Для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном опікуна.
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки.
Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна передбачає здійснення опису спадкового майна і передачу його на зберігання, що не являють собою окремих нотаріальних дій, а є складовими частинами однієї нотаріальної дії - вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (див. коментар до ст. 60 Закону України "Про нотаріат").
Згідно з під п. 3.1 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України опис спадкового майна проводиться за участю заінтересованих осіб (за бажанням) і не менше ніж двох свідків. У підпункті 3.2 п. З гл. 9 розд. II цього ж Порядку зазначається, що присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов'язковою. Таким чином, обов'язково необхідною при проведенні опису майна є особиста присутність нотаріуса (або посадової особи органу місцевого самоврядування), виконавця заповіту (у разі наявності) та двох свідків. Присутність всіх інших заінтересованих осіб допускається за їх бажанням.
В окремих випадках, під час складання опису дозволяється присутність також інших осіб, які не є заінтересованими особами. Так, згідно з під п. 3.4 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата праці спеціалістів (експертів, оцінювачів) здійснюється спадкоємцями.
Опис спадкового майна здійснюється шляхом складення акта опису. Відповідно до п. 2 ч. І методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29.01.2009 року, після одержання заяви та вжиття всіх необхідних попередніх заходів нотаріус зобов'язаний прибути за місцезнаходженням майна для складання акта опису спадкового майна. Форма акта наводиться в додатку № 4 до вказаних рекомендацій. Згідно з під п. 3.3 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в акті опису мають бути зазначені:
- дата та час складання акта опису, а також прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;
- найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;
- дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справу, про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;
- прізвище, ім'я, по батькові, адреса, а в необхідних випадках - місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі;
- прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця, дата його смерті, місце відкриття спадщини та місцезнаходження спадкового майна;
- відомості про спадкоємців;
- відомості про те, чи було опечатано приміщення до прибуття нотаріуса і ким, стан пломб та печаток, якщо приміщення опечатано;
- опис спадкового майна з детальною характеристикою кожної речі окремо (колір, вага, номінал, розмір, сорт, марка, рік випуску, а для іноземної валюти - купюра, її номінал, вартість за курсом Національного банку України тощо) та визначення їх вартості з урахуванням відсотка зносу.
Важливим є питання визначення вартості спадкового майна. У пункті 2 ч. І методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя зазначається, що встановлення вартості описаних речей (з урахуванням зносу) провадиться спільно нотаріусом та особами, які беруть участь в описі спадкового майна, за діючими цінами. Нерухоме майно оцінюється виходячи з ринкової вартості такого майна. Забороняється визначати лише загальну вартість майна без оцінки та детальної характеристики кожної речі окремо. Якщо визначити вартість окремої речі неможливо або спадкоємці заперечують проти визначеної нотаріусом та особами, які беруть участь в описі, вартості, спадкоємці мають право запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Відповідно до під п. 3.4 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата праці спеціалістів (експертів, оцінювачів) здійснюється спадкоємцями. Слід зазначити, що участь оцінювачів чи експертів у здійсненні оцінки спадкового майна є дуже важливою з точки зору об'єктивності відображення реальної вартості майна в акті опису. Зокрема, для оцінки такого майна, як вироби з дорогоцінних металів, меблі, книги, нерухоме майно, часто необхідними є спеціальні знання щодо наявних ринкових цін тощо. Крім того, вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінне каміння потребує попереднього експертного дослідження щодо визначення виду металу чи каміння тощо. З огляду на це, на нашу думку, під час проведення опису спадкового майна варто залучати експертів чи оцінювачів. Важливо, що акт опису спадкового майна є документом, в якому відображається перелік наявного спадкового майна, а також зазначається його вартість. З огляду на це у випадку зникнення (наприклад, викрадення) вказаного майна або його частини саме за допомогою відомостей, викладених в акті опису, можна буде встановити факт втрати майна, його опис і розмір завданої шкоди.
Як і під час вчинення будь-яких інших нотаріальних дій, нотаріус не може описати спадкове майно, якщо спадкоємці не дійшли згоди, зокрема, у разі наявності спорів щодо його вартості. Так, згідно з п. 2 ч. І методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя спір між спадкоємцями щодо визнання речей цінними вирішується в судовому порядку. При цьому згідно з п. 1 ч. І зазначених рекомендацій свідки в оцінюванні майна участі не беруть. Згідно з під п. 3.5 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.
Відповідно до під п. 3.6 п. З гл. 9 розд. II Порядку до акта опису включається все майно, яке є в будинку (квартирі) померлого. У методичних рекомендаціях щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя з цього приводу вказується, що нотаріус зобов'язаний включити до акта опису все майно, що знаходиться в житловому будинку (квартирі, кімнаті, іншому приміщенні тощо), який належав померлому. Опису підлягає все майно спадкодавця, у тому числі особисті речі, а також предмети його професійної діяльності (наприклад, музичні інструменти музиканта, медичні інструменти лікаря тощо). Слід зазначити, що вжиття заходів до охорони спадкового майна може здійснюватися не тільки в будинку чи квартирі померлого, але й в будь-якому іншому приміщенні (наприклад, гаражі тощо). З огляду на це формулювання, що міститься в методичних рекомендаціях, виглядає більш точним. Разом з тим вжиття заходів щодо охорони спадкового майна може бути здійснене не тільки в приміщенні, яке належить померлому на праві власності. Наприклад, у разі наявності у спадкоємця банківського сейфу закон не забороняє вчиняти вказану нотаріальну дію у приміщенні банківської установи і здійснювати опис майна, що знаходиться у сейфі.
Важливо, що опис спадкового майна передбачає занесення до акта опису відомостей про абсолютно все наявне в місці вчинення нотаріальної дії майно. Згідно з під п. 3.7 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису. Таким чином, під час проведення опису не допускається вилучення певного майна будь-якими особами. До акта опису заноситься все майно, а вилучення будь-яких об'єктів з акта здійснюється виключно на підставі рішення суду. Згідно з п. 2 ч. І методичних рекомендацій у разі одержання нотаріусом рішення суду про виключення майна з акта опису спадкового майна на цьому акті робиться спеціальний напис, у якому зазначаються реквізити документа, на підставі якого майно вилучено з акта опису, перелік вилучених предметів. Напис скріплюється підписом та печаткою нотаріуса. Копія рішення суду додається до матеріалів спадкової справи. Крім того, згідно з п. 2 ч. І методичних рекомендацій до акта опису необхідно заносити Й інші зауваження та заяви осіб, які присутні при проведенні опису (наприклад, про відсутність деяких речей, які до останнього часу були, а на час проведення опису їх немає, тощо).
Відповідно до під п. 3.8 п. З гл. 9 розд. П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожний раз опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення. У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи. Важливо, що вчиненням цієї нотаріальної дії передбачено проведення опису майна і передачу його на зберігання. Таким чином, нотаріальна дія є вчиненою з моменту здійснення обох зазначених дій. Так, відповідно до підпунктів 3.10-3.12 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Усі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та охоронцем, якому передано на зберігання спадкове майно. Один примірник акта опису видається охоронцю спадкового майна. Отже, підписання акта опису спадкового майна вже передбачає наявність його охоронця. У такому разі вжиття заходів до охорони спадкового майна здійснюється у певній послідовності:
- здійснення опису майна;
- передача майна на зберігання;
- підписання акта опису.
Таким чином, важливим етапом вчинення цієї нотаріальної дії є призначення охоронця спадкового майна. Згідно з під п. 4.1 п. 4 гл. 9 розд. П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України охоронцем спадкового майна може бути призначено осіб з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місцеперебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.
Варто зауважити, що в окремих випадках закон зобов'язує призначити охоронцем спадкового майна конкретну особу. Так, згідно з положеннями ст. 1284 Цивільного кодексу України, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що спадкується за законом. Таким чином, спадкоємці за законом мають право виразити волю щодо призначення охоронця лише того майна, що спадкується за законом. Охорона майна, заповіданого спадкодавцем за заповітом, може здійснюватися тільки виконавцем заповіту, якого призначив заповідач.
При цьому важливо, що виконавець заповіту має право відмовитись від здійснення своїх повноважень (ч. 1 ст. 1295 Цивільного кодексу України). З огляду на пряму вказівку в ч. 1 ст. 1284 Цивільного кодексу України про призначення виконавця заповіту спадкодавцем, можна дійти висновку, що в разі його відмови від повноважень і призначення іншого виконавця спадкоємцями або нотаріусом новий виконавець не обов'язково повинен бути призначений охоронцем спадкового майна.
Відповідно до положень під п. 3.9 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у кінці акта опису зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи. Як випливає з цієї норми, вона встановлює вимоги щодо зазначення в акті опису відомостей відносно охоронця майна - фізичної особи. Поряд із цим закон не забороняє призначення охоронцем і юридичної особи. Більше того, якщо заповідач призначив виконавцем заповіту юридичну особу, що прямо передбачено в ч. 1 ст. 1286 Цивільного кодексу України, вказана юридична особа повинна бути призначена охоронцем майна. У такому разі спадкове майно передається уповноваженому представнику цієї особи (наприклад, керівнику), а в акті опису вказується найменування, місцезнаходження, код юридичної особи та всі вказані в під п. 3.9 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відомості щодо її представника.
Важливо, що згідно з ч. З ст. 61 Закону України "Про нотаріат" хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки. Таким чином, особа, яка прийняла на зберігання майно, може нести кримінальну відповідальність (ст. 197 Кримінального кодексу України "Порушення обов'язків щодо охорони майна"), а також цивільну відповідальність (за фактом завдання шкоди).
Слід також зазначити, що ч. З ст. 61 Закону України "Про нотаріат" сформульовано неточно. Зокрема, формулювання "розтрата або приховування спадкового майна" не знайшло свого відображення в Кримінальному кодексі, де вказується на "невиконання або неналежне виконання обов'язків особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна". У цьому випадку важливим є узгодження норм зазначених законодавчих актів, а саме - шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про нотаріат".
Передача спадкового майна на зберігання здійснюється нотаріусом після складання опису. Важливо, що особи, яким передається на зберігання майно, мають право на одержання винагороди за його зберігання (див. коментар до ст. 62 Закону України "Про нотаріат").
Відповідно до ч. 1 ст. 1285 Цивільного кодексу України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Слід звернути увагу на те, що договір на управління спадщиною укладається з третьою особою тільки у разі відсутності спадкоємця або виконавця заповіту. Варто зауважити, що в ч. 2 ст. 61 Закону України "Про нотаріат" вказується на декілька підстав укладення договору управління майном, а саме:
- якщо в складі спадкового майна є майно, що потребує управління;
- у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями.
При цьому нотаріус призначає хранителя, а посадова особа органу місцевого самоврядування - опікуна майна. Згідно з ч. 2 зазначеної статті особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
У підпункті 9.1 п. 9 гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що договір на управління спадщиною укладається на підставі заяви. Зразок договору наводиться в додатку № 5 до методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя. При цьому в п. 4 ч. І рекомендацій зазначається, що управитель спадкового майна не може відчужувати спадкове майно.
Відповідно до під п. 9.3 п. З гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України текст договору викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору). Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Інформація про укладення договору на управління спадщиною заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною. При укладенні зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності). Необхідно зазначити, що укладення договору на управління спадщиною не є нотаріальною дією, а здійснюється в рамках вчинення іншої нотаріальної дії - вжиття заходів до охорони спадкового майна.
У частині 2 ст. 1285 Цивільного кодексу України визначено, що повноваження на управління спадковим майном надаються особі до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Тому у разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору. У разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини ніким із спадкоємців, а також відмови від її прийняття укладений договір на управління спадщиною діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.
Слід також зазначити, що згідно з ч. З ст. 1285 Цивільного кодексу України особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень. Крім того, така особа несе кримінальну та матеріальну відповідальність у разі невиконання чи неналежного виконання наданих повноважень та у випадку завдання шкоди.
Слід звернути увагу на здійснення опису і передачу на зберігання окремих видів майна. Це питання врегульовано у п. 5 гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, складання окремого опису передбачається щодо таких видів майна:
- вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ;
- золото, платина, срібло, метали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби із срібла, монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом;
- цінні рукописи, літературні твори, листи тощо, що мають історичне та наукове значення, включаються до акта опису та передаються на зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних організацій (інститут, музей тощо) у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом виявлені грошові суми (цінні папери), що залишилися після померлого, вони вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція. Квитанція підшивається до спадкової справи. Зберігання спадкового майна в депозиті нотаріуса чи банківської установи здійснюється за рахунок спадкоємців.
Ордени, медалі, нагрудні знаки, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються у сім'ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі (ст. 18 Закону України "Про державні нагороди України"). При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятки історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.
Крім того, згідно з п. 6 гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають ніякої цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису такі речі, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини. Якщо серед спадкового майна виявляться продукти харчування, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводиться без участі спадкоємців, продукти харчування довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Передавання проводиться за окремим актом, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник організації, яким передані продукти харчування.
У пункті 8 гл. 9 розд. II Порядку вказано, що коли вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред'являють майно для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в необхідних випадках - фінансовий орган або прокурора. У такому випадку можна побачити прояв особливого правового статусу нотаріуса, який, з одного боку, є представником держави, а з другого - не володіє владними повноваженнями (див. коментар до ст. З Закону України "Про нотаріат"). Саме це зумовлює той факт, що нотаріус не має права вимагати пред'явлення майна для здійснення опису та прийняття будь-яких інших рішень, обов'язкових до виконання. При цьому важко погодитись із розумінням цього нотаріального акта як такого, що в суді не оскаржується, оскільки має лише проміжний характер та безпосереднім чином не впливає на права та обов'язки учасників нотаріального процесу. Так, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна безпосереднім чином стосується збереження цілісності майна, що входить до складу спадщини, таким чином, забезпечує здійснення прав та інтересів спадкоємців. Неможливість вчинення такої нотаріальної дії може тягти за собою порушення вказаних прав, наприклад у разі зникнення певної частини спадкового майна тощо. Крім того, законом не забороняється звернення до суду з позовом про зобов'язання нотаріуса вчинити заходи щодо охорони спадкового майна в разі зловживання останнім і неправомірної відмови від вчинення цієї нотаріальної дії.
Слід зазначити, що згідно з п. 2 ч. І Методичних рекомендацій після підписання акта опису про вчинену нотаріальну дію робиться запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на всіх примірниках актів опису. Якщо опис спадкового майна проводився декілька днів, датою вчинення нотаріальної дії (реєстрації її у реєстрі) є останній день проведення опису. Отже, вжиття заходів до охорони спадкового майна слід вважати вчиненою нотаріальною дією після підписання акта опису спадкового майна. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, на нашу думку, записуються відомості щодо всіх учасників нотаріальної дії (свідків, спадкоємців тощо), а в графі "зміст нотаріальної дії" зазначається, яких вжито заходів щодо охорони спадкового майна із зазначенням адреси майна. Важливо також, що викладення акта опису спадкового майна здійснюється без використання нотаріальних бланків.
Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна
Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна
ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі
Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом
Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом
ГЛАВА 8. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ