Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Нотаріальна процедура посвідчення заповітів

Оскільки законом передбачено, що заповіт повинен посвідчуватися в нотаріальному порядку, автори вважають необхідним приділити особливу увагу нотаріальній процедурі посвідчення заповітів.

Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Але дане положення істотно впливає на порядок діяльності нотаріусів, які повинні посвідчувати вчинені ними дії на спеціальних нотаріальних бланках, які за допомогою технічних засобів гарантують достовірність вчинених нотаріальних дій. З аналізу ст. 1248 ЦК не випливає висновок, що при написанні заповідачем власноручного заповіту треба користуватися спеціальними бланками, тобто нотаріальними. Тому така умова-не може вважатися обов'язковою.

Зокрема, про викладення заповіту на бланку свідчить ч. 2 ст. 1248 ЦК, яка визначає, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У такому випадку нотаріус може вчинити запис на нотаріальних бланках.

Але заповіт має бути вголос прочитано заповідачем і підписано ним.

На практиці така ситуація має місце, коли нотаріус посвідчує заповіт за місцем проживання заповідача, якщо останній через стан здоров'я не може з'явитись до нотаріуса. Але часто трапляється визнання заповітів недійсними, тому нотаріусам для забезпечення на майбутнє достовірності складеного та посвідченого заповіту, якщо виникне питання про його оспорювання в суді, доцільно його фіксувати за допомогою, наприклад, диктофону, на який може бути записано заповіт зі слів заповідача, а далі нотаріус у присутності заповідача цей текст заповіту перенесе на нотаріальний бланк власноручно чи за допомогою загальноприйнятого технічного засобу, яким може бути персональний комп'ютер нотаріуса.

За допомогою диктофону на касету може бути зроблено запис заповіту, який було зі слів заповідача записано нотаріусом та прочитано вголос заповідачеві, роз'яснення нотаріусом суті та наслідків заповіту і відповідь заповідача на такі роз'яснення про те, що суть заповіту йому зрозуміла, зрозумілі й наслідки, права та обов'язки. Таку дискету або касету в присутності заповідача доцільно запечатати у конверт, який заповідач повинен декілька разів підписати та зберігати в архіві нотаріуса разом із другим примірником заповіту. Про наявність такої дискети (касети) слід зазначити у посвідчувальному написі. Така пропозиція авторів зумовлена необхідністю гарантувати на майбутнє права як заповідача, так і нотаріуса. Вона є обґрунтованою також виходячи з положень нового ЦПК, де ч. 2 ст. 57 передбачено такі нові засоби доказування, як звуко-, відеозаписи. Тобто у випадку виникнення спору про визнання заповіту недійсним нотаріус зможе подати суду як доказ дискету (касету) із записом заповіту заповідача. Можна процес посвідчення заповіту фіксувати за допомогою відеомагнітофону на відеокасету. Але така процедура, на нашу думку, для надання їй офіційного значення та виходячи з принципу єдиної нотаріальної форми повинна бути законодавчо закріплена. У цьому контексті слід погодитись з Я. Панталієнко, яка зазначає, що варто на законодавчому рівні закріпити обов'язок нотаріуса зачитувати вголос учасникам зміст правочину з метою найскрупульознішого відстоювання відповідності бажаного правочину тому, який реально, письмово викладено учасниками цивільних відносин.

Вважаємо також, що нотаріус вправі за заявою громадянина і на підставі ст. 4 Закону України "Про нотаріат" скласти проект заповіту.

Головною у цьому випадку є умова, що такий заповіт має бути власноручно підписаний і виготовлений у двох примірниках, оскільки один оригінал заповіту обов'язково має зберігатися в архіві нотаріальної контори, а інший після посвідчення передаватися заповідачу.

Вважається також, що, якщо особою заповіт складено з істотними формальними недоліками, тобто з порушенням умов ст. 1247 ЦК, нотаріус може відмовити у його прийнятті до виправлення таких недоліків. Якщо в заповіті, складеному особисто заповідачем, зазначено незаконні вимоги до спадкоємців, які істотно обмежують їх правоздатність, нотаріус також має відмовити у посвідченні такого заповіту.

Вимога прочитання заповіту заповідачем, якщо заповіт записувався нотаріусом або проект якого ним складався, є істотною та необхідною, але її важко контролювати. Тому при майбутньому аналізі правовідносин буде застосовуватися правило, що в разі існування підпису на документі презюмується, що особа його читала. У тому разі, коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, крім особистого підпису заповідача на документі мають стояти підписи двох свідків (ст. 1253 ЦК).

Процес посвідчення заповіту особою, яка має фізичні вали або за станом здоров'я не може власноручно підписати складений нею заповіт, регламентовано ч. 2 ст. 1247, ч. 4 ст. 207 ЦК України. За частиною 4 ст. 207 ЦК, якщо заповідач у зв'язку з хворобою або через фізичну ваду не може підписати заповіт власноручно, за його дорученням текст заповіту у його присутності підписує інша особа. Зокрема, така особа не може бути зацікавлена у посвідченні заповіту, вона має володіти повною дієздатністю тощо. Крім того, таку особу слід попереджати про неможливість розголошення відомостей про факт складання заповіту та його зміст.

Особистий підпис заповідача - це водночас персоніфікація документа та обставина, яка свідчить про волевиявлення заповідача на момент його підписання. Особистий підпис заповідача може також свідчити і про стан, у якому він перебував на момент підписання документа, оскільки експертизою може бути встановлено відмінність між підписом у звичайному стані та підписом під впливом наркотичних або інших сторонніх факторів.