбачали можливість застосування санкцій за ухилення нотаріуса від проведення перевірки, що здається неправильним.

Зупинення нотаріальної діяльності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" є можливим виключно у випадку необґрунтованої відмови нотаріуса. У разі, наприклад, відмови нотаріуса надати документи, які не стосуються предмета перевірки, цей захід юридичної відповідальності застосовуватися не може. Зупинення професійної діяльності з наведеної підстави передбачає надання нотаріусу строку не більше одного тижня для усунення цієї обставини (тобто за цей строк нотаріус повинен надати уповноваженому органу всі відповідні документи). Обрахунок строку в даному випадку, на нашу думку, слід починати з дня зупинення діяльності.

Важливо, що питання правомірності дослідження при перевірці відповідних відомостей і документів є ключовим у разі застосування до нотаріуса заходу зупинення діяльності. Наприклад, згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2008 року у справі № К-12599/07 зупинено приватну нотаріальну діяльність нотаріуса, який відмовився надати комісії, що прибула для проведення комплексної перевірки, запитувані документи. При цьому нотаріус звернув увагу на те, що обласне управління юстиції має право адміністративного контролю, тобто контролю за виконанням нотаріусом професійних обов'язків по організації діяльності, а не законності нотаріальних актів, вважаючи, що Правила здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків суперечать Закону. Такі дії нотаріуса були визнані неправомірними всіма судовими інстанціями.

Ще однією підставою зупинення нотаріальної діяльності є заміщення приватного нотаріуса. У цьому разі нотаріальна діяльність зупиняється на строк такого заміщення (п. 5 ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат"). Слід зазначити, що інститут заміщення приватного нотаріуса нерозривно пов'язаний із зупиненням нотаріальної діяльності, оскільки заміщення здійснюється тільки на період зупинення діяльності (див. коментар до ст. 29 Закону України "Про нотаріат"). Поряд із цим зі змісту положень п. 5 ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" випливає, що зупинення діяльності триває на час дії заміщення нотаріуса. Таке формулювання викликає суттєві заперечення, оскільки за сутністю заміщення є похідним від зупинення, а не навпаки. Тому правомірно говорити про те, що заміщення нотаріуса встановлюється на час зупинення нотаріальної діяльності, тобто спочатку має місце факт зупинення нотаріальної діяльності, а після цього встановлюється заміщення приватного нотаріуса. Отже, нелогічним здається положення, згідно з яким зупинення діяльності триває протягом заміщення. Більше того, законодавчо встановлено автоматичне (навіть дострокове) припинення правовідносин заміщення, що безпосередньо пов'язується з припиненням підстав зупинення нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 29 Закону України "Про нотаріат"). З огляду на це зазначена норма закону здається змістовно неточною.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" у разі ненадання інформації приватним нотаріусом органам та особам, зазначеним у частинах п'ятій - восьмій, десятій статті 8 цього Закону, нотаріальна діяльність зупиняється до усунення цієї обставини. У наведеній нормі йдеться про інформацію, яка становить предмет нотаріальної таємниці. У частинах 5-8 та 10 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" встановлено перелік суб'єктів, які мають право отримувати таку інформацію. У цьому разі має місце правомірне використання нотаріусом відомостей, які входять до предмета нотаріальної таємниці (див. коментар до ст. 8 Закону України "Про нотаріат"). З огляду на це відмова нотаріуса надати таку інформацію є незаконною, тому тягне за собою застосування до нього заходу дисциплінарного стягнення. Строк зупинення нотаріальної діяльності законом не визначений і триває до усунення порушень, тобто до моменту надання приватним нотаріусом відповідних відомостей. Обчислення строку, на нашу думку, необхідно починати з моменту зупинення нотаріальної діяльності. Варто зазначити доцільність поширення положень цієї норми також на державних нотаріусів у разі вчинення ними подібних порушень, що виявляється можливим шляхом внесення відповідних змін до законодавчого формулювання даної статті.

У пункті 7 ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється у разі обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності. Це положення закону пов'язане із встановленою забороною нотаріусу займатися будь-якою оплачуваною діяльністю, крім викладацької, наукової і творчої (див. коментар до ст. З Закону України "Про нотаріат"). Варто звернути увагу на використання у статті виразу "обрання нотаріуса на посаду", що з точки зору загальновизнаного змісту дієслова "обрати" не охоплює всіх випадків порушення нотаріусом ч. 2 ст. З Закону України "Про нотаріат". Так, дієслово "обрати" означає виділити голосуванням для виконання яких-небудь обов'язків1. Важливо також і те, що згідно з п. 6 ст. 30 цього ж Закону підставою припинення нотаріальної діяльності є призначення приватного нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності. Дієслово "призначити" означає поставити, направити на яку-небудь посаду, роботу і т. д. Як бачимо, має місце неузгодженість законодавчих норм з цього питання: зупинення нотаріальної діяльності відбувається у разі обрання нотаріуса на відповідну посаду (що передбачає голосування), а припинення нотаріальної діяльності можливе лише у випадку призначення нотаріуса на таку посаду. У такому разі здається необхідним внести певні зміни у формулювання закону, зокрема, використовувати замість виразу "обрання на посаду" та "призначення на посаду" вираз "зайняття нотаріусом посади". Таким чином, застосування норми логічно не пов'язувалося б з тим, яким чином особа отримала посаду, і передбачало б лише встановлення самого факту зайняття нею відповідної посади. Крім того, порушення встановлених обмежень щодо зайняття нотаріусом певною діяльністю не завжди означає перебування особи на певній посаді. Наприклад, у разі заснування юридичної особи нотаріусом, що безпосередньо порушує вимоги ч. 2 ст. З Закону України "Про нотаріат", нотаріус стає учасником юридичної особи, що само по собі не є посадою, тому з цієї підстави неможливим здається застосування до нотаріуса заходів зупинення і припинення нотаріальної діяльності. Разом з тим відповідно до положень під п. ж п. 2 ч. 1 Закону України "Про нотаріат" однією з підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 2 ст. З цього Закону. З огляду на це у разі порушень вказаних вимог закону до особи можливо застосувати такий захід дисциплінарної відповідальності, як анулювання свідоцтва, що є підставою припинення нотаріальної діяльності (п. 2 ст. 30 Закону України "Про нотаріат"). Але, враховуючи, що у статтях 29і та 30 Закону України "Про нотаріат" передбачено окремі норми, які мають на меті застосування до нотаріуса зупинення і припинення діяльності в разі порушення ним вимог ч. 2 ст. З Закону, доцільно використовувати в них формулювання "зайняття нотаріусом посади або інше порушення ним ч. 2 ст. З Закону України "Про нотаріат".

Варто звернути увагу на те, що у цій нормі не встановлено строку зупинення нотаріальної діяльності, тому можна вважати, що в цьому разі зупинення триває доти, доки нотаріусом не усунуто порушення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" зупинення нотаріальної діяльності застосовується до приватного нотаріуса, якщо Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю-до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців. У даному випадку зупинення нотаріальної діяльності триває протягом строку вирішення питання анулювання свідоцтва (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"). У випадку анулювання свідоцтва нотаріальна діяльність припиняється (див. коментар до ст. 30 Закону України "Про нотаріат").

Слід зазначити, що обчислення вищенаведених строків відбувається з урахуванням положень глави 18 Цивільного кодексу України "Визначення та обчислення строків". Зокрема, згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Враховуючи це, початком перебігу строку зупинення діяльності є день, наступний за подією, з якою пов'язується зупинення діяльності (наприклад, виявлення порушення). Поряд із цим фактичне зупинення нотаріусом нотаріальної діяльності може відбуватися в інший день. Відповідно до ч. 4 ст. 292 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус зобов'язаний зупинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про тимчасове зупинення його нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 292 Закону України "Про нотаріат"). День закінчення строку зупинення нотаріальної діяльності визначається з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 5 зазначеної норми, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У частині 2 ст. 29і Закону України "Про нотаріат" встановлено, що приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо). У вказаній нормі йдеться про добровільне зупинення нотаріусом власної професійної діяльності (наприклад, на період відпустки тощо). Важливо, що у разі зупинення діяльності (навіть добровільного) на строк, що перевищує один місяць, приватний нотаріус зобов'язаний укласти договір про заміщення (див. коментар до ст. 29 Закону України "Про нотаріат"). Зупинений нотаріальної діяльності на строк більше двох місяців протягом одного календарного року може здійснюватися нотаріусом за наявності поважних причин. У такому разі нотаріус зобов'язаний надати відповідному управлінню юстиції копії документів, що підтверджують обґрунтованість зупинення діяльності на вказаний строк. Відповідно до ч. З ст. 29і Закону України "Про нотаріат" про зупинення нотаріальної діяльності на строк більше одного тижня приватний нотаріус зобов'язаний не пізніше ніж за один робочий день до дня зупинення нотаріальної діяльності письмово повідомити Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі із зазначенням причин та строку відсутності.

Зупинення нотаріусом професійної діяльності за власним бажанням здійснюється таким чином:

- якщо строк зупинення менше одного тижня - без будь-якого попередження управління юстиції;

- на строк від одного тижня до одного місяця - з попереднім письмовим попередженням управління юстиції (не пізніше ніж за один робочий день до зупинення);

- на строк від одного до двох місяців-з попереднім письмовим попередженням управління юстиції (не пізніше ніж за один робочий день до зупинення) та з обов'язковим укладенням договору про заміщення;

- на строк більше двох місяців - з попереднім письмовим попередженням управління юстиції (не пізніше ніж за один робочий день до зупинення), з обов'язковим укладенням договору про заміщення та з наданням документального підтвердження поважності причин зупинення діяльності.

У випадку зупинений нотаріальної діяльності за власним бажанням нотаріуса законодавством не передбачено видачу наказу управління юстиції про таке зупинення, а достатнім є повідомлення нотаріусом управління про зупинення діяльності (у разі необхідності) або фактичне зупинення діяльності (у випадках, коли повідомляти управління не потрібно).

Варто зауважити, що зупинення нотаріальної діяльності у вигляді заходу юридичної відповідальності має негативні наслідки для приватного нотаріуса навіть у разі поновлення нотаріальної діяльності. Так, нотаріус, діяльність якого зупинялась через вчинення ним певних порушень, не може бути керівником стажування (див. коментар до ст. 13 Закону України "Про нотаріат"). Важливо, що наведені негативні наслідки настають лише у випадку поновлення нотаріальної діяльності після її зупинення. Судовій практиці відомий випадок, коли інформацію, викладену в листі управління юстиції про неможливість приватного нотаріуса бути керівником стажування у зв'язку з тим, що його робота зупинялася за допущені порушення законодавства (а саме - невідповідність робочого місця встановленим вимогам), було розцінено як недостовірну і таку, що порочить честь, гідність та ділову репутацію нотаріуса (рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.07.2010 року у справі № 2-1000/10). Разом з тим Апеляційний суд Чернігівської області рішенням від 03.09.2010 року скасував вказане рішення суду першої інстанції та вказав, що, аналізуючи зміст зазначеного листа у сукупності з обставинами справи, наведене в ньому висловлювання не містить ознак умислу на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а є критичною оцінкою недоліків, що мали місце в роботі позивача як приватного нотаріуса.

Останнє ж не завжди передбачає відновлення права на зайняття нотаріальною діяльністю. Наприклад, відповідно до п. З ст. 30 Закону України "Про нотаріат" неусунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 29і цього Закону (тобто у разі невідповідності робочого місця встановленим вимогам, а також у випадку порушення щодо укладення договору страхування), є підставою припинення нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 30 Закону України "Про нотаріат"). Важливо, що припинення нотаріальної діяльності є правовим наслідком неусунення будь-якого порушення, передбаченого в ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат". Так, згідно з п. 7 ст. 30 цього ж Закону нотаріальна діяльність припиняється у разі невиконання приватним нотаріусом наказу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі про зупинення його нотаріальної діяльності, за винятком випадків оскарження приватним нотаріусом такого наказу (див. коментар до ст. 30 Закону України "Про нотаріат"). У наказі про зупинення нотаріальної діяльності зазначається виявлене порушення, сам факт зупинення діяльності з цієї підстави, строк, наданий нотаріусу для усунення порушення, тощо. У зазначеному пункті йдеться про невиконання нотаріусом наказу в цілому, таким чином, неусунення приватним нотаріусом виявленого порушення протягом наданого для цього строку можна розуміти як невиконання приписів наказу, тобто підставу припинення нотаріальної діяльності. Формулювання вказаної норми слід визнати доволі загальним та таким, що потребує уточнення. Зокрема, враховуючи, що у ст. 30 Закону України "Про нотаріат" передбачено окремим пунктом таку підставу припинення діяльності, як неусунення нотаріусом порушень, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 29і цього Закону, доцільним здається визначити в цьому ж пункті, що підставою припинення нотаріальної діяльності є неусунення будь-якого з порушень, передбачених в ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат", у строк, визначений у наказі про зупинення нотаріальної діяльності.