Банківські операції - Прасолова С.П. - Класифікація банківських операцій

За економічним змістом та порядком відображення операцій банку у балансі виділяють (див. табл. 1.1 у розділі IV цього посібника):

1. Базові (балансові) операції (банківські послуги)

1.1. Пасивні операції - це операції банку з формування ресурсів для проведення активних операцій. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (недепозитних) ресурсів. Пасивні операції банку із мобілізації власних ресурсів формують власний або балансовий капітал банку. Операції з мобілізації залучених та запозичених ресурсів формують зобов'язання банків перед його вкладниками, кредиторами та інвесторами. Оскільки за вартістю активи балансу збігаються з пасивами, балансовий капітал банку визначається як залишкова вартість активів за вирахуванням зобов'язань.

1.2. Активні операції - це операції банку з розміщення мобілізованих ресурсів у депозити, кредити, цінні папери, основні засоби і товарно-матеріальні цінності та інші активи з метою отримання доходу. Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентських рахунках ностро, що відкриті в Національному банку України та в банках-кореспондентах (при проведенні операцій у безготівковому порядку), а також у межах залишку коштів у касі банку (при проведенні операцій з готівкою).

2. Додаткові (позабалансові) операції (фінансові послуги)

Це комісійно-посередницькі операції, які є супровідними щодо здійснення основних банківських операцій та спрямовані на задоволення потреб клієнтів і збільшення доходів банку. Серед них важливе місце належить гарантійним, посередницьким та іншим подібним операціям. Такі операції обліковуються не в балансі, а за позабалансовими рахунками та називають нетрадиційними послугами (відповідно, під традиційними послугами розуміють виконання базових (основних) операцій, розглянутих вище). Їх характерними ознаками є такі:

o для надання більшості послуг банкам не потрібно залучати додаткові ресурси;

o доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісійних, які обчислюють пропорційно сумі активу чи зобов'язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими;

o у разі надання зазначених послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків у традиційному розумінні або зовсім не повинні завершуватися ними;

o у разі виконання комісійно-посередницьких операцій не відбувається збільшення банківських вимог, вони слабо підвищують банківські ризики і не передбачають формування спеціальних резервів.

Розглядаючи дану тему, також необхідно ознайомитися з процедурою ліцензування банківської діяльності в Україні. Ліцензування має на меті обмежити здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу. Зразок банківської ліцензії на право здійснювати банківські операції наведено в Додатку 2. Питання про можливість видачі банківської ліцензії розглядається спочатку територіальним управлінням НБУ за місцем реєстрації банку на підставі клопотання банку за умови наявності документів, які підтверджують дотримання наступних встановлених вимог:

- наявність повністю сплаченого зареєстрованого підписного капіталу банку;

- забезпеченість банку необхідним обладнанням, комп'ютерною технікою, програмними продуктами та засобами зв'язку;

- відповідність приміщення банку вимогам НБУ;

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), які мають відповідну освіту та досвід для управління банком. (так уже не написано)

На підставі банківської ліцензії банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання наступних банківських послуг (операцій):

- залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

- розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік таких фінансових послуг встановлюється Національним банком України.

Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

1) інвестицій;

2) випуску власних цінних паперів;

3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Банк також має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських), про що не пізніш як за місяць зобов'язаний повідомити Національний банк України.

Банки в межах отриманої ліцензії на здійснення банківських операцій можуть видавати своїм філіям дозвіл на право здійснення визначених головним банком операцій у межах дозволених Національним банком України.

Необхідно враховувати, що існують такі операції, які за чинним законодавством банкам забороняється виконувати, а саме: діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних та інвестиційних монет), та страхування (крім виконання функцій страхового посередника).

Ліцензія може містити положення про строки її дії, умови їх продовження, можливості внесення змін і доповнень, а також анулювання.

При цьому основними причинами відкликання ліцензії є:

- недостовірність інформації в документах, наданих для отримання ліцензії;

- нездатність створеного банку розпочати протягом року виконання банківських операцій;

- порушення норм національного законодавства чи нормативних актів регулятивного органу банків;

- виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників, кредиторів та інвесторів;

- неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами законодавства;

- недоцільність виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку тощо.