Облікова політика - Давидов Г.М. - Проміжний (галузевий, відомчий) рівень облікової політики

Трактування облікової політики як інструменту управління бухгалтерським обліком дає можливість визначити, що облікова політика на рівні підприємства повинна включати:

- методологічні питання, а саме: вибір методів оцінки та ведення обліку з альтернатив, дозволених законодавством під час формування фінансової звітності; розроблення методики ведення внутрішньогосподарського обліку та внутрішньої звітності; вибір систем оподаткування та елементів облікової політики, що впливають на податкові платежі;

- організацію технології ведення облікового процесу на підприємстві;

- організацію роботи бухгалтерської служби підприємства.

Практичний досвід формування облікової політики вітчизняними підприємствами підтверджує застосування формального підходу, що зумовлює низьку ефективність облікової політики. Як правило, робота з формування облікової політики на практиці обмежується затвердженням наказу про облікову політику. В більшості випадків цей наказ розроблявся під час

трансформування фінансової звітності відповідно до П(С)БО, а тому не відповідає сучасним умовам, має формальний характер, включає інформацію, яка дублює інші документи. Не применшуючи ролі наказу про облікову політику, слід зауважити, що це не єдиний інструмент облікової політики (див. табл. 1.2). Тому наказ повинен включати вибрані підприємством методи та альтернативи з дозволених законодавством, а іншу інформацію - лише, коли немає відповідних нормативних документів та внутрішніх регламентів підприємства. Таким чином, формування облікової політики підприємства має передбачати створення (упорядкування) системи внутрішніх регламентів підприємства, які закріплюють вибрані підприємством методи ведення обліку, технологію облікового процесу, варіанти організації роботи облікового апарату.

Серед причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, що зумовлюють недоліки облікової політики вітчизняних підприємств зауважимо такі.

Визначення облікової політики - це надзвичайно складний і трудомісткий процес, який вимагає від учасників неабияких здібностей, комплексних знань усіх процесів, що відбуваються на підприємстві, володіння інформацією про зовнішнє середовище стосовно напрямів і перспектив розвитку галузі та конкурентів, знання стратегії розвитку підприємства, основних пріоритетів амортизаційної, інвестиційної, фінансової політики підприємства. Усе це потребує ґрунтовного аналізу подій та фактів, уміння бачити перспективу, неординарно мислити.

Вибір та обґрунтування окремих елементів облікової політики потребує складних розрахунків та математичного апарату (визначення складу постійних та змінних витрат на основі кореляційних зв'язків), інформації про середньогалузеві показники та показники аналогічних підприємств (визначення строків служби основних засобів).

Таким чином, розроблення ефективної облікової політики вимагає зусиль широкого кола фахівців та залучення відповідних матеріальних ресурсів. На практиці формуванням облікової політики підприємства в переважній більшості займається бухгалтерія. Бухгалтерські служби далеко не всіх великих підприємств, не кажучи про малий та середній бізнес, можуть забезпечити подібну роботу. Бухгалтери, у зв'язку з недостатньою кваліфікацією, обмеженням компетенції професійними обов'язками, завантаженістю поточною роботою з ведення обліку та формування податкової звітності, нечітким інструментарієм та методичним забезпеченням вибору й оптимізації варіантів облікової політики, не в змозі ефективно формувати облікову політику.

Отже, основними причинами незадовільної роботи з формування ефективної облікової політики на практиці, є:

- неналежний потенціал у складі бухгалтерської служби особливо малих та середніх підприємств;

- незацікавленість працівників бухгалтерської служби, оскільки збільшується обсяг робіт;

- недостатній рівень економічної освіти керівників та власників, які не розуміють можливостей впливу через облікові інструменти на результати діяльності підприємства, як наслідок, неготовність керівників та власників виділяти додаткові ресурси для здійснення цієї роботи.

Разом з тим ринок зумовлює зростання самостійності суб'єктів підприємницької діяльності у сфері управління, обмеження регламентування бухгалтерського обліку на державному рівні базовими принципами, основними підходами та методами ведення обліку. При цьому більша частина роботи з управління підприємством і в тому числі бухгалтерським обліком переноситься на рівень підприємства. Ринок вимагає зміни характеру праці облікового працівника, його місця та ролі в управлінні підприємством. Розуміння цього наявне у вітчизняній науці та фаховій пресі. Проте на практиці бухгалтер продовжує залишатися не стільки аналітиком-управлінцем, скільки рахівником, який завантажений поточною роботою з ведення обліку та стурбований у першу чергу, формуванням та вчасним поданням фінансової і податкової звітності.

За таких умов для ефективного управління бухгалтерським обліком необхідно передбачити структури, які б могли займатися розробленням інструментарію та методичного забезпечення формування облікової політики підприємства. Для вирішення проблем, що виникають у процесі формування облікової політики підприємства, доцільним є виокремлення проміжного рівня облікової політики (крім державного рівня та рівня підприємства), на якому повинна превалювати аналітична функція управління бухгалтерським обліком, а основним завданням - розроблення методичного забезпечення формування облікової політики підприємства. Суб'єктами облікової політики цього рівня можуть бути галузеві міністерства, відомства, асоціації підприємств, науково-дослідні установи галузевого спрямування тощо.

Проміжний (галузевий, відомчий) рівень облікової політики

Діяльність з формування облікової політики галузевого (відомчого) рівня повинна включати аналіз чинного законодавства з регламентування обліку, галузевих особливостей, практики ведення обліку, досягнень вітчизняної та зарубіжної науки і розроблення методичних рекомендацій стосовно:

- методики формування облікової політики підприємства;

- вибору та обґрунтування окремих елементів облікової політики та їх складових;

- впливу елементів облікової політики та альтернативних варіантів їх обліку на основні показники діяльності, оптимізацію оподаткування, формування інформації для потреб управління, що дасть можливість керівнику та власнику використовувати облікову політику як інструмент управління;

- тестування показників діяльності, економічної політики та стратегії підприємств для визначення цілей облікової політики підприємства і критеріїв вибору альтернативних варіантів;

- галузевих особливостей застосування П(С)БО.