Організація і методика аудиту - Кулаковська Л.П. - Економічний сенс і правила переоцінки основних засобів

На відміну від чотирьох класифікаційних груп основних фондів у податковому обліку, в бухгалтерському обліку виділяють 9 груп основних засобів, передбачених Інструкцією № 291 та П(с)БО 7 "Основні засоби", які обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби" на таких субрахунках:

101 "Земельні ділянки";

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

103 "Будівлі і споруди";

104 "Машини та обладнання";

105 Транспортні засоби";

106 "Інструменти, прилади та інвентар";

107 "Робоча і продуктивна худоба";

108 "Багаторічні насадження";

109 "Інші основні засоби".

У бухгалтерському обліку від податкового обліку відрізняється: саме поняття основних засобів; порядок списання їх із балансу; нарахування амортизації; зменшення корисності основних засобів тощо.

Поняття "зменшення корисності" основних засобів є новим для вітчизняної економічної науки і господарської практики. У п. 4 П(с)БО 7 "зменшення корисності" визначено як втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Під сумою очікуваного відшкодування, згідно із п. 4 П(с)БО 7, розуміють суму, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу при його майбутньому використанні, включаючи його ліквідаційну вартість.

Зменшення корисності — це вид уцінки об'єкта, яка здійснюється у разі, коли знос об'єкта, як фізичний, так і моральний, значно більший від нарахованого. Причинами цього є припинення діяльності, для якої використовувався об'єкт, поломки, аварії, підвищений фізичний знос унаслідок стихійних лих, порушення правил експлуатації, і врешті, втрата об'єктом товарного вигляду.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів, які враховані за початковою вартістю, входять до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів (п. 31 П(с)БО 7). При цьому дебетується субрахунок 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій" у кореспонденції з субрахунками 131 або 132, тобто суми зменшення корисності не включаються ні до виробничої собівартості, ні до адміністративних витрат, ні до витрат на збут.

Після зменшення корисності об'єкта основних засобів норма його амортизації не змінюється у разі використання виробничого або прямолінійного методу.

Зменшення корисності об'єктів, які раніше були дооцінені, відображається в порядку, передбаченому для відображення суми уцінки раніше дооцінених об'єктів (п. 31 П(с)БО 7). Цей порядок передбачений п. 20 П(с)БО 7 і встановлює, що в такому випадку на суму зменшення корисності зменшується сума додаткового капіталу (субрахунок 423), нарахованого у зв'язку з попередніми дооцінками об'єкта, а якщо сума зменшення корисності перевищує суму нарахованого додаткового капіталу, то різниця входить до витрат звітного періоду. Указані витрати відображаються по дебету субрахунка 975.

У процесі використання об'єктів основних засобів відбувається їх фізичний знос який може відрізнятися від зносу нарахованого. Крім того, змінюються ринкові ціни, відбуваються інфляційні процеси. Усе це тягне за собою відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості. Тому, дотримуючись міжнародної практики обліку основних засобів, у П(с)БО 7 "Основні засоби" передбачено переоцінку основних засобів у разі відхилення залишкової вартості від справедливої вартості на дату балансу більш ніж на 10%. У балансі основні засоби відображаються за первісною або залишковою вартістю.

Економічний сенс і правила переоцінки основних засобів

Економічний сенс переоцінки полягає, по-перше, у визначенні реальної (або справедливої) вартості активів підприємства, а отже, і реальної вартості самого підприємства, по-друге — в можливості уточнення витрат підприємства, передусім собівартості продукції (робіт, послуг) і товарів, що дає змогу відкоригувати цінову політику.

П(с)БО 7 не встановлює процедури переоцінки, не визначає осіб, які повинні її здійснювати, не наводить форми документа, в якому повинні відображатися результати переоцінки. Ці питання повинні регулюватися підприємством самостійно і відображатися в наказі про облікову політику. Основою переоцінки є індекс переоцінки. Згідно з п. 17 П(с)БО 7 "індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість".

Основні відмінності між податковим і бухгалтерським обліком основних засобів показані в таблиці 11.1.