Психологія управління - Ходаківський Є.І. - Теорія двох чинників Фредеріка Герцберга

К. Альдерфер, на відміну від А. Маслоу, об'єднував потреби людини у такі три окремі групи:

- потреби існування;

- потреби зв'язку;

- потреби росту.

Потреби існування - відображають базові потреби людини і складаються з групи фізіологічних потреб та групи потреб безпеки. Вони наближено відповідають першим двом рівням піраміди потреб А. Маслоу.

Потреби зв'язку - відображають соціальну природу людини, її бажання бути членом певного колективу: родини, друзів, колег, керівників, підлеглих. До цієї групи можна повністю віднести потреби поваги та визнання.

Потреби росту - аналогічні потребам самовираження, які пов'язані з бажанням розвитку, саморозвитку і самовдосконалення.

Вони адекватно відповідають двом верхнім рівням піраміди потреб А. Маслоу.

Ці три групи потреб, як і в теорії Маслоу, розміщені ієрархічно. Проте, між цими теоріями є принципова відмінність. За Маслоу, проходить рух від потреби до потреби тільки знизу вгору, тобто коли задоволені потреби нижчого рівня, людина переходить до наступної, більш високої потреби. Альдерфер вважає, що рух відбувається в обидва боки: наверх, якщо не задоволена потреба нижчого рівня, і вниз, якщо не задовольняється потреба вищого рівня. Тобто у випадку незадоволення потреб верхнього рівня посилюється міра дії потреб нижчого рівня, що переключає увагу людини на цей рівень. Наприклад, якщо людина не може задовольнити потребу кар'єрного росту, на перший план у неї виходить потреба зв'язку.

Відповідно до теорії К. Альдерфера ієрархія потреб відображає рух від більш актуальних потреб до менш актуальних. Він вважає, що кожен раз, коли потреби не задовольняються на верхньому рівні, здійснюється переключення на більш конкретну потребу на нижчому рівні, що і визначає протилежний хід згори вниз.

Теорія двох чинників Фредеріка Герцберга

Наприкінці 50-х років XX ст. Ф. Герцберг розробив нову модель мотивації, в якій пояснив, що мотивацією є не лише задоволення, а й незадоволення тих чи інших потреб. При цьому наростання однієї потреби і спад другої є самостійними процесами. Тому ті чинники, які впливають на одну з цих потреб, не обов'язково впливають на іншу.

Модель Ф. Герцберга побудована на потребах двох груп:

1. Потреби, пов 'язані з чинниками умов праці:

♦ санітарно-гігієнічні умови праці;

♦ розмір заробітної плати;

♦ стиль керівництва на підприємстві;

♦ політика підприємства;

♦ ступінь безпосереднього контролю (за роботою, термінами виконання поставлених завдань, процесу виконання);

♦ міжособистісні відносини у колективі (внутрішнє середовище).

2. Потреби, пов'язані з мотивувальними факторами:

♦ зміст праці;

♦ можливість кар'єрного, професійного росту;

♦ повага, визнання, схвалення результатів роботи;

♦ успіх;

♦ можливість творчого росту;

♦ високий ступінь відповідальності;

♦ самореалізація у процесі праці.

Згідно з теорією Ф. Герцберга, наявність чинників умов праці не буде мотивувати працівника. Чинники умов праці будуть лише запобігати появі у працівника почуття незадоволеності роботою. Для досягнення мети мотивації необхідно забезпечити йому наявність мотивувальних чинників.

На практиці для ефективного використання цієї теорії необхідно дати можливість працівнику самому визначити, чому він надає перевагу, і скласти перелік мотивуючих чинників.

Для усвідомлення того, що впливає на мотиваційну поведінку людини на біологічно-психологічному рівні, звернув увагу К. К. Платонов. Саме він зосередив увагу на співвідношенні біологічного і соціального в людині.

За К. Платановим, згідно зі ступенем зростання і розвитку організму у людини з'являються нові безпосередньо біологічно обумовлені потреби. Наприклад, потреба у спокої періодично поповнюється потребою у русі, грі, дії, трудовій діяльності. Перед потребою у грі виникає потреба пізнання. В результаті розвитку ендокринних залоз з'являється статева потреба. Старіння ж організму призводить до втрати не лише статевої потреби, а й видозмінює потребу у праці, пізнанні, русі.

Платонов відзначає, що існують взаємовідносини потреб (що доволі не завжди враховуються), які відображають біологічну потребу організму і соціальну потребу особистості. Це означає, чим примітивніше біологічна потреба, тим більш негайне ("цієї ж хвилини") прагнення до задоволення потреби. Наприклад, ви дуже довго робите якусь нецікаву вам роботу (ця потреба зростає дуже повільно), але коли вам пропонується прийняти якесь рішення на вашу користь, ви негайно це робите (миттєве виникнення і реалізація потреби). Але ця закономірність не абсолютна. Учений пов'язує спільність біологічних потреб з емоціями, що знаходить відображення в теорії Б-Я (стимул-реакція). Стимул же визначається К. Платоновим як об'єктивно існуюче і відображене людиною явище.

Цікавою є концепція особистості А. Н. Леонтьєва (1971 р.). Згідно з його теорією особистість людини характеризується через ієрархію мотивів діяльності: кожен суб'єкт має свою, індивідуальну організацію мотиваційної сфери, і це входить у дисонанс з ієрархією потреб А. Маслоу.

Соціально-психологічні теорії досліджували взаємозв'язок людини і суспільства. На відміну від фрейдистських теорій суттєвішими детермінантами особистості вважаються соціальні змінні, а не біологічні, і мотивація поведінки спрямована на задоволення соціальних потреб.

Прикладом соціально-психологічної теорії може бути система Хо-рні. Згідно з теорією поведінка людини випливає з трьох основних міжособистісних спрямувань (прагнень):

o поступливості;

o агресивності;

o відособленості.

Поступливі люди залежать від оточуючих і потребують їхньої любові і прихильності. Вони йдуть за кимось.

Мотивація людей агресивних грунтується на потребі влади і діяти всупереч обставинам.

Відособлені люди самодостатні, вони незалежні і намагаються віддалитися від інших.

Через те, що оперувати довгим списком потреб людини на практиці доволі важко, іноді коротко виокремлюють три основні групи потреб:

1. Афективні потреби (гармонія, емоції, душевне тепло).

2. Потреби людини у комфорті (фізичний і психологічний комфорт).

3. Потреби розвитку особистості (розвиток, досягнення, домінування, набуття престижу, успіху, просування).

Наведені теорії дають змогу дійти висновку, що немає єдиного вчення про те, що лежить в основі мотивації людини і чим визначається мотивація.

Кожна з теорій має щось особливе, відмінне, що дає їй можливість одержати визнання. Проте, незважаючи на ці відмінності, теорії дозволяють встановити певний зв'язок між ними. Адже виділені в різних теоріях групи потреб достатньо відповідають одна одній. Характерна особливість теорій - вони вивчають потреби і наводять їхню класифікацію, а це дає змогу робити висновки про механізм мотивації людини і внести вклад у розроблення знань про мотивацію.