Психологія управління - Ходаківський Є.І. - 17.3. Групова компетентність

Як слідує з вищевикладеного, внаслідок тотальної некомпетентності системи, в яких діє принцип Пітера, мали б розпастися. Але їх функціонування забезпечується додатковими, як правило, тіньовими механізмами (протекція, корупція, клановість), які заважають просуванню компетентних людей на їх рівень некомпетентності. Відтак все це деморалізує суспільство і руйнує його соціальну тканину, оскільки згадані тіньові механізми, орієнтовані не на забезпечення дотримання інтересів всього суспільства, а на незаконне задоволення особистих і групових інтересів.

У свій час відомий англійський публіцист, письменник, історик, філософ, автор концепції "культу героїв" Томас Карлайл (1795-1881) зазначав: "Я не вірю в колективну мудрість невігласів" і "Ніхто не знає, як вчинить Натовп, тим більше - він самий". Найважливіші рішення, які потребують найвищої компетентності, ухвалюються людьми здебільшого цілком некомпетентними. Адже більшість у своїй масі складається з людей некомпетентних, у той час як люди, які будують свою думку на справді глибокому знанні предмету, завжди виявляються в меншості.

Висловити власну думку щодо того чи іншого питання часто просять людей, які раніше ним не займались і не будуть займатися. Навіть якщо керівництво складається з компетентних людей, то кандидатами на заміщення посад висуваються не справжні спеціалісти, а здатні "підігравати" діючому керівництву, навіть за рахунок нівелювання раціональних думок і прийняття некомпетентних рішень. Особливо гостро це питання постає при обранні певних кандидатур на виборні посади. Л. Дж. Пітер визначив, що структури "неминуче переповнені некомпетентними людьми, які не можуть виконувати доручену їм роботу, не можуть бути просунутими по службі, але й не можуть бути звільненими". У результаті складається ситуація, неприпустима з погляду і здорового глузду, і моралі: відповідальність перекладається на некомпетентних у своїй масі людей, яким до того ж навіюється ілюзія, що саме вони здійснюють управління. Таким чином, компетентні фахівці стають некомпетентними директорами, бізнесменами чи державними діячами.

Якщо ж розглядати суспільство як колективний організм, функціонально подібний до організму людини, то неефективність стає ще очевиднішою. У людини рішення, що стосуються поведінки організму в цілому, приймаються головою. У людському суспільстві, без встановлення чіткої мети, визначити, хто володіє якостями "голови" дуже складно. Сучасне суспільство не дуже переймається окресленою проблемою, - воно втрачає здатність до глибокого мислення й якісних оцінок, намагаючись компенсувати її пошуком найпростіших рішень і кількісними методами, - що засвідчує факт "зіпсованості" масової свідомості.

Дане положення також підтверджується думкою Л. Дж. Пітера, що "...американець обожнює долар. Він почуває себе незатишно, зіткнувшись із чимось, чого не можна порахувати, тому що не дуже володіє іншими способами вимірювань. Він не в змозі ані визначити, ані оцінити якість. Тому його доля - кількість".

У рамках сучасної парадигми вирішення проблеми масової некомпетентності неможливе, оскільки в її основу закладені помилкові погляди на людину і суспільство, а саме питання якісного добору у "чисту групу" виходить за рамки досліджень, окреслених цією ж парадигмою. Такого роду проблеми вирішує органічне суспільство, що через осягнення людиною своєї природи, знаходження спорідненої праці і свого діапазону компетентності, і формує реальну чистогрупо-ву самоорганізацію.

На думку Г. С. Сковороди, "Бог є скрізь і щастя в усякому стані, коли входимо у нього з Богом. Треба тільки пізнати себе, куди хто народжений". У цьому контексті міститься підтвердження, що "чиста група" виконує певну соціальну функцію. У "чистій групі" усвідомлюються значення та зобов'язання цієї функції та наголошується на якісних показниках - людських здібностях та кваліфікації (від лат.

диаШ - якості, /асів - роблю), тобто на компетентності. Тому для суспільного устрою "чиста група" є ідеалом якості, зразком для наслідування й організуючим ядром.

Належність людини до певної "чистої групи" визначає її діапазон гарантованої компетентності. Так, спеціаліст якнайкраще орієнтується у своїй професії, бізнесмен найкомпетентніший у сфері бізнесу, урядовець у питаннях державної організації, філософ у взаємодії суспільства з Духом.

Чистогрупова система запроваджує чітку відповідність між правами й обов'язками. При цьому права обмежуються: якщо людина не може чи не хоче виконувати певні обов'язки, то вона не повинна претендувати на відповідні права (і не розраховувати на протекцію чи

підкуп). Якщо ж людина виконує свої чистогрупові обов'язки - її

права ніким не обмежуватимуться. Тобто, наприклад, бізнесом матиме право займатися той, хто виконуватиме обов'язки, визначені законодавством щодо підприємницької діяльності та діловою етикою.

В органічному суспільстві досягається рівновага між інтересами особистості й інтересами суспільства. Для виконання своєї соціальної функції кожна "чиста група" зацікавлена в яскравих творчих особистостях, причому особистостях вільних, адже свобода є обов'язковою умовою творчої і продуктивної праці. Тому, з одного боку, "чиста група" захищає природні інтереси своїх членів і підтримує їх у досконалому виконанні їхньої природовідповідної діяльності. З іншого боку, "чисті групи" є природними структурами, які становлять основу суспільного організму і, за самим визначенням, працюють на інтереси всієї спільноти.

Таким чином, "чисті групи" виступають посередниками між людьми і суспільством. А це забезпечує групову компетенцію у рамках творення суспільства соціальної гармонії.