Облік у зарубіжних країнах - Воронко Р.М. - Класифікація облігацій та їх оцінка

Класифікація облігацій та їх оцінка

Облігація - це цінний папір, який засвідчує зобов'язання виплатити її власнику у визначену дату вказану в облігації суму (номінальну вартість) і за встановленою ставкою відсотки.

Ці умови визначаються у контракті, яким оформляється випуск облігацій. В контракті визначено також права сторін, величину і дати виплати відсотків, можливість дострокового викупу та конвертації облігацій в прості акції тощо. Облігації випускаються, в основному номіналом 51,000, $10,000 або інколи $100,000. Рішення про випуск облігацій приймається Радою директорів і схвалюється акціонерами та комісією з цінних паперів. І лише після цього відбувається друк сертифікату облігації, який засвідчує борг підприємства перед власником облігації. Випуск і розміщення облігацій реєструються у спеціальному журналі облігацій.

У випадку передачі управління облігаціями довірителю, який контролює виконання фірмою своїх зобов'язань за облігаційним контрактом, може відбуватися реалізація облігацій інвестиційним компаніям або банкам за підпискою, або коли вони викуповують весь випуск за певну суму і несуть ризик подальшого продажу облігацій чи на умовах комерційної винагороди.

Класифікуються облігації залежно від: наявності забезпечення, порядку погашення, порядку реєстрації, процедури виплати відсотків тощо.

Залежно від наявності забезпечення облігації поділяються на забезпечені (закладні) і незабезпечені. Забезпечені облігації мають гарантію їх погашення і забезпечуються нерухомістю (будівлі, споруди, устаткування тощо) або іншим майном підприємства, а також цінними паперами інших фірм. Незабезпечені облігації не забезпечуються активами підприємства і являють собою звичайні кредити. До незабезпечених відносяться також так звані джанк-облігації, за якими виплачуються високі відсотки, але які мають також і високий ризик.

Залежно від способу погашення основної суми заборгованості облігації поділяються на фіксовані та серійні. Фіксовані облігації погашаються повністю одним платежем у визначений строк (наприклад, через 15 років). Серійні погашаються серіями (частинами) у визначені дати впродовж усього терміну дії облігацій (наприклад, фірма випустила облігації на суму $500,000 терміном на 20 років зі строками погашення через кожні 4 роки по $100,000).

Залежно від конвертованості облігації бувають конвертовані, неконвертовані (відзивні) і У до пред'явлення. Конвертовані облігації на вимогу їх власника можуть обмінюватись на інші цінні папери фірми, зокрема на акції даного підприємства на певних умовах. Це особливо вигідно дня інвестора у випадку зростання ринкової вартості акцій. Відзивні облігації за бажанням компанії, яка їх випустила, можуть погашатися достроково. Облігації до пред'явлення за вимогою власника можуть погашатися достроково.

Порядок реєстрації зумовлює поділ облігацій на реєстровані і нереєстровані (купонні). На реєстрованих облігаціях компанія, яка їх випустила, записує ім'я та адресу власника. Сплата відсотків здійснюється шляхом виписки чека, що надсилається власнику облігації. Купонні облігації не виписуються на конкретного власника, тобто вони є безадресні і випускаються з надрукованими відривними купонами, в яких вказано величину і дату виплати відсотків. Купон відривається власником облігації і здається в банк або надсилається безпосередньо компанії, яка випустила облігації. Тобто відсотки платять тому, в кого є цей купон на дату виплати.

За періодичністю виплати відсотків облігації поділяють на відсоткові та безвідсоткові. Відсоткові облігації передбачають періодичну сплату відсотків. По безвідсоткових облігаціях не здійснюється періодична виплата відсотків, вони продаються за ціною значно нижче номіналу, тобто з великим дисконтом.

Залежно від умов виплати відсотків облігації поділяють на дохідні і облігації, забезпечені доходами від певного об'єкта. Дохідні облігації можуть випускатися при реорганізації збиткових підприємств і відсотки за ними виплачуються тільки тоді, коли підприємство, яке їх випустило, має прибуток. По облігаціях, забезпечених доходами від певного об'єкта, відсотки виплачуються за рахунок прибутку, отриманого від реалізації певного проекту (будівництво аеропортів, урядові довгострокові програми тощо).

Витрати на випуск облігацій (друк, оплата юридичних послуг, комісійні збори та ін.) американськими стандартами визначаються як відстрочені витрати, хоча ніяких майбутніх вигод не приносять і не відповідають умовам визнання активу. Списання їх здійснюється шляхом: нарахування амортизації на протязі терміну дії облігації; віднесення на витрати поточного періоду; додавання до дисконту (вирахування із премії) із наступним нарахуванням амортизації на протязі терміну дії облігації.

Випущені облігації оцінюються за поточною вартістю майбутніх грошових потоків, які складаються з виплати за відсотками і основною сумою боргу. Відсоткова ставка, яка використовується для розрахунку приведеної вартості цих грошових потоків повинна забезпечити прийнятну рентабельність в порівнянні з характером ризику емітента.

Поточна вартість облігації залежить від співвідношення оголошеної і ринкової ставки відсотка і, відповідно, від цього буде залежати, чи відбудеться реалізація облігації за номіналом, зі знижкою (нижче номіналу) або з надбавкою (вище номіналу).

Відхилення ціни облігації від її номінальної вартості (вище або нижче) визначається встановленою підприємством квотою у відсотках від номінальної вартості (наприклад, якщо випущено облігацію номінальною вартістю $1,000, по якій встановлена квота 98, то це означає, що облігація продається за ціною $980; якщо по цій облігації встановлена квота 109 - то облігація продається за ціною $1,090). Квота визначається котируванням облігації на фондовій біржі.

Безпосередньо на облігації вказується її номінал і ставка відсотків по ній. Ставка відсотків встановлюється на весь час дії облігації. Сума відсотків не залежить від того, за скільки реально було продано облігацію і визначається вона шляхом множення номіналу облігації на ставку відсотків.

Ринкова (діюча) ставка відсотків визначається конкурентним середовищем на фінансовому ринку і може змінюватись щоденно. Саме від змін ринкової ставки відсотків буде залежати ринкова ціна облігації, тобто за якою одна сторона погоджується тимчасово надати грошові кошти (покупець облігації), а інша (продавець облігації) вважає за доцільне отримати ці кошти з врахуванням всіх можливих ризиків.

Таким чином, в момент продажу облігації сума грошових коштів складається з ринкової вартості облігації і відсотків, які нараховані з моменту останньої їх виплати (за умови, коли облігації випускаються в дні, які не збігаються з датою виплати відсотків). Кожний періодичний платіж за відсотками (раз на півроку чи на рік) визначається шляхом множення номіналу облігації на ставку відсотків, поділену на кількість періодів виплати відсотків у рік. В момент погашення облігації сплачується її номінальна вартість.