Банківські операції - Прасолова С.П. - Тема 2. Організація діяльності банку

Вивчення даної теми студентам необхідно розпочати з ознайомленням із принципами формування та відповідними їм видами організаційної структури банків. Важливою складовою роботи студентів є також з'ясування основних функцій та повноважень окремих органів управління банком з різною формою власності та організаційно-правовою формою діяльності, розгляд специфіки вищого органу управління банків з державною і недержавною формою власності. Крім цього, розглядається економічний зміст окремих банківських операцій, порядок їх відображення у балансі банку. Розглядаючи дану тему, також необхідно ознайомитися з процедурою ліцензування банківської діяльності в Україні.

Незалежно від обраної стратегії розвитку банку, існують загальні принципи формування його організаційної структури.

У якості таких принципів розглядаються: функціональний принцип, принцип відповідності цілям банку, принцип ієрархії, принцип координації дій, принцип раціоналізації управління з метою розвитку окремих напрямів діяльності, принцип відповідності умовам зовнішнього середовища, принцип забезпечення контролю, принцип регламентації діяльності персоналу, принцип забезпечення інформацією.

На структуру банку впливають такі чинники: величина банку і кількість працівників, спеціалізація банку, наявність ліцензій на певні види діяльності, економія витрат. На сьогодні більшість авторів досліджують функціональну (лінійно-функціональну), дивізіональну, проектну і матричну структури банку [25].

1. При функціональній структурі банківські підрозділи формуються у суворій відповідності до своїх функціональних призначень і видів вирішуваних завдань.. У межах даної структури кожний з напрямів роботи банку представлений окремим підрозділом. При цьому величина цього підрозділу відповідатиме величині банку і обсягу послуг, що ним надаються. Якщо банк великий, то виділені функціональні напрями можуть бути представлені управліннями, що складаються з ряду відділів, або департаментами, що складаються з управлінь.

2. Дивізіональна структура ґрунтується на організації продажів,

направлених на певну категорію споживачів, на певний географічний регіон, або на управління всіма операціями в рамках певного банківського продукту в рамках одного "дивізіону".

Найбільш поширеною на сьогодні є споживча дивізіональна структура. її суть полягає у групуванні підрозділів відповідно до класів обслуговуваних споживачів. У якості таких класів в банках, як правило, виступають юридичні особи, фізичні особи, особливо важливі клієнти, стратегічні партнери і т.д.

У деяких великих банках у якості "дивізіонів" виступають не департаменти, а бізнеси, що складаються з департаментів (наприклад, корпоративний бізнес, індивідуальний бізнес). У цьому випадку бізнеси фактично перетворюються на самостійні банки, побудовані за функціональною моделлю із своїм кредитним управлінням, управлінням цінними паперами, бухгалтерією, аналітичною службою тощо.

На відміну від функціональної структури, формування дивізіонів відбувається не навколо ресурсів, а навколо результату або кінцевого користувача продукції [25].

3. При проектній структурі підрозділи банку групуються залежно від того, яке завдання на даний момент вирішується, при цьому вони можуть перегруповуватися при зміни завдання. Структурна схема, побудована за проектним типом, постійно змінюється, мобілізуючи ті ресурси банку, що необхідні для вирішення конкретного завдання в конкретний проміжок часу.

4. Найбільш складною структурою, з організаційної точки зору, є матрична структура. її особливість полягає утому, що вона поєднує в собі проектну і функціональну структуру, а кожен виконавець має подвійне підпорядкування - з одного боку, він є частиною деякого функціонального підрозділу, а з іншого він є учасником реалізації певного проекту.

За даною структурою працівники консультаційної служби, бухгалтерії і відділу автоматизації підпорядковані своїм безпосереднім керівникам поточної роботи та керівникам трьох означених проектів у рамках їх реалізації.

Модель матричної структури досить складна, проте, за оцінкою ряду менеджерів і економістів в сучасних умовах, вона є найбільш ефективною.

Слід також зазначити, що в організаційній структурі будь-якого сучасного банку виділяються такі підрозділи, як фронт-офіс, мідл-офіс і бек-офіс.

Фронт-офіс - підрозділ, що укладає банківські угоди, здійснює всю номенклатуру активно-пасивних операцій, а також надає клієнтам різні послуги для отримання прибутку.

Бек-офіс - операційний підрозділ, що виконує розрахунки по грошових коштах / цінних паперах відповідно до укладених фронт-офісом угод; здійснює первинний контроль бланків договорів; приймає і перевіряє підтвердження операцій; готує управлінську звітність по виконаних операціях; контролює дотримання лімітів і надає інформацію для бухгалтерії; веде внутрішній облік по операціях з цінними паперами; перевіряє операції на відповідність лімітам; контролює ризик. Бек-офіс не обслуговує клієнтів банку, але взаємодіє з контрагентами: депозитаріями, розрахунковими центрами.

Відносно новим підрозділом у структурі банку є мідл-офіс, тому його напрями діяльності трактуються по-різному. Дехто вважає, що мідл-офіс - це підрозділ, який здійснює контроль достовірності даних фінансового, управлінського і податкового обліку, розрахунок собівартості бізнесів банку, підготовку зовнішньої і внутрішньої звітності, аналіз звітів, складання бюджету, фінансове планування, оцінка прибутковості банківських продуктів, фінансових інструментів і клієнтів, вивчення нових продуктів тощо. Мідл-офіс найближче стоїть до фронт-офісу і працює переважно за його завданнями, а також взаємодіє з клієнтами банку

Важливою складовою вивчення теми також є з'ясування основних функцій та повноважень окремих органів управління банком з різною формою власності та організаційно-правовою формою діяльності, а також розгляд специфіки вищого органу управління банків з державною і недержавною формою власності.

Згідно з положеннями Законів України "Про господарські товариства" та "Про банки і банківську діяльність" структура управління банків з недержавною і державною формою власності включає в себе:

- органи управління банку, якими є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, а для державного банку - наглядова рада і правління банку;

- органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку, а державного банку - є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

1. Вищим органом управління акціонерного банку з недержавною формою власності є загальні збори акціонерів, а кооперативного - загальні збори учасників.

Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

- визначення основних напрямів діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;

- обрання та відкликання голів і членів спостережної ради та ревізійної комісії;

- внесення змін та доповнень до статуту банку;

- затвердження річних результатів діяльності банку, у тому числі дочірніх підприємств, а також розподіл прибутку;

- зміна розміру статутного капіталу;

- затвердження звітів і висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

- прийняття рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу;

- інші питання, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників статутом банку.

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.

1) Відповідно, вищим органом управління державного банку є наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю правління з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку та захищає інтереси держави як акціонера, не втручаючись в оперативну діяльність банку.

Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

2) Виконавчим органом управління акціонерних банків недержавної форми власності є правління, а кооперативних та діючих сьогодні в Україні пайових банків - рада директорів.

Правління банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальними зборами учасників чи спостережною радою банку положення і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Цей виконавчий орган діє від імені банку і підзвітний загальним зборам учасників та спостережній раді. Керує роботою виконавчого органу голова правління (голова ради директорів), який обирається чи призначається згідно зі статутом банку і має право представляти банк без доручення.

3) Виконавчим органом державного банку є правління, повноваження якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов'язково узгоджуються з Національним банком України.

4) Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійна комісія та служба внутрішнього аудиту

Склад ревізійної комісії банку з недержавною формою власності затверджується загальними зборами учасників. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представників за винятком працівників банку. Повноваження ревізійної комісії затверджуються статутом, а порядок її роботи визначається положенням, затвердженим вищим органом управління банку. Засідання комісії повинні проводитися у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. Ревізійна комісія підзвітна вищому органу управління банком.

Завданнями ревізійної комісії є:

- контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

- розгляд звітів внутрішнього і зовнішнього аудиторів, підготовка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд загальних зборів, спостережної ради банку, а в державному банку - наглядової ради;

- складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати фінансовий звіт банку.

Служба внутрішнього аудиту, є органом оперативного контролю спостережної ради банку, яка виконує такі функції:

- наглядає за поточною діяльністю банку;

- контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління банку;

- перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку;

- аналізує інформацію та відомості про діяльність банку, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами банку;

- надає спостережній раді висновки та пропозиції за результатами перевірок;

- інші функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю банку. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується спостережній раді банку та звітує перед нею,

5) Відповідно, спостережна рада створюється в банках з недержавною формою власності за рішенням загальних зборів учасників із самих учасників з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління (ради директорів) та ревізійної комісії. Вона є органом, який захищає інтереси учасників у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.

Функціонування банку також передбачає створення функціональних підрозділів та служб банку. Незалежно від виду банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов'язково створюють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення усіма банками депозитних та кредитних підрозділів, підрозділів з питань аналізу та управління ризиками і підрозділів, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

При розгляді структури функціональних підрозділів та служб банку, також необхідно відмітити, що з урахуванням досвіду останньої фінансової кризи (2008 - 2009 роки), істотна увага приділяється створенню постійно діючого підрозділу з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

1) кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

2) комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

3) тарифний комітет який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Створення вказаних комітетів обумовлено необхідністю забезпечення додаткових заходів щодо управління ризиками і захисту інтересів вкладників, інших кредиторів та інвесторів.

Поряд з підрозділами, що виконують базові банківські операції та забезпечують управління ризиками, в банківських установах створюється цілий ряд інших підрозділів: валютних операцій, операцій з цінними паперами, з управління філіями, з аналізу та прогнозування діяльності банку й маркетингових досліджень.

Також банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, які не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія, підрозділи роботи з персоналом, фінансовий, юридичний, адміністративно-господарський підрозділи , підрозділи експлуатації та програмної підтримки комп'ютерної техніки.

У цілому, удосконалення організації діяльності банку ґрунтується на дослідженні взаємозв'язків між підрозділами банку з метою адекватнішого управління внутрішньобанківськими грошовими потоками, чіткому визначенні підходів до оцінки ефективності роботи підрозділів і узгодженні їх інтересів у рамках системи банку на підставі внутрішнього перерозподілу доходів і витрат, удосконаленні інформаційних потоків, розвитку внутрішнього обліку і калькуляції. Подібні питання вирішує банківський менеджмент - наука про надійні та ефективні системи управління всіма процесами і відносинами, що характеризують діяльність банку.

Л.О. Примостка також зазначає, що за напрямами діяльності банківський менеджмент поділяється на фінансовий і організаційний [31, с. 11].

У якості функцій фінансового менеджменту в банку виділяють: управління активами і пасивами, управління ліквідністю, управління власним капіталом, управління позиковими коштами, управління банківськими ризиками, управління кредитним портфелем і організацію внутрішньобанківського контролю.

Друга складова банківського менеджменту - управління персоналом - реалізується в таких функціях:

1) адміністрування системи організації та оплати праці;

2) організація підбору і розставлення персоналу;

3) організація системи підготовки персоналу.

Нині оперативність і якість управління персоналом, а також підпорядкованість відділів за схемою строгої лінійної підпорядкованості ставляться під сумнів.

Таке об'єднання різних схем управління забезпечує, насамперед, чіткість і послідовність виконання відповідних завдань банківського менеджменту, а також дозволяє підвищити оперативний зв'язок між підрозділами банку, що допомагає ухваленню ефективніших і узгоджених рішень.

Мова йде про формування поняття "організаційний менеджмент банку", яке складається з таких сфер діяльності:

1) обґрунтування раціональних організаційних форм побудови банку;

2) організація системи контролю;

3) організація системи безпеки банку;

4) управління кадровим потенціалом;

5) управління інформаційними технологіями

Діяльність сучасного банку визначається розмаїттям взаємопов'язаних параметрів, що змінюються під впливом зовнішнього середовища і внутрішньобанківського менеджменту. Для того, щоб адекватно організувати і оцінити діяльність банку необхідно оперувати значним обсягом даних.

Для обґрунтування стратегічних орієнтирів необхідно проводити стратегічний аналіз і діагностику стану банку, його потенціалу, особливостей конкурентного середовища і рушійних сил у сфері банківських продуктів і послуг.

У процесі вивчення даної теми також розглядається економічний зміст окремих банківських операцій, порядок їх відображення у балансі банку.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування) мають право виключно банки на підставі банківської ліцензії. При цьому під банківськими послугами, по суті, розуміють банківські операції.