Теорія держави і права - Кириченко В.М. - 4. Функції права та його соціальна цінність

Право займає основне, найважливіше місце в усій системі соціа­льного впливу на життя особи, держави та суспільства. Завдяки своїм властивостям та регулятивним якостям право є регулятором суспіль­них відносин, сприяє правильному поєднанню інтересів особи, держа­ви і суспільства в цілому. За його допомогою забезпечується загаль­ний і стабільний порядок у суспільних відносинах.

Завдяки праву досягається відповідність та точність у самому змісті суспільних відносин, закріплюються найважливіші норми і принципи моралі, перетворюючи їх на загальнообов'язкові, встанов­лені та гарантовані державою правила поведінки.

Право забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливо­сті, визначає межі дозволених і заборонених дій.

Право є засобом захисту прав і законних інтересів людини, пе­решкоджає незаконним втручанням у сферу її особистої правомірної діяльності. На правовій основі формується громадянське суспільство, усі протиріччя, що виникають у суспільстві, повинні вирішуватися виключно на основі права.

Право є важливим засобом врегулювання міжнародних і міжна­ціональних стосунків, наявних в суспільстві конфліктів, забезпечення стабільності та громадського порядку в державі.

Цінність права полягає і в тому, що його зміст завжди є показ­ником рівня цивілізованості суспільства. У праві закріплений історич­ний досвід певного народу, його досягнення в різних галузях життя, ставлення держави до особистості.

Соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціа­льнонормативного регулювання відображається в його функціях. У юридичній науці, під функцією права, розуміють або соціальне приз­начення права, або напрями його правового впливу на суспільні від­носини, або і те й інше разом.

Розкриваючи зміст будьякої функції права, необхідно постійно мати на увазі, що вони:

1) характеризують основні напрями впливу права на суспільні від­носини;

2) тісно взаємодіють з функціями держави, оскільки право не­від'ємне від держави і не може впливати на суспільні відносини всупереч функціям держави;

3) відображають найбільш істотні, головні риси права і спрямовані на вирішення конкретних завдань правового регулювання, що стоять перед суспільством та державою на конкретному етапі їх розвитку;

4) реалізуються шляхом встановлення міри дозволеної чи заборо­неної поведінки, закріплення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів права;

5) розкривають безпосередній зв'язок між сутністю права та реаль­ними суспільними відносинами, на які впливає право.

У реальному житті функції права не існують ізольовано одна від одної, вони тісно взаємопов'язані, тобто складають багаторівневу сис­тему функцій права.

Функція права — це основні напрями впливу права на сус­пільні відносини, що відображають його сутність і соціальне при­значення у суспільстві, а також способи організації суспільних ві­дносин.

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальноюридичні.

Загальносоціальні функції права — це напрями взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми та змісту. До загальносоціальних функцій права включають:

1) гуманістичну — право охороняє та захищає права людства, на­роду, людини;

2) організаційноуправлінську — право забезпечує можливості окремих суб'єктів щодо вирішення певних економічних і соціа­льних проблем;

3) виховну — право сприяє становленню людини, як правослухняного члена громадянського суспільства, виховує у неї зразки правомірної поведінки;

4) інформаційну (комунікаційну) — право інформує людей про волю законодавця;

5) оціночноорієнтаційну — поведінка людей оцінюється з точки зору законів держави, вказує на безконфліктні, соціальнодопустимі шляхи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

6) гносеологічну (пізнавальну) — право само виступає як джере­ло знань.

Спеціальноюридичні функції права — це напрями суто правового впливу на суспільні відносини.

До спеціальноюридичних функцій права належать:

1) регулятивна — це функція, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки су­б'єктів в тих чи інших галузях права;

2) охоронна — це функція, яка спрямована на захист відповідної системи суспільних відносин шляхом усунення соціально шкід­ливих і небезпечних діянь людей та їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.

Регулятивна й охоронна функції тісно пов'язані між собою. Охоронна функція права покликала забезпечити нормальну дію регу­лятивної функції.