Банківські операції - Прасолова С.П. - Тема 8. Операції банку з пластиковими картками

Розгляд теми необхідно починати з вивчення поняття та класифікації банківських платіжних карток, механізму здійснення операцій банку із застосуванням платіжних карток. Студентам варто також розглянути технологію безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, механізм здійснення розрахунків при купівлі товару з використанням платіжних карток, порядок операцій еквайрінгу та розрахунків платіжними картками за кліринговою схемою міжбанківських розрахунків. Окремої уваги потребує визначення особливостей впровадження Національної платіжної системи масових електронних платежів.

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для:

1) ініціювання переказування коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, переказування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб,

2) отримання готівки в касах банків, у торговців і в банкоматах, 3)здійснення інших операцій, передбачених договором між банком і клієнтом.

Основна функція платіжної картки - забезпечення ідентифікації особи, що її використовує, як суб'єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться логотипи банку-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім'я власника картки, номер його рахунку, строк дії картки. Крім цього на картці може бути фотокартка власника і його підпис.

Глибшому усвідомленню самого поняття "платіжна картка" та механізму її функціонування сприяє класифікація платіжних карток за різними ознаками, а саме: типом платіжної системи, характером власника, типом носія, методом нанесення ідентифікаційних даних на картку, ступенем пільг користувачів, умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток та ін.

Класифікація пластикових карток:

1) За цільовим призначенням виділяють:

o банківські (іноді їх називають платіжними);

o ідентифікаційні, які призначені для регулювання доступу співробітників в окремі приміщення чи доступу до здійснення певних операцій на устаткуванні;

o клубні та дисконтні, що випускаються окремими організаціями, асоціаціями, клубами і поширюються серед членів цих організацій.

2) Залежно від типу платіжної системи виокремлюють платіжні картки

o локальні, які діють на території однієї країни (внутрішньодержавні), одного регіону чи одного банку;

o картки міжнародних платіжних систем функціонують на території двох і більше країн

3) За характером власника розрізняють:

o індивідуальні (особисті) платіжні картки, емітовані тільки на ім'я клієнта - фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

o корпоративні платіжні картки дають змогу її держателю здійснювати операції за картрахунком юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

4) За типом носія ідентифікаційної інформації розрізняють:

o платіжні картки з магнітною смугою, що дає змогу зберігати інформацію, призначену для ідентифікації картки та не містить інформації про суму, що знаходиться на ній;

o платіжні картки з мікросхемою або смарт-картки, на яких розміщені інтегральні мікросхеми-чіпи, що є носіями та обробниками інформації, у тому числі про суми, що знаходяться на них;

o суміщені платіжні картки.

5) За методом нанесення ідентифікаційних даних на картку вони поділяються на:

o ембосовані, коли інформація ембосується (витискається) на картці спеціальним апаратом (ембосером);

o неембосовані, коли інформація друкується (випалюється) на картці, і ці картки, як правило, призначені тільки для електронного використання.

6) За ступенем пільг для користувачів (категорій клієнтів) :

o стандартні, призначені для пересічного клієнта, зокрема для одержання заробітної плати, оплати товарів. До стандартних відносять, зокрема: Visa Elektron, МаsterСаrd тощо;

o класичні (бізнес) картки, держателі яких користуються низкою додаткових послуг, наприклад, VISA Business;

o золоті (Gold) - елітні картки, що підтримують елітний статус, зокрема, МаsterСаrd Gold;

7) Залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, виділяють:

o дебетові картки, за допомогою яких їх власник може оплачувати придбання товарів і послуг, а також одержувати готівку в банкоматах тільки в межах суми, що знаходив на картрахунку;

o кредитні картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власникам кредитної лінії, за рахунок і в межах яких здійснюються операції за допомогою цих карток.

Необхідно відмітити, що держателі платіжних карток можуть оперативно отримувати інформацію про стан картрахунку. Це можна зробити одним із кількох наступних способів: роздрукувавши через банкомат чек про стан картрахунку або міні виписку про останні операції за ним; зателефонувавши до банку та назвавши номер картки, пароль; у вигляді повідомлень, які надходять на мобільний телефон або на адресу електронної пошти власнику платіжної картки.

Тут студентам варто також розглянути технологію безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, механізм здійснення розрахунків при купівлі товару з використанням платіжних карток, порядок операцій еквайрінгу та розрахунків платіжними картками за кліринговою схемою міжбанківських розрахунків. А саме, для того щоб можна було здійснити безготівкові розрахунки, клієнт (покупець) повинен мати платіжну картку, а торговець - укласти договір еквайрінгу (тобто технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів) із банком - членом платіжної системи та придбати спеціальне обладнання - платіжний термінал або імпринтер.

Здійснені операції з використанням платіжних карток із застосуванням платіжних терміналів оформляються квитанціями платіжного термінала. У цьому разі платіжне повідомлення формується платіжним терміналом і може бути передане еквайру в процесі авторизації або збережене в пам'яті термінала у формі журналу (реєстру) платіжних повідомлень, який передається еквайру в узгоджені терміни для подальшого направлення до процесингового центру чи розрахункового банку.

Слід враховувати, що картка є власністю банку-емітента і передається держателю на умовах, що міститься в угодах і правилах, підписаних між ним і банком. Емісію платіжних карток мають право здійснювати тільки ті банківські установи, які є дійсними членами відповідних платіжних систем (такий банк називають банком-емітентом).

Для отримання платіжної картки клієнт звертається в банк і оформлює такі документи:

o заяву про одержання платіжної картки в одному екземплярі, до заяви додаються копія паспорта клієнта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду клієнта;

o договір про обслуговування платіжної картки.

Клієнт ознайомлюється з тарифами на обслуговування картки і підтверджує свою згоду із запропонованими умовами своїм підписом, після чого сторони підписують договори і працівник відділу роботи з платіжними картками готує документи на виготовлення платіжної картки. Час виготовлення платіжної картки може становити від двох днів до двох тижнів.

Після фізичного виготовлення картки клієнт одержує платіжну картку і конверт із ПІН-кодом від працівника банку. Одержання картки підтверджується записом у журналі реєстрації видачі платіжних карток. Картка може бути отримана тільки особисто держателем після пред'явлення паспорта.

За різними ознаками можна класифікувати також операції банків з платіжними картками: залежно від суб'єктів-одержувачів послуг, від обліку операцій, від виду валюти, від того, хто оплачує операції, від типу платіжної системи, від технологічної схеми проведення операцій, виходячи з економічної суті операцій та ін.

Класифікація операцій банку з платіжними картками:

1) Залежно від обліку операцій з платіжними картками у балансі банку їх поділяють на:

o операції, що обліковуються на балансових рахунках (активні і пасивні),

o операції, що обліковуються на позабалансових рахунках.

2) За ознакою резидентності розрізняють операції з платіжними картками емітентів-резидентів та емітентів-нерезидентів.

3) Залежно від виду валюти, у якій здійснюються операції, розрізняють операції із платіжними картками, які здійснюються в національній та іноземній валюті.

4) Залежно від того, хто оплачує операції з платіжними картками, виокремлюють операції за рахунок: держателя, власника картрахунку та торговця.

5) З погляду типу платіжної системи розрізняють операції, що здійснюються з картками локальних та міжнародних платіжних систем.

6) Залежно від технологічної схеми проведення операцій виділяють:

o он-лайн(on-line), тобто операція з карткою, яка передбачає наявність під час виконання операції безперервного телекомунікаційного зв'язку в режимі реального часу між терміналом (банкоматом), та еквайром, а через нього з емітентом, де здійснюється авторизація цієї операції;

o офлайн (off-line), тобто це операція з використанням платіжної картки, яка не потребує безперервного зв'язку в режимі реального часу з емітентом та еквайром.

7)Виходячи з економічної суті операції виокремлюють:

o фінансові операції з платіжними картками, до яких відносять: зарахування коштів на картрахунки клієнтів; безготівкова оплата за товари (послуги); виплата заробітної плати працівникам підприємств; переказування коштів клієнтом зі своїх картрахунків на інші власні рахунки та на рахунки інших осіб; одержання готівки в касах банків, тощо.

o нефінансові операції з платіжними картками. До них відносять: установлення та оновлення (зміна) терміну дії платіжної картки; установлення та зміна лімітів платіжної картки; зміна ПІН-коду для здійснення операцій; блокування операцій по картці внесенням її в СТОП-ЛИСТ; отримання виписки про залишок коштів на картрахунку, а також довідок, пов'язаних з операціями по картрахунку.

Власникам платіжних карток також можуть надаватись і різноманітні види послуг:

1) "сплата комунальних платежів" та "персональний платіж", які можуть надаватися через банкомат;

2) оплата мобільного зв'язку та послуг інтернет-провайдерів. Більшість банків пропонують таку послугу через продаж електронних ваучерів різних номіналів провідних операторів;

3) виплата заробітної плати працівникам підприємств, організацій та установ;

4) переказування коштів з однієї платіжної картки на іншу та одержання готівки через банкомати, отримувати інформацію про стан картрахунку тощо.

Слід також звернути увагу, що емітентом платіжних карток в Україні можуть бути тільки ті кредитні організації, які мають відповідний дозвіл НБУ. Особливе місце серед емітентів платіжних карток посідають банки, об'єднані в так звані платіжні асоціації. До міжнародних платіжних систем на основі пластикових карток прийнято відносити такі системи, що представлені на українському ринку:

o Europay/MasterCard ;

o VISA;

o Dinners Club;

o Аmerican Express.

Крім міжнародних платіжних систем в Україні впроваджується й національна платіжна система. Істотних технологічних розходжень між українськими і міжнародними платіжними системами немає, однак масштаби діяльності міжнародних компаній значно відрізняються від українських. Вивчаючи дану тему, студенти повинні отримати знання про сутність національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). В Україні нині функціонує НСМЕП, яка є внутрішньодержавною банківською багатоемітентною платіжною системою масових електронних платежів. Вона використовує інформаційні технології, що забезпечують формування, обробку, передавання та зберігання документів за операціями із застосуванням платіжних карток і формування відповідних документів на переказування коштів в електронній формі.

Основним нормативним актом, що регламентує діяльність НСМЕП, є Правила Національної системи масових електронних платежів, затверджені постановою Правління НБУ від 10 грудня 2004 р. № 620. Відповідно до цього документа визначаються загальні принципи побудови, організаційна структура НСМЕП, умови членства, взаємовідносини між її членами та учасниками, порядок використання платіжних карток, загальна технологія роботи НСМЕП тощо.

Студентам варто звернути увагу, що до складу НСМЕП входять:

- платіжна організація, тобто юридична особа, яка є власником або одержала право на використання знака для товарів і послуг НСМЕП;

- члени МСНЕП, якими є емітенти та еквайри;

- учасники НСМЕП.

учасниками НСМЕП є:

а) розрахунковий банк, яким може бути уповноважений Платіжною організацією банк-резидент або НБУ;

б) Головний процесинговий центр (ГПЦ) - юридична особа, що здійснює процесинг та виконує функції клірингової установи НСМЕП;

в) регіональний процесинговий центр (УПЦ) - юридична особа, що здійснює процесинг та виконує кліринг для окремої групи членів НСМЕП;

г) процесинговий центр банківського рівня (БПЦ) - юридична особа, що здійснює процесінг та виконує інформаційне обслуговування з емітента та/або еквайра;

д) технічні еквайри - юридична особа, яка здійснює технічний еквайринг, тобто діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та/або еквайрів за операціями, здійсненими із застосуванням карток;

є) торговці - торгова чи сервісна компанія, що приєдналася до платіжної системи з метою надати можливість своїм клієнтам здійснювати оплату платіжною карткою;

ж) держателі платіжних карток.

НСМЕП розрахована на роботу в режимі офлайн, тобто без реального зв'язку з емітентом та еквайром (під час здійснення таких операцій використовується залишок коштів відповідного платіжного додатка платіжної картки, а авторизація операції проводиться терміналом (банкоматом), на якому виконується ця операція з використанням модуля безпеки термінала).

У НСМЕП картки за типами поділяються на:

1) службові картки, які використовуються уповноваженою службовою особою члена/учасника НСМЕП для доступу до виконання адміністративних та/або технологічних функцій у системі;

2) платіжні картки призначені для застосування їх держателями як технічного засобу для:

- безготівкової оплати товарів та послуг;

- одержання готівки в касах банків та інших фінансових установ, торговців та через банкомати;

- переказування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб.

Платіжні картки можуть мати додаткові властивості та містити додаткову інформацію, що дає змогу використовувати їх для забезпечення:

- ідентифікації клієнта (посвідчення особи, пенсійне посвідчення тощо);

- послуг у страховій медицині та інших видах страхування;

- обслуговування пільгових категорій населення;

- одержання пільг у торгівлі.

Для виконання додаткових властивостей, платіжні картки можуть містити кілька платіжних додатків, кожний з яких підтримує тільки один код платіжної одиниці (код валюти (основний або додатковий) або код обліку). При цьому додатковий код валюти та код обліку (ДКВО) - параметр, який відповідає кожній одиниці виміру (як грошовій, так і умовній) фінансових операцій у НСМЕП, крім гривні.

Платіжні картки з ДКВО використовуються для:

- одержання наперед оплачених товарів (послуг);

- одержання готівки в іноземній валюті;

- платежу за товари та послуги цільового призначення;

- платежу за товари (послуги) населення, що має пільги (оплата проїзду на транспорті, ліків, комунальних послуг тощо);

- одержання соціальної допомоги, субсидій тощо.

Емісія платіжних карток здійснюється емітентом у три етапи:

1) банківська персоналізація, тобто операція, під час здійснення якої на смарт-картку записуються відповідні банківські ключі, ідентифікатори платіжних додатків платіжної картки, ліміти платіжних додатків та дати закінчення їх дії, а також визначається можливість виконання операцій з ПК;

2) банківська персоніфікація - операція, під час якої інформація про картку відповідає у певній базі даних емітента інформації про клієнта або його довірену особу;

3) видача картки клієнту.

Операції із застосуванням карток НСМЕП оформляються документами у паперовому та/або електронному вигляді.

У паперовому вигляді документи набувають форми квитанції платіжного термінала, чека банкомата тощо. Документи в електронному вигляді можуть оформлятись і зберігатись у різних компонентах апаратно-програмного комплексу (АПК): платіжних картках, термінальному обладнанні, автоматизованих карткових системах (АКС), процесингових центрах.

Розглядаючи операції із застосуванням карток НСМЕП також варто враховувати, що після завершення сеансів поточного дня регіональні процесингові центри розраховують нетто-позиції кожного з банків регіону, звіряють їх із нетто-позиціями, які розраховують самі банки та передають звірені результати до Головного процесингового центру (ГПЦ), який готує клірингову вимогу та надсилає її до розрахункового банку. А розрахунковий банк, в свою чергу, виконує взаєморозрахунки між учасниками розрахунків згідно з регламентом НСМЕП і умовами договорів з ними.