Облік у зарубіжних країнах - Воронко Р.М. - 8.4. Облік розрахунків з персоналом та зобов'язань по заробітній платі

Короткострокові зобов'язання можуть виникати у зв'язку з короткостроковими виплатами працівникам, які повинні бути сплачені в повному обсязі на протязі дванадцяти місяців після надання працівниками послуг підприємству. Сюди відносяться виплати як грошового, так і не грошового характеру. Грошові виплати включають заробітну плату працівникам і внески на соціальне забезпечення, компенсації за відсутність працівника (оплачувана щорічна відпустка та тимчасова відсутність), участь у прибутку та премії тощо. Не грошові виплати передбачають медичне обслуговування, отримання безкоштовних чи пільгових товарів або послуг, надання житла тощо. Короткострокові зобов'язання за такими виплатами складають значну частину пасивів підприємства і відображаються за сумою заборгованості працівникам, без застосування при їх оцінці дисконтування.

Загальні вимоги щодо обліку виплат працівникам та відображення інформації про них у фінансовій звітності розкриваються у МСБО 19 "Виплати працівникам".

Система обліку заробітної плати і пов'язаних з нею платежів знаходиться лід суворим контролем та вимагає значних витрат праці облікових працівників і регулярного інформування відповідних фінансових органів.

В бухгалтерському обліку відображаються три види зобов'язань, пов'язаних з оплатою праці:

заборгованість з виплати заробітної плати;

заборгованість з податків, що утримуються із заробітної плати;

заборгованість з інших утримань із заробітної плати.

Заборгованість з виплати заробітної плати виникає по нарахованій за звітній період оплаті праці, яка ще не виплачена працівникам. Заробітна плата робітникам нараховується, виходячи з погодинної ставки або відрядного виробітку. Оплата праці службовців здійснюється за встановленими окладами (місячними або річними).

Мінімальні розміри заробітної плати, порядок оплати за понаднормові роботи, види та розміри утримань із заробітної плати й відрахувань на соціальні потреби, а також інші умови оплати праці визначаються законодавчими актами кожної окремої країни.

Так, зокрема у США федеральним Законом про справедливі умови праці визначено, що власник повинен оплачувати понаднормові години роботи (понад 40 годин у тиждень, або 8 годин у день) з розрахунку встановленої погодинної ставки, збільшеної не менше ніж у 1,5 рази. В доповнення до федерального законодавства укладаються угоди з профспілковими організаціями, в яких узгоджуються умови оплати прані за роботу у вихідні і святкові дні (у подвійному розмірі), збільшені коефіцієнти оплати праці за понаднормові години роботи, порядок приймання і звільнення з роботи тощо.

Принципи організації бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю оплати праці на підприємстві повинні забезпечити правильний підрахунок відпрацьованого часу та виробітку, точне і своєчасне нарахування заробітної плати, здійснення необхідних утримань та відрахувань, пов'язаних із заробітною платою, контроль за величиною витрат на оплату праці, своєчасне складання І подання податковим органам необхідних звітів.

Нарахована персоналу заробітна плата включається у витрати підприємства і відображається на рахунку "Витрати на оплату праці" ("Витрати на персонал"). Цей рахунок може мати рахунки другого порядку за видами витрат на оплату праці (заробітна плата основна, оплачувана відпустка, премії, додаткові винагороди, витрати на соціальне страхування і т.д.). Такий порядок обліку витрат на оплату праці має місце на підприємствах, які здійснюють облік за елементами витрат.

У випадку обліку витрат на функціональній основі, витрати на оплату праці відображаються на різних рахунках, залежно від функцій, які виконують працівники. Так нарахована заробітна плата робітникам виробничих цехів підприємства може бути відображена на рахунку "Виробництво", іншому персоналу цехів - на рахунку "Виробничі накладні витрати", працівникам, які займаються збутом продукції - на рахунку "Витрати на збут", адміністративно-управлінському персоналу - на рахунку "Адміністративні витрати".

Для обліку заборгованості і розрахунків з працівниками підприємства використовують рахунок "Заробітна плата до виплати" "Розрахунки з персоналом").

На рахунку "Витрати на оплату праці" відображається повна сума витрат, пов'язаних з використанням робочої сили (валова заробітна плата), а на рахунку "Заробітна плата до виплати" - чиста заробітна плата, тобто суми, які повинні бути виплачені працівникам після всіх можливих утримань із заробітної плати.

Утримання із зарплати і нарахування на заробітну плату поділяються на дві групи:

відрахування і податки, які повинен сплачувати працівник;

обов'язкові нарахування, пов'язані з фондом заробітної плати, які підлягають сплаті роботодавцем.

Види та розміри утримань із заробітної плати та нарахувань на неї, як зазначалося вище, регулюються законодавством кожної країни (прибутковий податок, відрахування на соціальне страхування тощо) та контрактними обов'язками підприємства (відрахування профспілковим організаціям, на пенсійні програми тощо). Окремі утримання здійснюються на добровільній основі за дорученням самих працівників (на добровільне страхування життя, медичне страхування, погашення позик, благодійні внески тощо).

Наприклад, згідно із законодавством у США із заробітної плати утримують: федеральний прибутковий податок; прибутковий податок штату; федеральні внески на соціальне страхування, які використовуються на пенсійне забезпечення, допомогу в разі непрацездатності та медичне обслуговування.

На федеральний прибутковий податок припадає основна частина утримань із заробітної плати працівників. Сума податку, яка утримується із заробітної плати працівника, розраховується за таблицями оподаткування, складеними податковою службою відповідно до чинного законодавства. Цей податок стягується пропорційно до величини заробітної плати, тому сума його залежить від заробітку і. наявності у працівника пільг щодо сплати податку. У США визначається неоподатковуваний прибутковим податком мінімум доходів громадян, і розмір прибуткового податку залежить від величини доходу, сімейного статусу (одинокі громадяни, одружені громадяни, які складають окремі чи спільну податкову декларацію тощо) та ін. При цьому більшість громадян зобов'язана складати річну податкову декларацію.

Окремими штатами введено також обов'язкове утримання і перерахування прибуткового податку штату. Порядок утримання прибуткового податку штату такий самий, як і федерального прибуткового податку, але в більшості штатів ставки його відрізняються.

Наприкінці кожного року роботодавець складає на кожного працівника і подає у відповідні установи Декларації про заробітну плату і податки за минулий рік, в яких відображає: загальну суму заробітної плати; суму доходів, на які нараховуються обов'язкові відрахування на соціальне страхування; суму утриманого прибуткового податку; суму обов'язкових відрахувань на соціальне страхування, утриманих із заробітної плати працівника.

У західноєвропейських країнах прибутковий податок утримується протягом року за прогресивною шкалою і ставки його коливаються від 10,5 до 70 %. Наприкінці року проводиться остаточний розрахунок прибуткового податку.

У Японії прибутковий податок стягується за ставками, які коливаються в межах від 10 до 50 %. При сплаті цього податку працівникам надаються значні пільги: від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування, додаткові податкові пільги мають багатодітні родини тощо.

Обов'язкові відрахування з фонду заробітної плати, які відносяться на витрати роботодавця, включають: відрахування на соціальне страхування, у федеральний фонд зайнятості, у фонд зайнятості штату.

Порядок формування коштів на обов'язкове соціальне страхування у США регулюється федеральним Законом про соціальне забезпечення. Ці кошти утворюються в однакових розмірах за рахунок обов'язкових утримань із заробітної плати працівника та відрахувань на заробітну плату за рахунок роботодавця. Для відрахувань на обов'язкове соціальне страхування з 1 січня 1986 р. було встановлено ставку 7,15 % для перших $42,000, отриманих кожним працівником протягом року (ці ставки можуть змінюватись).

Для здійснення компенсаційних виплат тимчасово безробітним громадянам, які гарантовані у США Федеральним законом про зайнятість, роботодавці повинні здійснювати обов'язкові відрахування до фонду зайнятості у розмірі 3,4 % з перших $6,000, які зароблені кожним окремим працівником протягом року (ці ставки можуть змінюватись). Федеральна програма забезпечення зайнятості включає зведені разом і узагальнені програми забезпечення зайнятості усіх штатів, тому із загальної суми відрахувань (3,4%), як правило 2,7 % припадають на частку фонду зайнятості штату і лише 0,7 % перераховуються до федерального фонду зайнятості.

Профспілкові внески, залежно від штату, можуть бути або обов'язковими, або добровільними.

Незалежно від того, з якою метою здійснюються утримання із заробітної плати працівників і нарахування на фонд заробітної плати, роботодавець зобов'язаний перерахувати ці суми відповідним державним органам, фондам або організаціям. А в період між утриманням і нарахуванням коштів та їх перерахуванням, роботодавець повинен відобразити ці суми як короткострокові зобов'язання.

Наприклад, має місце така інформація про нарахування заробітної плати працівникам корпорації "Стрінг" (США) і пов'язані з нею утримання та нарахування за звітний місяць (в $):

1) Нарахована заробітна плата 80,000

2) Утримано із заробітної плати:

- прибутковий податок 16,500

- профспілкові внески 350

- на обов'язкове соціальне страхування (7,15%) 5,720 Разом утримано: 22,570

3) Чиста заробітна плата до виплати 57,430 Нарахування на фонд заробітної плати:

- на обов'язкове соціальне страхування (80,000 х 7,15%) 5,720

- у федеральний фонд зайнятості (80,000 х 0,7 %) 560

- у фонд зайнятості штату (80,000 x 2,7%) 2,160

Витрати і зобов'язання, пов'язані із заробітною платою, будуть відображені записами:

нарахування заробітної плати:

Витрати на оплату праці (Витрати на персонал) 80,000

Прибутковий податок до стати 16,500

Профспілкові внески до сплати 350

Утримання на обов'язкове соціальне страхування до сплати 5,720

Заробітна плата до виплати 57,430

нарахування на фонд заробітної плати:

Витрати на сплату обов'язкових відрахувань із фонду заробітної плати (Витрати на соціальні заходи) 8/40

Відрахування на обов'язкове соціальне страхування до сплати 5,720

Відрахування до федерального фонду зайнятості до сплати 560

Відрахування до фонду зайнятості штату до сплати 2,160

Таким чином, по кредиту рахунка "Заробітна плата до виплати" відображається чиста сума зобов'язання з виплати заробітної плата після всіх утримань ($57,430).

Для західноєвропейських країн характерний дещо інший порядок обліку зобов'язань із заробітної плати, який передбачає відображення повної суми нарахованої заробітної плати по кредиту рахунка "Розрахунки з персоналом". А утримання із заробітної плати показують по дебету рахунка "Розрахунки з персоналом" і кредиту різних рахунків, на яких ведеться облік цих утримань.

Виплата заробітної плати, в більшості випадків здійснюється шляхом перерахування коштів на особові рахунки працівників підприємства.. В обліку це відображається записом:

Заробітна плата до виплати 57,430

Грошові кошти 57,430

Зобов'язання, які пов'язані з компенсаціями працівникам за відсутність на роботі, полягають у забезпеченні нарахування і виплати коштів за час відпустки, хвороби та нетривалої непрацездатності тощо. Забезпечуються такі виплати шляхом систематичного накопичення коштів для компенсацій за відсутність.

Наприклад, якщо працівник може одержати щорічну двотижневу оплачувану відпустку, то це означає, що вартість двох тижнів відпустки повинна бути розподілена у вигляді витрат на протязі часу у році, коли працівник знаходиться на роботі. Оскільки у році 52 тижні, із яких два тижні працівник відсутній, то суму оплати за двотижневу відпустку потрібно розподілити на 50 тижнів. Тобто кожного відпрацьованого тижня працівник заробляє 4 % своєї оплати за відпустку (2 тижні : 50 тижнів). Але через плинність робочої сили та інші умови, які визначені законодавством і трудовими договорами необхідно також врахувати, що не всі працівники підприємства одержують плату за відпустку.

Наприклад, лише 80 % корпорації "Вірт" одержать оплачувану відпустку, а заробітна плата за один тиждень у даній корпорації складає $25,000. Розрахунок забезпечення для оплати відпускних за тиждень буде зроблено таким чином: $25,000 х 4 % х 80 % = $800.

В обліку це буде відображено записом:

Витрати з оплати відпусток (Витрати на персонал) 800

Резерв для оплати відпусток (Забезпечення оплати відпусток) 800

Одержань я працівником підприємства оплати за відпустку буде відображено записом:

Резерв для оплати відпусток (Забезпечення оплати відпусток) Грошові кошти