Цивільне право - Майданик P.A. - 9. Наукові школи цивільного права в Україні

Поняття і значення школи цивільного права

Напрями наукового юридичного пошуку прийнято виділяти залежно від того, в чому полягає і яким чином обґрунтовується сутність права. Напрями вивчення цивілістики за цим критерієм прийнято називати школами цивільного (приватного) права.

Термін "наукова школа" нерідко використовують з прив'язкою до певного регіону. У цьому розумінні зазвичай виділяють київську, харківську, львівську та інші цивілістичні школи. В такому випадку швидше йдеться про сукупність наукових шкіл певного регіону, а не про певну, конкретну юридичну школу. Поділ наукових шкіл за регіональною ознакою не відповідає вимогам вирізняльного критерію наукової школи. Школа не може бути "харківською", чи "київською", оскільки "... школи створюють вчені, а не регіони чи вузи. У науці школа - це коли є сукупність ідей, автор і провайдер цих ідей і люди, які їх поділяють і прагнуть розвивати".

В українській науці цивільного права значення наукових шкіл полягає в тому, що вони засновані на вітчизняній цивілістичній доктрині, законодавстві, судовій, іншій правозастосовчій практиці, що загалом реально впливає на концептуальні засади цивілістики в Україні.

Основні школи цивільного права

В теорії права не існує єдиної точки зору щодо розуміння права, його соціальної сутності, що зумовлено різними чинниками (методологічними, культурологічними, історичними тощо).

У літературі всі підходи до розуміння права прийнято поділяти на групи. Найбільш поширеним є поділ праворозуміння на вузьке та широке.

Представники вузького розуміння права (моністи, легісти) вважають право системою правил поведінки, тоді як прихильники широкого розуміння права (плюралісти, юридисти) - як щось відмінне від правил поведінки, наприклад, свободу особистості, емоції суб'єкта тощо.

Зміст вузького розуміння права полягає в тому, що право - це сукупність правил, які регулюють суспільні відносини. Однак це не просто правила - це юридично оформлені, тобто прийняті або санкціоновані державою правила. Тому право складається з норм поведінки, порушення яких впорядковано карається санкціями, що накладаються суспільством через впорядковані процедури.

Зміст широкого розуміння права грунтується на тезі, що право - це щось інше ніж юридична норма, правило поведінки. Залежно від напряму у межах широкого розуміння права правом можуть виступати психологічна реакція, реальні суспільні відносини, суб'єктивне право тощо. Прихильники такого підходу до права розмежовують закон і право як правило, останнє збігається з іншими суспільними інститутами (наприклад, правосвідомість, правовідносини тощо).

До основних теорій, які ґрунтуються на вузькому розумінні права, зазвичай відносять: історичну школу права, юридичний позитивізм, "чисту" теорію права Г. Кельзена, нормативне розуміння права.

Широкий (плюралістичний) підхід до розуміння права охоплює соціологічні, природно-правові, психологічні та інтегративні школи (концепції, теорії) права.

Значною мірою схожа класифікація застосовується в науці цивільного права.

До основних юридичних шкіл цивільного права може бути віднесено концепції юридичного позитивізму (нормативізму), історичну школу, природного права, психологічну, соціологічну і цивілізацій ну (культурологічну) школи права.

Розвиток вітчизняної цивілістики завжди відбувався у руслі світових тенденцій цивільного права, які розрізнялися залежно від особливостей відповідного історичного періоду розвитку юридичної науки.

Характерною особливістю цих тенденцій у XIX ст. - на початку XX ст. була боротьба двох наукових шкіл в юриспруденції - школи природного права та історичної школи права.