Облік у зарубіжних країнах - Воронко Р.М. - 8.1. Види зобов'язань та їх оцінна

8.1. Види зобов'язань та їх оцінна

Зобов'язання визначають як теперішню заборгованість підприємства, яка виникає в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, спричинить вибуття з підприємства ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання включають заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, яка виникає внаслідок здійснення різних угод.

Іншими словами, зобов'язання - це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства, які мають вищий пріоритет порівняно з вимогам власників (Активи - Зобов'язання = Капітал).

Зобов'язання можуть виникати в результаті юридичного договору (наприклад, зобов'язання перед банком щодо повернення отриманого кредиту) або добровільного рішення здійснити заходи, які підвищують рейтинг підприємства (наприклад, зобов'язання усувати несправності продукції навіть після закінчення гарантійних термінів експлуатації).

Загальним правилом обліку зобов'язань є те, що вони реєструються тільки тоді, коли по них виникає заборгованість. Зобов'язання, які підлягають виконанню в майбутньому (наприклад, зобов'язання підприємства виплачувати працівнику $2,000 в місяць), не вважаються заборгованістю і в обліку не відображаються.

Зобов'язання розглядаються як кредиторська заборгованість, якщо вони:

мають місце в теперішньому часі і є наслідком минулих подій (придбання товарів, отримання кредиту банку тощо);

пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства;

мають визначений термін виконання (проте, конкретна дата може бути невідома).

Залежно від порядку визначення сум заборгованості зобов'язання поділяють на:

фактичні (дійсні) - величина таких зобов'язань відома з договорів, контрактів, рахунків та інших документів, які їх підтверджують (заборгованість постачальникам за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності та послуги, за векселями виданими, за дивідендами до виплати, за нарахованою зарплатою, за отриманими авансами тощо);

умовні (майбутні) - це зобов'язання, точна сума яких може бути визначена лише з настанням певної дати (заборгованість по податку на прибуток, податку на майно, оплаті відпусток тощо).

Залежно від термінів погашення зобов'язання поділяються на:

короткострокові (поточні) - це зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж року (з дати складання річного балансу) або одного операційного циклу незалежно від його тривалості;

довгострокові (непоточні) - це зобов'язання, термін погашення яких складає більше одного року або операційного циклу.

В окремих країнах залежно від термінів погашення зобов'язання можуть поділятися на Інші групи. Так, наприклад, у Франції за даною ознакою виділяють зобов'язання з терміном погашення: один рік, від двох до п'яти років; більше п'яти років.

Найголовнішою відмінністю короткострокових зобов'язань від довгострокових є те, що їх погашення вимагає використання тих ресурсів, які за відсутності зобов'язань могли б бути використані у поточній діяльності підприємства. До короткострокових зобов'язань відносять: короткострокові кредити банків та інші позики; частина довгострокових зобов'язань, що підлягає погашенню протягом року з дати складання балансу; торговельна кредиторська заборгованість; короткострокові векселі видані; заборгованість з оплати праці та інших нарахованих витрат; нараховані податки; > дивіденди до виплати; нараховані непередбачені (потенційні) зобов'язання, одержані аванси, інші поточні зобов'язання.

Зобов'язання визнається у бухгалтерському балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та відбудеться вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди. Загалом, зобов'язання оцінюється сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів чи послуг, які необхідно надати для погашення заборгованості.

Зобов'язання оцінюються згідно з принципом собівартості за номінальною вартістю, яка вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. За короткостроковими зобов'язаннями величина дисконту є незначною і кредиторська заборгованість може бути відображена за номінальною вартістю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. За довгостроковими зобов'язаннями сума дисконту в більшості випадків є суттєвою. Тому договірні платежі за відсотками і погашенням довгострокової заборгованості повинні бути дисконтовані.