Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 9.7.5. Перевірка цивільної право- та дієздатності юридичної особи

Щодо правоздатності та дієздатності юридичних осіб, то в ст. 44 Закону цьому питанню приділена незначна увага, яка має бути компенсована нормами матеріального права. Цьому питанню було присвячено і багато наукових робіт, серед яких слід виділити роботи, які присвячені юридичним особам в нотаріальному процесі140.

У Законі встановлено, що при перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. На цьому перевірка завершується, але вчені вже підіймали питання про те, що для деяких видів підприємницької діяльності потребуються ліцензії або патенти і можливість вчинення нотаріального провадження без відповідних документів до останнього часу не регламентована у законодавстві про нотаріат. Крім того, банки до останнього часу були обмежені у правах щодо будь-якої діяльності, крім фінансової. Тому питання про перевід права власності на іпотечне майно від боржників до банківських установ з подальшою його реалізацією представляється незаконним, оскільки така діяльність не є фінансовою. Тому крім безпосередніх документів, що пов'язані з реєстрацією юридичної особи, нотаріуси мають досліджувати правовий статус юридичної особи на предмет можливості вчиняти ті чи інші правочини згідно вимог законодавства.

У зв'язку з наведеним вважаємо некоректною позицію Мін'юсту, висловлену у листі № 19-41-34 від 24.01. 2001 р. Так, Мін'юст дає роз'яснення, що "права та обов'язки юридичних осіб передбачаються в установчих документах. На наш погляд, перелік цих прав не завжди є вичерпним. Тобто в юридичних осіб можуть виникати й інші права та обов'язки, прямо не передбачені установчими документами, але при умові, що вони не суперечать чинному законодавству і цілям діяльності даної юридичної особи"142. Дійсно, права та обов'язки юридичної особи виникають і встановлюються на підставі закону або договору та діє принцип цивільного права щодо свободи договору, але Мін'юст не може висловлювати свою правову позицію в листах з таким формулюваннями як: "На наш погляд,...". Мін'юст є органом державної виконавчої влади, тому має діяти відповідно до вимог законодавства, а не висловлювати міркування та тлумачити закон.

При вчиненні нотаріальної дії та перевірці правоздатності юридичної особи нотаріус має враховувати положення ч. 2 ст. 91 ЦК щодо обмеження правоздатності юридичної особи судом. Власник-юридична особа може бути позбавлена однієї із своїх правомочностей щодо належного йому майна на підставі рішення суду. Наприклад, таким рішенням може бути ухвала суду про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рахунки цієї юридичної особи або встановлена заборона вчиняти певні дії, наприклад, щодо поширення певного виду продукції тощо.

Сучасна практика вказує на те, що нотаріуси, в основному реєструють обмеження у правах на відчуження певних об'єктів, за звичай, нерухомих. Але нотаріусам не надаються відомості про те, що певним суб'єктам-юридичним особам забороняється вчиняти певні дії. Така неузгодженість у діяльності суддів та нотаріусів призводить до того, що ухвала суду про заборону вчинення юридичними особами певних дій не фіксується нотаріусом, а юридична особа скориставшись цим звертається до нотаріусів і посвідчує договір купівлі-продажу. Помилка полягає в тому, що нотаріуси мають реєструвати не тільки арешти на майно, а й будь-які обмеження у правах юридичних осіб.

Сьогодні дуже актуальними є питання виконання судових рішень, оскільки доволі часто боржники намагаються навіть після відкриття виконавчого провадження будь-яким чином відчужити майно або за фіктивним договором передати майно близьким родичам, знайомим тощо. Тому доцільно ставити питання про те, що боржник до повного виконання судового рішення має бути обмежений у праві на відчуження цінного майна, за рахунок якого має бути покритий борг, що спонукатиме до добровільного виконання зобов'язань і саме таке обмеження у правоздатності юридичної особи має реєструватися нотаріусами у електронному реєстрі правового статусу осіб. При реалізації даної пропозиції боржник не зможе продати не тільки виявлене, а й приховане, навіть в інших регіонах України майно. Отже, такий захід має стимулювати боржника до своєчасного і повного виконання боргових зобов'язань та застерегти можливість відчуження належного йому майна на підставі фіктивних договорів.